Коли ж з'явився головний, за його спиною слідом показався ще одна людина. Це був досить високий чоловік у червоно-білому капелюсі і з жовтою кольоровою борідкою. За його незвичайним довгим рукам, можна було припустити з якого він племені.
Коли двоє зупинилися, на мить навколо запанувала тиша. Який перервав безтурботний голос чоловіка в смугастому капелюсі:
— Ху-ху-ху, хлопці, а хіба ми тут не для уникнення прихвостней Драгона? Чому нам слід брати участь у справах, пов’язаних з морським Дияволом та його друзями? Давайте спокійно розійдемося і вип'ємо.
— Хсс~, підтримую, нам не можна в цьому відводитись. Здалеку революційної армії вже охолонув, пора йти. З'єднуватися з Вінсмоуком може бути небезпечно. Чи може звідки з’явитися Морсський Диявол? Медуза підтримала нас від завдання.
Чоловік з медалью кинув поглядом і так само холодно вимовив:
але... Зараз тут Вінсмоук Санджі, абсолютно один. Наше завдання майже завершене, тому його можна буде схопити.
Медуза виблискував очима, але не сперечався. Чоловік у смугастому капелюсі відповів:
- Ху-ху-ху, дорогий Лідер, накази не обговорюються, цей хлопчик розуміє! Але це ж член команди Морського Диявола, цього страшного злочину, б-р-н! Мені страшно! Я відчуваю, що це нічого хорошого нам не віщує. Якщо ми тут ще затримаємося, то може стати тільки гірше, а я хочу додому. Ви ж пам'ятаєте, що сталося з вусатим дядьком? Я ось пам'ятаю його труну, Драгон такий страшний! Він же, він ж ... Ааа! — Чоловік у капелюсі не міг стриматися, щоб розплакатися. Його блискучі сльози неймовірним потоком стікали з маски заливаючи землю.
Настала тиша, яку то й справа порушували сумні всхлипи, які, чомусь, зовсім нікого не турбували... Чоловік, якого всі називали лідером задумався. Через мить, він вимовив все тим же скрипучим голосом:
- Значить ми йдемо. Якби ми тебе послухали тоді, то цей виродок не вбив би Раві... Твої інстинкти ще ніколи нас не підводили! — Коли чоловік кинувся на Лючі та Медузу, то сказав: « Збирайтесь і не час діяти.
Але не встигли чотири і кроку поступити, як раптом Лідер СП-0, а потім всі інші пошкодилися в небо. У той же момент, коли на темному небі з’явилася чорна воронка, легеньким рухом вишнув чоловік. Усе його тіло покривали рельєфні м'язи, а також дивне татуювання облітували руки до шиї на якій висіли червоні намиста. Одна поява цього чоловіка раптом змінила небо, і хмари почали падати у розсипну. Темне волосся чоловіка і чорний плащ навіть без вітру розгалужувалися в просторі, а яскраві очі наче б могли побачити крізь все у цьому світі.
На мить всі члени СП-0 зустрілися з цими світними очима ...
Медуза і Луччі відразу ж зробили пару кроків назад. Тільки двоє чоловіків у капелюхах змогли встояти на ногах. Але тільки один, той що з медалью зміг посміхнутися, після чого в його очах промайнув бойовий азарт!
За мить до цього, в маленькому кафе на околиці Дресс Рози.
Якщо можна згадати достойних, то піратів було набагато більше, ніж тих, що скупчилися і піддались на хабарі та маханні. Хоча серед простих офіцерів таких було меншість, але на жаль, чим вище ранг - тим більше спокус, тому часто між контр або навіть віце-адміралів зустрічалися несхвальні дозорні, що звикли вирішувати справи майже як пірати. Такі страждання інколи відчувають цивільні люди. Але цього разу офіцер вищого рангу був Фуджитором, і зараз більшість його підлеглих виконували простий наказ: допомогти мешканцям відбудувати місто! Тоді як Адмірал уже залишив острів, його солдати підкорялися йому.
