Пірожний острів.
За дві години до прибуття команди Кривавої Зірки.
На даху Пірожного замку сидів високий мускулистий чоловік з маліновим волоссям. Його тіло було трохи непропорційним через занадто довгих ніг. Його обличчя закривав масивний світлий плащ, невідомо що він приховував, але два симетричних шрами по обом скулам, говорили про щось особливе. Він був у темних штанях і рвану шкіряну куртку. Від нього не виходило якась особлива ауру, на вигляд він був просто трохи незвичною людиною. Але це було тільки перше враження. У сім'ї Шарлотта його знав кожен. Він був одним з найсильніших у команді Великої Мамочки. Один з трьох цукерок - Шарлотта Катакурі.
У даний момент його обличчя було напружено, а очі злегка затуманені. Це не часто траплялося, але він був зосереджений на цьому. Через кілька секунд, його очі знову сфокусувалися і він ніби прокинувся.
Погубивши лоб, Катакурі важко видихнув. У його очах відобразилася легка паніка, після чого він пробурмотів:
- Неможливо... Що це за демон?
Тільки що, Катакурі побачив жахливі події. Пірожний острів був у руїнах, будинки горіли, а люди в паніці втікали. Мечник розрубив замок на дві частини. З небес випалили ліси Сблазнів. Останнє що він побачив, це двох бійців монстрів. Одним з них була його мати, а ось другий... Чорна істота з двома крилами і синими татуюваннями. Сили цих двох монстр зірвали частину острова з землею. Навіть якщо це було всього лише бачення, Катакурі все одно відчув страх.
Чоловік гумуро, вставши і промовив:
- Недобре, треба попередити маму...
Він не бачив людей, які нападали, але такої сили в Новому Світі мало хто мав. У Великої Мамочки напевно знайдуться ідеї про те, хто б це міг бути. Вона ніколи не пропускала видіння Катакурі повз вуха, вона повинна щось придумати.
Через кілька хвилин, у спокою Великої Мамочки.
Після того як Катакурі розповіла, що Шарлотта Лінлін довго замислилась. Як правило, усі його видіння завжди збулися. Його воля спостереження була на неймовірному рівні. Ще в юному віці він міг без вагань застосовувати свої здібності. Так що зараз, вона не сумнівалася в його словах...
Лінлін відчула холод у очах, і вона проричала:
- Морський диявол...
Катакурі здивовано запитав:
- Мамо, ти про того новачка, що не так давно став Йонко?
Велика Мамочка хмуро кивнула:
- Я не додала йому значення, думала що він просто на такому рівні... Але якщо ти говориш правду, то він дуже неприємний. Якщо він міг битися зі мною, це означає його сили куди більше ніж я думала. Джек був слабаком, навіть тобі б не було важко закінчити його. Але якщо він зможе влаштувати подібне тут... - Зариваючи, крісло на якому сиділа Йонко розвалилося. Всі душки навколо тут же відключилися, а може і зовсім померли. Катакурі зробив кілька кроків і опустив голову. Сила його матері була жахлива, навіть йому було важко зносити її ауру.
- Чортів Джадж, він назвав свого сина слабаком, якого буде не шкода. Але що сталося? Він побив їх як цуценя, а тепер сюди ще йде цей вискочка Мор? Грр!
Катакурі зрозумів, що справа погано і сказав:
- Мамо, заспокойся, може він і Йонко, але ще новачок, ти обов'язково ...
- Що ти знаєш! - Ти навіть не бачив, як б'ються Йонко. Хоч цей сосунок мені і не рівня, але якщо він зможе триматися зі мною в бою, то цьому островові прийде кінець. Думаєш чому ми з цими ідіотами не воюємо? Навіть якщо я його прикінчу, що буде з моєю країною?
Катакурі нахмурився:
- Тоді що нам робити?
Лилін замислилась. Повітря навколо неї тремтів, вона сумнівалася і намагалася прийняти рішення. Здійснити, і дати те що йому потрібно? Не можна, вона Йонко, одна з найсильніших людей у світі, як вона може поступитися? Звалити все на Джерму? Не можна, Джерма дуже важлива. Якщо Лінлін їх отримає, то буде на крок ближче до титулу Короля Піратів. Але якщо слова Катакурі правдиві, то Мор може влаштувати багато проблем. Заключити шлюб, а пізніше віддати Санджі теж не варіант. Він стане частиною її команди, навіть змінить прізвище. Та й до того ж, вона зібралася їх всіх убити, після церемонії. Вибрати іншого сина? Вбити їх зараз? Ні, не варіант ... Вже надто пізно, шлюб вже завтра.
"Чортів виродку..." - внутрішню вирвавшись, Шарлотта намагалася знайти вихід. Все що їй приходило на думку, це просто вбити його. Вона хотіла зробити це раніше, але зовсім не подумала про країну. Як вона могла забути бій, який знищив цілий острів? Битва істот рівня Йонко, це неможливо забути...
Був варіант убити його швидко, але чи вийде? Якщо він такий сильний, як описав її син, то малоймовірно...
« К чёрту! Ще я не боялася якогось дрібного виродка! Хочеш прийти? Ну так приходь! Погляньмо, на що ти здатний!» - все ж гордість Йонко перемогла. Вона просто не могла поступитися...
Вирішивши, Лінлін холодно засміялася:
- Ма-ма! Катакурі, будь готовий, шукай будь-які сліди цього сосунка, як тільки знайдеш його, відразу кажи мені. Навіть не думай сам кидатися в бій і інших попередь. У нього є команда, ось ними і займетеся.
Від сміху і погляду матері Катакурі стало не по собі, він кивнув і сказав:
- Зрозумів мама, я буду напоготові.
- Славно. - Як там мій торт?
- Е-е, начебто все йде добре...
- Ну і чудово... - Шарлотта облизнулася і почала йти.
Протяжна випорошилася, Катакурі все одно не стало легше. Схоже його мати не збиралася нічого робити. Він тільки сподівався, що його видіння не збудеться. Коли Катакурі подивився на матір, що виходить з неї, то кивнув і зник.
***
Серединності Пірожного острова.
На зеленому пустирі дув м'який вітерець. Трава повільно покаялася, а навколо була тиша. Це місце було одним з тих, де ще не винайшли душки, створені Великою Мамочкою.
В якийсь момент, простір посеред пустиря затремтіло. Вітер посилився і сильніше притиснув траву. Потім, в повітрі почався дивний рух. Простір почав закручуватися і швидко чорнитися. Через кілька секунд, в повітрі з'явився великий чорний вихор. Через мить, звідти вийшов чоловік, а після ще кілька.
Звичайно це були пірати Кривавої Зірки: Намі, Алія, Робін, Саргон, Чарлі, Норт, Зеро і Мор.
Оглянувшись, Нама усміхнулася:
- А тут нічого так, навіть позагоріти можна.
Зоро хмикнув:
- Поляна да поляна, чого тут такого?
Алія нахилилась і зірвала траву, кажучи:
- Нічого то ви не поймайте Зоро-сан, це, між іншим, Софора товстоплідна, дуже корисна трава. З неї...
Я зрозумів, що ми йдемо вже- Зоро махнув рукою і пішов у невідоме місце.
- Е, нам не туди геній. - Посміхнувся Норт.
- Тьху! Да знаю я! - Зора вирубився і розвернувся.
- І не туди...
- Заткнись!