- Ах!
Звук, який пронизував світло і чудом не розкинувся по бенкетному залу. Моллі застонав, прикрила очі. Тепер багато хто вважає її кріворучкою. А дівчина, ніби вже чує, як граф ламає її.
- Ви, мабуть, втомилися. - Почувся тихий голос герцога за спиною.
Коли вона приховувала очі, то побачила чоловіка, який нахилився за келихом і поставив його на стіл.
- Інакше б ви не зробили такої дурної помилки.
Він витер липку руку серветкою і насупився. Чоловік кілька разів протер руку, але та все одно була трохи липкою від шампанського.
- Ви втомилися, так? - Знову запитав, дивлячись на дружину.
- А, так...
Вона відповіла швидше, ніж обдумала питання. Було б логічно сказати, що вона в порядку і нічого не потрібно хвилюватися, але дівчина, правда, хотіла відпочити.
І в той же час у голові виникли абсолютно інші думки:
"Чи чує він шепотки за спиною і звертає на них увагу?"
Моллі дуже соромилась і хотіла забитися в норку.
- Як і очікувалося... - вираз його обличчя пом'якшився, наче йому сподобався відповідь дівчини. - Думаю, нам все ж краще зробити перерву.
- Так.
Вона була впевнена, що граф Клеменс відрубає її за зникнення з прийому, але Моллі було важливо дізнатися своє майбутнє і подальші плани чоловіка на спільне життя. І бажано від самого герцога, який стоїть перед нею, і якнайшвидше.
- Моя дружина трохи втомилася. Вибачте, але чи можу я її ненадовго увести? - Він запитав дівчат, що стояли біля Моллі.
Ой, а вона зовсім про них забула, вони ж підійшли, як тільки вона випила напій.
- Звичайно, герцог, - Вони погодилися і відійшли. Дівчина з полегшенням зітхала. Хоч з ними розмовляти не довелося.
Моллі обережно вислизнула з залу у супроводі герцога Лінеріо і вдихла прохолодне повітря, що також обдуває її обличчя. Дівчині відразу стало краще, в залі, виявляється, було так душно. Дівчина озиралася, але тут нікого не було.
- Тут є вільна кімната, - Сказав він і потягнув дівчину за собою.
"Дежаю? Щось подібне було на тому прийомі. Знову кімната, де ми наодинці? А чи не занадто рано? Може, ночі дочекатися? Не хотілося б першої шлюбної ночі провести незрозуміле місце. Хоча мій перший раз теж не на шовкових простирадлах і при свічках проходив ...".
У неї з’явилася гаряча думка, а дівчина не розуміла, що робити. Вона з сумнівом подивилася на чоловіка, щоб відпочити і на стільці можна, чого відразу в окрему кімнату? Подивившись її погляд, герцог нахмурився, не знаючи чого хоче його дружина.
- Ми могли б там перевести дух... - В який раз сказав він, але тепер невпевненим.
- Так, підемо ...
Ну не може ж вона в лобі запитати, чим вони будуть займатися? Можливо, він не має такого мислення, а себе вона навряд чи виведе з рівноваги.
Зрештою Моллі почала розслаблюватися і вирішила пливти за течією. Як тільки стемніло, у ногах з’являлася біль і вона про неї забула. Болились не тільки м'язи, але й стопи. Чортові черевики...
Герцог знову потягнув її за собою по коридору, і дівчина зробила кілька кроків, прикидаючись спокійною, але все-таки зупинилася.
Чоловік обернувся до неї з легким роздратуванням і подивом.
- Що сталося?
- Та так... - Пробурмотала Моллі.
Лише кілька годин тому граф просив її поводитися пристойно і просто не соромитися. І тому їй було соромно сказати герцогу, що у неї болять ноги і щоб він йшов повільніше. Дівчата на каблуках майже з дитинства блукали, а моллі рідко ходила на них.
Оскільки дружина продовжувала чинити опір, герцог зітхнув і підійшов до неї впритул, заглянувши в очі.
- Що сталося?
- Эм... Я згадала, що мені потрібно дещо терміново зробити. Давайте, я пізніше підійду? - Усміхнулася вона, радіючи, що знайшла вирішення проблеми.
- Ви знаєте, куди йти?
Моллі втратила дар мови, не знаючи, що вигадати тепер, а чоловік зітхнув з полегшенням і зрозумів, наскільки вона не знає дороги.
- Що ж... Тоді скажіть, що я можу для вас зробити?
- Ну...
Було дуже соромно, але вона зрозуміла, що чоловік її одну не залишить, а в коридорі залишок дня простояти теж не хочеться і, похибавшись, все-таки витягнула ніжку, прикриту пишною спідницею.
Очі чоловіка збільшилися, варто було йому побачити пухлини сині ступні в ніжних пудрових човнярках.
- Чому вони такі? На тебе в залі хтось наступив? - Одна з його брови поднялася.
І сам того не усвідомлюючи, він перейшов на "ти". І Моллі зачепилася за слова і зрозуміла, що їй це подобається.
- Ні. Просто туфлі нові.
У його очах так і читався питання, хіба через нове взуття можна довести свої ноги до такого стану? У нього такого ніколи не було, і він жодного разу цього не бачив. Я й не чув, що ноги можуть настільки боліти, щоб ходити неможливо.
Він присів і насупився, дивлячись на її стопи. Він обережно підійняв її ногу, щоб краще оглянути, а Моллі намагалася втримати рівновагу на одній.
"Ось... Чоловік! Мені ж незручно! Хоча така турбота..."
Можливо, саме через білу шкіру дівчата червоніваті сліди від човнярів виглядали більш помітними. Зокрема, синці наливалися і де-небудь були криваві мозолі, на п'ятій шкірі лопнулася і все падав.
- Як ви взагалі ходили? - Нерозумно запитав він, а між бровами загла зморшка.
"Ну ось, знову на «ви». Наречено що?."
Дивовижно, що Моллі на маленьких і слабких ніжках могла простояти стільки часу й усміхатися. Це було за межами його розуміння.
Але якщо нічого не зробити, то вони простоят в цьому коридорі весь день подумав герцог і встав.
- О, почекайте!
Чоловік наблизився до дівчини ще ближче і взяв на руки. Здивована, вона трохи протестувала, але герцог зупинив її.
- Все одно не відпущу. Тільки тримайся міцніше.
Його слова змусили її замовкнути. Чоловік виглядав якимось злим, тому вона розслабилася. Руки були сильними, і дівчина не сумнівалася, що її донесуть у дім неушкодженою. До того ж, так приємно, коли тебе носять на руках... І звикнути можна.
Він швидко дійшов до кімнати, куди Моллі ще довго не змогла б дістатися сама, відкрив двері, озирнувся і, побачивши м'який на вигляд диван, поклав на нього дівчину.
- Дякую... - Злякалась вона.
- Тут має бути якась негайна допомога.
Він відвернувся, не відповідаючи їй, і озирнувся, зауважив на віддаленому столику в кутку якусь коробку. Підійшов і заглянув, так, бинти, ліки... Все що треба.
https://literna.net/uk/books/152-dyuku-bud-laska-zupinitsya-meni-bolyache