Через зіткнення з Білоусом все тіло побажувало, але я був цьому радий. Після того як він сказав, що ми тимчасово укладаємо угоду, я відразу повернувся на корабель.
* Вшуух*
Коли я вставав знову на місце, то зрештою оглянув наших противників. Ще ніхто не бився, хтось не міг відійти від нашого з Білоусом зіткнення а хтось на зразок Сенгоку переглядав всю стратегію подальшої битви. Думаю він здогадався про моє прибуття, тому у нього вже повинні бути ідеї. Але, звичайно, він не міг продумати. По-перше, це моя зростаюча сила. А по-друге, сила моєї команди. Та що там Сенгоку, навіть мені було цікаво наскільки вони виросли...
З боку дозору виступали численні контр-адміралів, віце-Адмирали і офіцерів низького рангу. Серед них я побачив Ташіґі, яка не розуміла мене. Так, як же давно ми не бачилися...
Так само тут були майже всі Шичібукаї, крім Тіча, Дзімбей і Хенкок. Другий я думаю повинен бути вже на волі. Коли я був на останньому поверсі, то хоч і вбив багато піратів, так само були ті, кого я звільнив. Дзімбей був один з них... Ну а для Хенкок приходити сенсу не було, вона це місце терпіти не може.
Найбільш сильні тут були напевно адмірали, ну і зрозуміло Монки Д. Гарп і Сенгоку. Вони, мабуть, були найскрутнішими ворогами серед усіх...
Довго тиша не продовжувалася, з місць Шічібукаїв встав Міхоук і заніс меч для атаки. Я повернувся до Зоро і посміхнувся. Той не відводив очей, дивився на найсильнішого мечника і був готовий вже ритись в бій. Звичайно, сили Зоро не вистачало. Він це і сам знав, але він все одно хотів перевірити скільки зможе протриматися в бою з найсильнішим мечником. Зупиняти я його не стану ...
Як тільки Міхоук завершив атаку, з боку Білоуса утворився величезний хлопець тіла якого яскраво сяяло, наче діамант. Начебто це командир третьої дивізії, з діамантною парамецією...
*БУУМ!*
Пірат блокував атаку Шичібука і відразу після цього почалася битва. Віце-адмірали і контрадмирала знову схлипнулися з піратами. Я повернувся до хлопців і сказав з посмішкою:
- Повеселитесь...
*Вшух* *** Вушах
Всі швидко зістрибнули з палуби і кинулися в бій. Віце-адмірали непогані противники, нехай перевірять на них свої сили. Зоро, Саргон і Санджі можуть вибрати противників і сильніші за все піде...
Я також не зміг довго прохолодитись і швидко опустив корабель на воду. Відразу після цього в мою сторону на надзвичайній швидкості вистрелила яскравого спалаху.
Я сказав: "Зрозумів це світло..." - Усміхнувся я і рвав назустріч адмірала.
*БУМ!*
Мій кулак і його решта нога зіткнулися в повітрі й викликали сильну ударну хвилю. Борсалесно миттєво відійшов убік і посміхнувся:
- Ха, став ще сильнішим, сподіваюся цього разу обійдемося без фокусів?
Я посміхнувся, а потім на моїй лівій руці сформувався чорний коготь з яскравими блакитними прожилками. Це було свого роду сумування сил двох диявольських фруктів. Після цього, все моє тіло почали покривати світлі татуювання і доспех з хаки.
- Цього разу ти не втечеш Кизару.
* Вшуух*
Відразу після слів я атакував.
*** Бум!
Вдарні хвилі від наших зіткнень зламали багато споруд в Маринфорді. Ніхто в бій не втручався, зараз у них була проблема посерйозу в особі Белоуса і його приблизених. Бій з Кізарою в цей раз був набагато кращим, я чітко відчував, що я досить сильний для битви з ним. Так само відчувався, що він був трохи слабшим ніж минулого разу, ймовірно впливає новенька травма ... Тепер він був одноногий, але йому це особливо не завадило наносити досить неприємні удари. Бой однорукого і одного, що може бути цікавіше ...
*** Бум*
Відразивши його кілька разів клинок, я спокійно ухилився від світлових куль. Новий рівень волі спостереження - це щось. Навіть якщо Кізара атакує жахливо швидко, я перестрашую його куди він полетів напад і ухилитися від нього.
Бій проходив дуже плавно, від багатьох атак я просто ухилився, а інші парирував. Та вже, адмірал це не Тіч, той би уже давно програв мені. Але Кізару навіть не втомився, його тіло і справді на абсолютно іншому рівні. Хоч його кулаки були об’єднані від численних зіткнень, але не схоже що він особливо від цього страждає.
Проблема була в тому, що він не міг зловити мене на пряму атаку, я легко від них ухилявся. Його світлові атаки були руйнівними, але могли завдати серйозної шкоди. Вибух гранати знищений, але постріл лазером в потрібне місце може без проблем убити. У цьому Борсалесіно був сильний... Тому на моєму тілі було вже кілька опіків від яких я не зміг втекти.
Кізару затягував бій і тримав дистанцію, бо зрозумів, що я можу скасувати силу його фрукта при дотикі. Та й мої удари були в разі сильніше, це можна було зрозуміти по закривавленим кулакам адмірала. Нігой від також намагався не бити мене, ймовірно не хоче повторити минулих помилок.
*Ху-ху* ***
Ще телепортація і знову невдача, знову втік... Гаразд, якщо ти постійно тікаєш, тоді ...
*ХУУ!*
Вся темрява, що була весь цей час навколо мене, раптом почала оточувати нас. Борсаліно відразу зрозумів, що це не до добра і спробував втекти. Я ж цього дозволити не міг...
*Ху-У* ***
У гніві Кізара і його кулаків знизили зуби. Відразу після цього навколо засяяла темрява, останній проблиск світла відтворився у дзеркальних окулярах адмірала і ми були повністю замкнені.
Кизара відірвався і запитав:
- Ця сила... Вона відновлює сили фруктів?
Я кивнув:
- Точно, тому втекти не вдасться, якщо доторкнешся перешкода, я відразу ж опинюся там і вб'ю тебе. Більше втекти не вдасться, ця пастка спеціально для тебе.
Хоч тут і не було світла, для нас це проблем немає, ми обидва маємо волю спостереження, тому битися зможемо без проблем.
- Тц, а ти проблемний, ех ... Тоді моє світло розвіє всю цю темряву! - Відразу після заяви, Борсаліно закричав:
- Аматерасу Оміки! - Відразу після цього, тіло адмірала почало світитися, ще яскравіше ніж раніше. Світло не могло пройти крізь силу темряви, але я все одно відчував жування в очах. З збільшенням яскравості, я також відчував зростання сили адмірала. Ймовірно він використовує всю силу фрукта...
На це я вирішив відповісти тим же і почав зв'язуватися зі своїм диявольським фруктом.