На першій сторінці газети була фотографія Марінфорда, який був не в кращому стані. Білоус помітно потріпав штаб дозорних, тому вони перенесуть його в Новий Світ. Можливо, тепер пірати в Рай будуть понаглуще... Далі було описано всі події та кілька фотографій після битви. На другій же сторінці, прямо в середині аркуша була велика фотографія мого обличчя, з досить величною нагородою. Це була розискна листівка, просто надрукована в газеті. Мене оголосили дуже небезпечним злочинцям, з досить великим списком злочинів. Нагорода мене трохи здивувала, хоча, чогось подібного я навіть очікував, тому просто посміхнувся:
- Ха, непогано, три мільярди, я вже дуже близький до нагород Йонко. - Підвищили на цілий мільярд, досить багато насправді. Мабуть, через мої дії в Імпел Дауні і Маринфорді, а також вбивство Тен'юбіто. Дивовижно, що Зоро і Норт через цих небесних драконів не отримали нагороди за більші, ймовірно вирішили все списати на мене... Не впевнений чи ця нагорода відповідає моїй силі, але я безумовно ще далеко від Йонко, навіть у плані нагороди мені ще зростати і рости.
Відклавши газету, я встав і сказав:
- Гаразд, нагороди і популярність це звичайно добре, але є те, про що нам варто поговорити.
Саргон кригону посміхнувся, зрозумівши що я маю на увазі, а інші з нерозумінням подивилися на мене.
- Битва в Маринфорді вийшла відмінною, кожен з вас продемонстрував всю силу нашої команди. Вже тепер ми можемо спокійно плисти до Нового Світу і не боятися ворогів. Після цього нам не слід розділятися, бо тепер найнебезпечніший період для нашої команди, але це необхідно. Тепер час закінчити незавершені справи, віддати старі борги і вирушати в одиночне плавання. Після того як ми відправимося до Нового Світу, дороги назад не буде. Я подивився на тих хлопців, що були в насхмарені і продовжив: - Але ми не тільки тому повинні розділитися, є ще дещо... Після війни, ми повинні стати ще сильнішими, щоб бути готовими до нових війн і небезпек. У майбутньому нам доведеться зіткнутися не тільки з адміралами, але й з Йонко, можливо ще більше із сильнішими противниками. Кожен з вас повинен навчитися виживати самостійно і підняти свої індивідуальні сили без команди. Рейлі навчив вас багато чого, але тепер ви повинні зробити все самі. Зараз найнебезпечніший час для нас, але так само вигідний для піднімання власних сил. - Може наші сили зараз знаходяться на непоганому рівні, але я не Мугівара, який кидався в бій і вже під час нього ставав сильнішим. Я не сподіваюся на такий успіх, тому мені потрібен був інший варіант. Самотнє плавання зараз було непоганою ідеєю ...
- Ем, і куди нам йти? - Запитав з нерозумінням Норт.
Я посміхнувся і подивився на Намі:
- Я чув, ти хотіла повернутися додому?
Дівчина здивувалась і запитала:
- Звідки ти знаєш?
- Випадково почув, не бери в голову. Йди в Іст Блю і навести свою сестру, можеш піти з Робін та Алією, якщо вони не проти.
Дівчата усміхнулися і кивнули, вони були разом, тому могли придивитися один за одним. Звичайно я очікував що кожен піде своєю дорогою, але думаю їм можна разом.
- О! Намі-суан, я теж вирушаю в Іст Блю! Я вас супроводжуватиму!
Я похитав головою:
- Ні, першими підуть дівчата, а ти свій хід. Твоїй силі достатньо щоб висихнути всі чотири океани, тому ти повинен піти один. Побачимо, чи впораєшся ти без навігатора.
Санджі з сумом вигукнув:
- Эх... Потім він усміхнувся і подивився на Зоро: - Я то доберуся, а ось хтось, ймовірно заблукати як завжди.
- Що сказав?
Я посміхнувся:
- Не турбуйся, Норт і Зоро відправляться разом.
- Що? Значить я один? А ці двоє? - Нехотячи запитав кок.
Я хмикнув:
- Не думаю, що вони довго пробудяться разом, знаючи цих двох, вони в першому ж порту втратяться, тому пускай хоча б спробувати.
- Гей, на що це ти натякаєш капітан? - Запитав незадоволений рудник.
Я махав рукою:
- Не парься, ви підете вдвох, а там розберетеся. - Я подивився на останнього члена команди і сказав: - Ну а ти ... Ти ж хотів побачити будинок?
Саргон посміхнувся і кивнув:
- Було б непогано, він у Новому Світі, але я доберуся. Звичайно, якщо він ще існує...
Я видихнув і серйозно подивився на всіх, потім сказав:
- Добре, тоді вирішено, два роки... Ми вирушаємо у плавання на два роки, через цей час, кожен з вас повинен стати набагато сильнішим ніж зараз. Я не прошу, щоб ваші імена гриміли по всьому світу в цей час, але ви не повинні просто відсиджуватися. Закінчите всі справи, а потім тренуйтеся, ну а тоді ... - Я подивився в даль і сказав: - Через два роки, кожен з нас, повинен прибути до Нового Світу, на острів Дресс Роза. Саме звідти ми і продовжимо нашу подорож...
Коли я повернув погляд на хлопців, то побачив сповнені впевненості та рішучості думок, тому посміхнувся і кивнув:
- Добре, човни вистачить на всіх, а корабель я заберу з собою.
- А куди підеш ти? - Запитала Намі.
Я подивився в сторону Нового Світу і сказав:
- Потрібно дещо зробити, це буде хорошим випробуванням для мене.
- Сподіваюся це буде не як з Марі Джоа? - Недволиво запитала дівчину.
- Не турбуйся, більше без команди я не полезу в подібні місця.
Намі прикралася і сказала:
- Я сподіваюся...
Після цього, всі почали збиратися в дорогу. Човни на кораблі вистачало, тому всім треба схопити місця. У них достатньо сил, щоб забрати у когось корабель, тому човни для них тимчасовий транспорт.
Коли вони зібрали все і спустилися на воду, то повільно почали відпливати від корабля, зупинившись на мить, кожен кинув останній погляд на мене та корабель, а потім і один на одного. Помахавши один одному, вони підняли по вітрилу і почали відплисти в різні сторони...
Сидячи на краю корабля, я дивився на повільно віддалятих хлопців і відчував трохи смуток, хоча це не прощання, але все одно неприємна розлука ... Похивши головою і посміхаючись, я встав і потягнувся:
- Гаразд, вони не помруть... Поднять паруса! - Коли мені ніхто не відповів, я кричав і помахав рукою. Тепер доведеться робити все самому...
Мій шлях лежав у Новий Світ, я повинен був не тільки стати сильнішим, але й закінчити одну справу. Тут мене більше нічого не тримає, пора вирушати в океан, де правлять Йонко. Світ, в якому все набагато гірше ніж тут. Я впевнений, що мене чекає багато цікавого...