Герцог, побачивши стан дівчини, підійшов до неї і взяв її долоні в свої, зігріваючи. Моллі поглянула йому в очі з питанням.
- Ти тепер дружина герцога, тому не розумію чому ти так налякана. З цього дня ти герцогиня, - Я намагався донести цю думку своєму партнеру.
- Герцогиня... - Проговорила дівчина, ніби намагалася в це повірити.
- Так, так що тобі не слід засмучуватися через тих хто нижчий за тебе. Тим більше пристосовуватися під них.
Хто знав, що її чоловік, ще незнайомий, спробує потішити її? Моллі кивнула, приймаючи його слова до відома. У душі клонули любов’ю до цього сильного, але турботливого чоловіка.
***
На відміну від резиденції родини Клеменс, яка була далеко від міста, палац герцога був навпаки близьким до нього, тому їхала пара недовго. Коли вони проїхали повз маленький лісок і виїжджали напрямку до великого будинку, Моллі мало не відкрився рот. Це місце було набагато більше її будинку, і тепер вона була тут повноправною господинею. Напевно. Якщо партнер дозволить, а вона вірила, що якщо щось захоче, він не буде їй забороняти.
- Мілорд, ви повернулися.
Біля дверей їх зустрів палац, коли герцог виліз з карети з Моллі на руках.
- Так, вийшло раніше, ніж очікував. - Відказав він, заходячи в хол.
- Миссис... - палацовий замовк, побачивши в якому стані ноги його господині. Тепер він не знав представитися спочатку або викликати лікаря?
- Хочу відпочити, - відволікає на себе увагу герцог. - Спальня готова?
- Звичайно, мілорд.
Дворецький вклонився і відвів їх до кімнати, притримуючи двері для герцога. А після того, як побажав доброї ночі, вони ретирувалися, щоб не заважати молодятам.
Вони звернули увагу на приміщення. У порівнянні з пишним палацом воно виглядало простіше і затишніше. Великі вікна, в які пробивається світло заходу, велике ліжко, на якій помістяться кілька людей, свічки... І все в бежевих і молочних тонах. Моллі сподобалося, хоч кімната і велика, але головне - тепла.
- Що це за кімната? - Вона запитала, щоб порушити тишу. Насправді вона здогадалася, але краще почути все від герцога.
- Наша спальня...
"Спальня, в яку я буду повертатися щовечора?"
Здавалося, дівчина тільки зараз повністю усвідомила, що її життя тепер буде іншою і вона ніколи не повернеться в будинок графа. Чи це продовження примарного життя, чи початок нового?
Поки Моллі літала в хмарах і блукала поглядом по кімнаті, граф підійшов до ліжка і поклав на неї дівчину. Вона не могла оцінити м’якість і розміри цього предмета інтер'єру.
- Дякую...
- Ти подумала?
- Про що? - Поглянула Моллі на свого чоловіка, який сів поруч.
У відповідь чоловік доторкнувся до дівчини і провів вище долоні, забираючись під сукню та торкаючись нижньої білизни біля жіночої уваги.
- Я сказав тобі подумати, поки не висохнуть трусики, - У його очах спалахнула вогник. - То як, скажеш моє ім'я?
Молли сковтнула. Їй ще нікого не доводилося кликати на ім'я, але все-таки це було дрібницею. Вона не могла назвати його Рувимом і все тут! Було відчуття, що якщо вона вимовить його ім'я то перестане бути Моллі Клеменс! Здавалося, що вона повинна прийняти свого чоловіка повністю, вже будучи Моллі Лінеріо, герцогинею. Так, можливо хтось скаже "глупо" але для дівчини це важливо. Тепер вона переживала ще більше, ніж коли писала про шлюб.
Але не можна було відкладати їх далі. Моллі набрала повітря в легені і пробурмотала:
- Рув...
- Рув? - Перебив герцог. Думка ніби випалював її зсередини, а його пальці почали погладжувати дівчину через трусики.
- Ру... - вирішила герцогиня зробити нову спробу, але її знову перебили.
- Закінчи, давай же.
"Він мені спеціально заважає?!"
У той час чоловік і далі підготовляв моллі, думаючи про чудові у неї губи та як солодко їх цілувати. Кожного разу, коли він рухався рожевими губами, у нього бігли мурашки. І як він стримується зараз, щоб не заткнути її поцілуємо.
- Моє ім'я не може складатися з одного склада.
Його палець знову погладив між ногами дівчини, натискаючи на клітор і отримуючи підлогу задушений всхлип.
- Або ти навмисно не говориш? Хочеш продовжити?
Пальці відсунули тканину і проникли в дівчину, погладивши внутрішні стінки. Герцогиня зачепила і спробувала відштовхнути чоловіка. Коли він торкався її, вона переставала співвідмовляти, а зараз їй як ніколи потрібен був тверезий розум.
- Моллі, прибери руки, - З загрозою в голосі відповів герцог, і дівчина злякалася такого тона, але чоловік посміхнувся, ніби нічого не було.
І все-таки вона була вимушена визнати - навіть коли він злився, його голос все одно зачепив струни її душі.
- Ах! - Пальці проникли глибше, а великий погладив клітор.
Було ясно, що чоловік хоче продовжити те, чого вони не закінчили там, у вітальні. Герцог не міг більше чекати.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache