- О, а ця кімната замкнена - вона не використовується, тому краще не намагатися її відкрити. Там все одно нічого крім товстого шару пилу ви не побачите, - Відказав дворецький.
Закрита кімната? Навіщо її замкнути? Щось подібне було рідкістю, яким би великим ні був особняк, всі кімнати завжди були відкриті. Крім того, там було багато пилюки. Так чому цим нехтують в будинку герцога? А він сам на цей рахунок, що говорить? Може, є причина?
Цікавість Моллі до вітальні відійшло на другий план. Вони вже трохи оглянули особняки, на сьогодні вистачить. Тепер їй потрібно було дізнатися дещо ще.
- Хто відповідає за фінанси особняка? - Моллі і палацовий зупинився.
- Відповідальність за фінанси має герцогиня, але, як ви знаєте, місце було вільно досить довго, тому цю відповідальність повісили на мене. Ха-ха! В основному я мав короткий звіт про щомісячні витрати герцога.
У очах Гілберта з’явилася гордість за мене, захоплення і майже любов. Мабуть йому сподобалося, що я наступного дня після весілля вирішила взяти свої обов’язки на себе, звільнивши його від роботи, яку він не повинен виконувати.
- Можу я тоді поглянути на звіти?
Моллі все ще не пам’ятала того, що було з дитинства, і про вигляд матері, яка регулярно переглядала документи. Коли хвороба почала прогресувати, а стан її здоров’я погіршувався, мама завжди залишалася поряд з нею.
Оскільки дівчинці було нудно лежати в ліжку, вона одного разу заглянула у папери, які бачила її мати. Великі числа і складні літери напружували її, оскільки вона тоді навіть не вміла читати. Тому вона просто сиділа над ними і робила вигляд, що все розуміє. Мама постійно хвалила її, знаючи, що це не так. Однак з часом спогади про неї поблизили.
- Звичайно, я все вже підготував.
Дворецький провів герцогиню в кабінет.
- Міледі, ось підготовлені матеріали.
Він виклав декілька тек з полиці і застиг. Моллі підійшла, дивлячись на акуратно складені документи, і сіла за стіл.
Взявши найближчу теку, вона відкрила її і дістала верхній документ. Зміст було детальним, і тут йшлося про події, які відбувалися впродовж століть та здалека. Вона придивилась до наступного документа і зрозуміла, що вони більш організовані, ніж вона думала.
- Дякую за те, що все так акуратно організував. - задумливо відповіла Моллі, переходячи далі.
- Нічого, це просто робота.
Очі палацового розширилися від шоку при несподіваній, але щирої похвали міледі. Герцог ніколи раніше не подякував і не похвалив його. Зачем? За це він отримує зарплату. Тепер очі Гілберта горіли гордістю за себе.
Дворецький кинув крісло і зайняв місце поруч з дівчиною, коли вона почала переглядати наступну теку. Він швидко передавав їй фрагменти, щоб вона могла зрозуміти.
Щоразу, коли її тонкі пальці перевертали останню сторінку, рука палацового затягла в рукавичку швидко простягнула їй наступний файл документа.
- Хм?
Гілберт повернув до герцогині голову, коли почув звук, який явно виражає сумніви.
- А що тут з кількістю слуг?
Її пальчик заткнувся в частину відкладених паперів. Взявши їх, вона показала чоловікові графу « високість слуг» і "Погодинна платня". Кількість робітників була до смішного малого для такого великого особняка, а зарплата непристойно високою.
- Це... - палацовий захищався, перш ніж, нарешті, пояснив: - Чесно кажучи, звідси багато людей втече через страх герцога. У результаті мені доводиться постійно наймати нових слуг. Але навіть тоді вони ніколи не залишаються надовго. Я навіть намагався збільшити часову оплату ось, але це не спрацювало.
- Що такого герцог робить зі своїми слугами? - підозріло запитала Моллі, враховуючи, що більшість з них все-таки дівчата.
- Нічого не робить, - відповів Гілберт якось невпевнено.
Дівчина не могла повірити, що вони втікають налякані, коли він навіть нічого не зробив. Тут явно щось не так.
- І все-таки? - герцогиня вирішила здобути правду.
- Ну, мілорд просто... Він часто приводить натовп людей, які бавилися лицарями з тренуваннями, - Зітхнув чоловік.
- Ага... Але ви коли-небудь питали слуг, чому саме вони звільняються?
Моллі просто подумала, якщо Рувим приводить сюди сильних лицарів, то служниці повинні натовпом збиратися, щоб подивитися на них. Или... Вони до дівчат пристають? Думка її ошарила, і в тілі з'явилася енергія, захотілося рвати й метати, а можливо... дати кому-небудь з чоловіків в око! Так!
І дворецький як назло знову замовк. Гилберт не наважився заговорити, зустрівшись з майже божевільним поглядом герцогині. Він навіть подумав, як вони схожі на попередній. Була б тут ще свекруха, точно б весь будинок розтрощили.
- Все нормально. Можете мені розповісти. Це допоможе зрозуміти, що мені робити як новій господині, - Заспокоївшись, мила відповіла Моллі, тільки Гілберт уже не вірив.
- Ну, іноді лицарі, яких господар приводить в особняку, несуть свої мечі після тренування. Деяких слуг це лякає.
- Що-небудь ще? - Моллі запитала її, поставивши картину. Можливо, вона б теж злякалася.
- Деякі служниці сказали, що погляд господаря теж буває страшним.
- ...
Моллі замовкла, почувши пояснення палацового. Вона і раніше дивилася в вугільно-череві очі герцога, і кожен раз їй здавалося, ніби її душу засмоктує у нескінченну безодню. Його очі були схожі на дві чорні неживі перлини, оскільки погляд ніколи не видавав його справжніх думок або емоцій.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache