Хто б міг подумати, що той, кого вони так вшановували і поклонялися насправді був тим, хто влаштовував різанину мирних жителів, а потім ще й підставив їх короля. Він обдурив їх у найогидніший спосіб і використав їх, як він хотів.
Тепер, таємне стало явним і як би дивно це не звучало, але їхня країна з цієї сліпоти витягли пропливаючими повз пірати славні не дуже спокійним характером, особливо їх капітан постійно влаштовуючи шумих по всьому світу. Добре було тоді, і без нього, його команди в звичайному для себе ділі організували бійку, а потім активізувалися й всі інші пірати, які затрималися у країні. Сім’я Донкойотів навіть не встигла брати участі в цій бійці, але Дофламінго протримався трохи. Потім вже поспівав адмірал... Але, і без того спустошений острів, який перетворився на руїни, став виглядати гірше нікуди...
Можливо, люди могли б віддати данину поченню їх звільненим від гнёта піратського угруповання, але ці пірати не були особливо корисними. Хоча всі розуміли, що навіть якщо і на руїнах, то вони тепер вільні. Їх старий король був все ще живий, принцеси були живі тому надія на майбутнє була.
Хто б не хотів подякувати піратів Кривавої Зірки, шансу у них більше не було. Це справді небезпечно, адже кожен у світі знає — Морська Диявол є одним з найбільших ворогів світового уряду. З'єднуватися з ним не найкраще, і можливо смертельна ідея!
У той же час, прямо в небі над Дресс Розою проминула жовтий спалах і з білосніжних хмар повільно виступила людина. Це був блондин з злегка неохайним причіпком і пом'ятим одягом, в лівій руці якого все ще була напівпустельна пляшка вина, а у роті задихала сигарета. Звичайно, це був Санджі. Добиратися до Дресс Рози з його можливостями було простіше нікуди, він все ж міг літати і причому досить швидко. Таким чином, попуючи вино він за цілком смішний термін дістався у « Страну любові пристрасті і фей». Тут Санджі був лише з двох причин: по-перше, це подарунок на весілля капітану. Санджі вірив, що саме в країні любові йому вдасться знайти щось варте уваги. А друга причина була набагато ціннішою для пірата — жінки! А якщо точніше, жінка! Він все ще пам'ятав її неймовірно привабливу зовнішність. Оскільки він вирішив прогулятися, то чому б не зайти до неї? На цій думці, кік посміхнувся, пригладив волосся, струшнув з сорочки пил і з золотою спалахом спустився з неба на землю. Його прибуття було настільки швидким, від чого тільки одиниці помітили дивність в небі, але й ті, точно не могли і припустити, що це був винний за більшу частину руйнування їхньої країни, а зокрема одного значущого лісу.
Перемістившись, Санджі відразу опинився на обломках більш-менш уцілілу частину замку. Було дивовижно, але схоже хтось зміг знову з'єднати гору і зробити її цілком стійкою. Залишилося тільки відновити руїни замку і можливо все буде як раніше. Санджі не особливо звернув на це увагу, а просто крокнув і всього за мить опинився біля одного з вікон замку, саме звідси він відчував її ауру, або може й запах ...
Вікно було відкрито, так що Санджі легко опинився прямо всередині кімнати. Але він не квапився зайти різко, а лише присів на пококонник і неохоче постукав.
Того вечора на ліжку склята була гарна дівчина. Її темне волосся наче шовк зпадали на подушку, а ніжні пальці рук не поспішаючи перегортали сторінки старої книги з характерним шуршуючим звуком. Віола була такою, як завжди, дуже привабливою. Саме така, яку її запам'ятав Санджі того разу.
Коли чоловік постукав, дівчина дуже здригнулася і заскочила з ліжка. Роки життя серед піратів змінили її характер і навіть після їх зникнення, дівчина все ще не видужала і завжди була на сторожі. Ось і зараз, коли Санджі несподівано вдерлася до неї, вона приготувалася до бою. Адже його поява була настільки несподіванкою, що вона навіть не знала що й думати. З її фруктом і здібностями, таке несподіване появи когось було занадто шокуючим. Перед нею був дуже сильний пірат!
Але як тільки дівчина побачила злегка порозвалене обличчя чоловіка, її насторожений погляд відразу ж змінився. Вона знала його!
— Привіт красуня-- простягнув як завжди Санджі своїм дивним голосом.
Поки двоє вели трохи дивну розмову, в околицях Дресс Рози відбулися деякі зміни. У непримітному і темному перевулку стояв чоловік в білому костюмі та з маленькою пташками на плечі, яка також носила подібний одяг. Чоловік хмуро вдивлявся у небо, і в якийсь момент серйозно вимовив:
- Дуже сильний! Що тут забув диявольська блискавиця? І де ж інші... « Уважавши в небо, Луччі сам не помітив, як на його чолі виступили сріблясті краплі поту. У той же момент, коли він вже хотів виконати доповідь, за його спиною почувся дивний шипливий голос:
— Луччиі~ Хіба ти злякався маленького пірата? Хсс~ — коли Роб розгорнувся, то застала знайоме обличчя і була добре знана червона маска. Перед ним стояв величезний чоловік, що виріс не менше за Кізару і надзвичайно пригнічена аура. Від одного погляду на цього монстра Луччі відчував слабкість, наче в його тіло бурили отруту тисячі змій. Не дивно, що в білому одязі цей чоловік був зв’язаний з зміями. Навіть його чорні волосся, які набули дивної форми, були схожі з десятками отруйних тварюок.
Луччі швидко взяв себе в руки і вимовив:
— Медуза, це не звичайний пірат. Це диявольська блискавка, один з найсильніших людей Морського Диявола!
У темних очах Медузи, сховані за маскою ніби пром'яло схвалення, після чого він все так само прошипів:
— Хсс~ Тут ты прав... Але, Морського Диявола здесь немає! Ми повинні ... — Медуза не встиг договорити, ніби звідкіль почувся важкий бас.
- Ви двоє, досить тріпатися! — У той же момент, позаду довгого чоловіка з'явився дивний силует, повільно виходячи з темряви. З кожним кроком можна було все чітко побачити його зовнішність. З вигляду це була звичайна людина з нормальним ростом, але досить м'язистим тілом. На відміну від довгого чоловіка в масці, цей зовсім не носив її. Його обличчя було химерно розмальовано, створюючи ілюзію кріплення маски ... Але, дивність була в нього. Один з них - білий, а інший чорний як смола. Ці очі ніби символізували день і ніч... Тільки троє з його підлеглі знали ім'я цього чоловіка, але Луч був не таким.
На відміну від інших, цей чоловік хоч і носив білий костюм та плащ, але його груди прикрашали золотий медаль, на якій чітко проглянулися символи світового уряду. Тільки один чоловік у світі носив цю медаль і вже тепер зимно дивився на своїх підчинених. Це був лідер організації СП-0!