У цей час за межами куполу темряви.
Після прибуття команди Кривавої Зірки на полі бою сталися помітні зміни.
У Маринфорді було лише троє Шічібукаїв і двоє з них воювали проти команди Морського Диявола. Донкотіот Дофламінго бився з невисоким старим, і бій був досить напружений. Не можна було і припустити, що слабкий з виду старий, може мати таку жахливу силу. Не тільки його диявольський фрукт був дивовижним, але й у всіх інших аспектах він був дуже сильний. Воля озброєнь, спостереження, навіть королівська воля були піддані цьому маленькому старому чоловікові. Дофламінго очікував на легкий бій, але не тут було...
Найбільший у світі мечник — Дракуль Міхоук, азарт спостерігав за здібностями молодого зеленосого меча. Рідко можна було зустріти людей з такою сильною волею і цілісністю.
Решта команд були зайняті не менш напруженими схопленими. "Костіря Дияволу!" Норт, бився з нещодавно підвищеним взиванні дозорним - Смокером. Бій був напруженим, оскільки один з них мав логіку, а другий зовсім недавно навчився використовувати свою зброю.
Дівчата билися з контр-адміралами і намагалися прикривати один одному спини. Санджі, будучи одним з найсильніших членів команди, вибрав так само, не слабкого противника. П'ять віце-адміралів, одні з найсильніших в дозорі, намагалися придушити кухарів своїми атаками. Троє з них були фруктовими і добре володіли волею озброєння, тому Санджі доводилося не так просто. П'ятеро вміли координувати атаки і співпрацювати. Навіть якщо він і був логікою, відразу п'ять віце-адміралів досить важлива сила.
Дозорним людям було нелегко, адже прибуття Морського Диявола та його команди справили відчутний вплив на цю війну.
Велика чорна сфера в стороні, змушувала багатьох нервувати і з надією очікувати результатів зіткнення двох монстрів всередині неї.
***
Демон, який точив всередині кожного фруктовика, дійсно існував. Поки фрукт не пробуджений, навіть важко уявити що таке можливо. Але як тільки фрукт проходить етап пробування, тоді демон дає про себе знати. Я зрозумів це, коли почув його сміх і потім відчув ще більшу зв'язок з диявольською силою фрукта. Кожен цей етап може використовувати цілком нову і набагато більшу силу.
Як тільки я закликав всю силу фрукта, цей демонічний сміх знову пронісся у мене в голові, а потім я відчув, як енергія наповнює мене. Мої плоди ще сильніше покрили моє тіло, а всі відчуття стали набагато гострішими. Я знову активував « пополі всесвіту», оскільки я був недостатньо сильний, мені доводилося активувати всю силу фрукта, щоб використовувати це поле. Воно було трохи менше ніж сфера темряви, що покрила нас з Кізару, але думаю цього буде достатньо.
Адмірал вже завершив трансформацію і світло навколо нього стало менш яскравим. На його очах більше не було окулярів, вони сяяли яскраво-жовним світлом. Більше того, навіть його шкіра ніби світилася, він був схожий на якесь божество. Він посміхнувся і миттєво перемістився до мене. Швидкість була вражаючою, навіть моя воля не встигла передбачити його дії, хоча я зміг помітити його рух. Але навіть так, він був у моїй сфері, тому я спокійно телепортувався. Це була телепортація не за допомогою сили темряви, а завдяки моєму головному фрукту. У цьому "пові всесвіту", як я його назвав, я можу бути будь-де, тільки побажавши про це. Більше того, я міг...
*Ух* ***
Я телепортував Кізару до мене і вдарив. Він не розгубився і легко блокував. Його швидкістю було достатньо, щоб легко реагувати на мої атаки, мене це не дуже дивувало. Тепер його сила значно вища, ніж минула.
*Вшух* ***
Через багато телепортацій і зіткнень ми так і не прийшли до якогось результату...
- Ха, ти можеш навіть пересувати мене, яка дивна здатність. Але що з того? Я все одно швидше...
*Ух* ***
Наші кулаки зіткнулися в сотовий або тисячний раз, але тепер адмірал міг витримати мої атаки і легко на них відповідати. Він не намагався втекти з куполу темрява, хоча й міг. Те, що я сказав про пастки було напівправдою. Він міг розвинути величезну швидкість і вилетіти з бар'єру. Він би втратив силу свого фрукта лише на мить, а потім зміг би легко боротися. Звичайно на той час він би сповільнився і я ймовірно б атакував, але думаю це б він зміг пережити. Темрява не кайросеки, так що він зміг би захищатися.
Хмм, можна стиснути бар'єр темряви. Як тільки він доторкнеться, вся сила світла тимчасово буде неактивною, це буде хороший шанс для атаки. Можна назвати це ідеальним нападом на фруктовиків, адже тимчасово вони будуть ослаблені і уразливі. Ямі Ями але Мі дійсно найсильніший фрукт. Раніше я й не думав, що фруктовика можна просто замкнути у темряві...
Я почав складати бар’єр з цими думками. Кізару відразу помітив цей рух і почав більш люто атакувати мене. Втекти він не намагався, тому що просто б наблизив своє ослаблення. Він, мабуть, вибухне в останню мить, щоб якомога менше торкатися темряви. До його невдачі, я був до такого готовий...
*ху-у-*
Раптом темрява стала хаотичною, а з мого тіла почала виходити енергія всесвіту. Сила Ямі Ями почала кружляти і поступово стискатися навколо нас. У той же час Сила Вчю Учавала темряву зсередини маленькими блакитними прожилками, створюючи щось на зразок мережі. Це було схоже на клітину з блакитними прутами, за якою стояв чорний дим. Коли Кізару побачив, що з’являється клітина, він відразу зрозумів, наскільки важливо бігти. Енергія всесвіту була дуже міцною і могла серйозно поранити адмірала, особливо якщо він втратить силу фрукта та зіткнеться з нею. Тому розумніше було втекти зараз, поки клітина була не закінчена. На жаль для нього...
*Вжжливо*
Я спокійно вдивлявся у середину мого поля і з усмішкою спостерігав за його реакцією.
- Поки ти в моєму полі всесвіту, втекти не вийде. - Сказав я з посмішкою.
Кізару нахмурився і спробував знову ...
*Вшух* ***
І знову невдача... Він зробив це ще кілька разів, але я так і не дав йому втекти. Тепер я навіть не дозволяв йому зрушитися і тримав його в одному положенні. Я міг цілком його атакувати, але тоді я просто не зможу тримати його на місці. Щоб атакувати, потрібно достатньо сили і щоб витримати Кізару силу. Тому або тримати його на місці, або битися. Звичайно його міг атакувати хтось з поза, але сумніваюся що це б спрацювало. Кізару достатньо швидкий і сильний, щоб захиститися та відповісти. Навіть якщо я його і можу контролювати... Тому ми обидва стояли і не рухалися... Після декількох спроб Кізару припинив спроби втечі і став напружено чекати, поки мережа сформується. Це було великою радістю для мене, якщо б він продовжив, то я міг просто не витримати навантаження...
Мені навіть самому стало моторошно від такої пастки. Якби я був у такій, то міг би вкрастись і втекти. Але для Кізара все виявилося набагато гірше. Він швидкий, але недостатньо щоб покинути поле мого зору. Будь його швидкість хоч трохи швидше і все могло бути інакше...