Мало хто міг зупинити цей наказ, тож навіть якщо це не сподобалося іншим Адміралам, ніхто не втручався. Що до нового Адмірала Флота, то він вирішив залишити цю справу без уваги. Так що кілька сотень дозорних, хоч і піддаючи сумнівним поглядам жителів, все одно намагалися допомогти, і в них досить непогано виходило. І все ж кілька десятків сильних чоловіків здатні на багато чого, головне знайти хорошого коммандіра, здатного скеровувати їх. Серед прибулих був навіть віце-адмірал командуючий будівельним майданчиком у якого було кілька контр-адмирали і офіцерів рангогом пониже.
Зараз, в одному з більш-менш відбудованих будівель відбулося одна цікава подія.
У кав’ярні вікна сиділа досить приваблива дівчина в сорочці з квітковим орнаментом, коротких синіх штанів і рожевих напівсапах. Поряд з дівчиною на дивані стояла катана в ножнах, біля якої лежав рожевий плащ офіцера морського дозору.
Після того як Тасігі видужала, вона спокійно відхопила теплий чай і знехтувала тим самим поглядом на документи. Зітхнувши, дівчина продовжувала розбирати завали паперів...
Обстановка в кафе була дивновата. Кілька вартових все ще ремонтували підлогу і дах. Хтось вставляв вікно і бив цвяхи, а хтось фарбував стіни. Робота кипіла, але з якоїсь причини всі робітники намагалися робити свою роботу якомога тихо. Хоча їх можна було зрозуміти, адже лише за кілька метрів від Ташіґі в іншому столику сидів великий чоловік з досить страхітливою зовнішністю і як зазвичай незадоволеним обличчям. За ці роки Смокер зовсім не змінився, все ті ж пара сигар в зубах, дзютте з наконечником із кайфу за спиною і все та сама куртка дозорного зі зеленим хутром.
Прямо навпроти Смокера сидів напівголий чоловік з обличчям спорожнілим десятком або навіть більше шрамів, без лівого ока і чорного пов'язкою прикривають порожні очі, на якій розхлюпував кривавий череп. Якби не його біла кепка дозорного, то цього лисого здоров'я можна було б цілком прийняти за жорстокого пірата.
Смокер роздратувався і запитав:
— Ну і? Ти довго думати збираєшся лисий хрін?
Чоловік з шрамами жорстко посміхнувся, такий посмішкою, від чого вона була схожа на звірний оскал. Його золоті зуби блищали, і він сказав:
— Смокер, старина, ми ж з однієї групи, а ти так розмовляєш, ех ... Ти не поважаєш своїх друзів, і коли тебе дражнять з тим самим роздратованим поглядом свого товариша, він гукає: "Добре, годі мене тут своїми сценками свердлити! - Знявши кепку та обтерів лисину, він вимовив:
- Був тут твій Му-гі-ва-ра! Ми з ним пили за твоє здоров'я, на-ха-хо!
Очі Смокера зимно блиснули і він проричав:
— Фергус, перестань придуруватися, говори де сопляк!
— Да? А якщо не скажу? І що ти зробиш зволоти прокурена?
— Гр! Ти сам допитався! — Як тільки Смокер піднявся, стіл на якому стояла подуда, відразу тріснув і в той же момент схопився лисий здоровяк від чого дерев'яний стіл остаточно розлетівся у щіпки. Назорі навколо негайно зреагували і розійшлися в сторони подалі від майбутніх неприємностей.
Тільки Ташіґі миттєво з’явилася, схопила катану і швидко перемістилася до столу двох віце-адміралів, бажаючи зупинити неминучі неприємності. Але, не встигла вона втрутитися, як відчула щось дивне, ніби все тіло скував холод. Двоє офіцерів, подібно до Ташіґі, негайно кинулися в небо. У той же момент з темряви виступає Морський Диявол!