- Ну що? Всі готові? - Прокричав я з капітанського містка.
- Так капітан! - Крикнув Норт, розплутав останній вітрил.
Я посміхнувся і подивився на Намі, яка стояла по праву руку і сказав:
- Тоді відчалюємо, тримай курс на Архіпеґ Сабаді. - Потім перевернув погляд на Рейлі, який сидів поруч з вітрилом і запитав:
- Ваша змія готова Рейлі-сан?
Темний король посміхнувся:
- Вона не моя, але вона завжди готова. - Потім Рейлі подивився на змію, і вона почала рухатися.
Ось і все, нарешті ми в морі...
Шлях був не дуже довгий, особливо звідси, до Архіпелаґа було рукою подати, але звичайно це було в рази повільніше ніж летіти. Використай я гравітацією і свою теперішню швидкість, я б прибув дуже швидко. Але це неважливо, плисти завжди приємніше, морський вітерець, почуття свободи... Це незабутня, саме за це більшість людей і люблять море...
Рейлі відпустив свою змію відразу як ми залишили води Калм Белта, вона спочатку не хотіла йти, все ж за півроку звикла до нього і вони можна сказати стали товаришами. Але він наполягав і пообіцяв, що вони ще зустрінуться, вона неохоче, але погодилася. А потім ми вже попливли своїм ходом.
Коли ми нарешті причали, Темний король встав і сказав:
- Ну ось і все, удачі вам хлопці, думаю скоро побачимося. - І не дав нікому і слова сказати просто втік. Ну, все одно це ненадовго, так що немає проблем.
Архіпеґ був сьогодні трохи безлюдні, мабуть дозорні вже знають про наше прибуття так що можуть виникнути труднощі. Не знаю, коли прийде Муґівара, тому ми будемо чекати на острів є чим зайнятися, особливо в зоні беззаконня...
Я подивився на хлопців і сказав:
- Скоро буде весело, а поки дозорі готують свій страшний план, ми насолодимося цим днем.
Всі заусміхалися і я продовжив:
- Можете робити все що заманеться, але намагайтеся ходити парами, так буде безпечно, а ти рудий пройдидха ... - Я подивився на Норта і посміхнувся:
- Підеш зі мною.
- Правда? Чур, випивка за твій рахунок кеп. - Норт розселився і пішов у невідомому напрямку.
Я похитав головою і сказав дітям:
- Гаразд, зустрінемося на цьому місці коли почнеться спека.
Ми з Нортом вирушили в дорогу до зони беззаконня і вирішили випити місцевого пойла.
Вибравши один з місцевих барів і розташувавшись за одним із крайніх столиків, ми попросили випивки й почали розмовляти на різні теми.
- Отже, як ти провів ці півроку? - Запитав рудий попуючи вино.
Я випив трохи зі своєї чашки і сказав:
- Ти ж читав у газеті, чого питаєш?
- Та ні, я про те, що ти робив після цього.
Попросивши бармена налити ще рому, я повернувся до Норти і сказав:
- Майже теж що і ви тренувався.
Хлопець зітхнув:
- Эх, так и знал... Старик Рейлі нас мало не прикінчив, особливо мене і Намі, кілька місяців тому він закинув мене в ліс до величезного ведмедя, ось це була жувати...
Поки бідний пірат виливав душу і пив вино, я почув цікаву розмову за сусіднім столом.
Два пірати розмовляли на дуже цікаву тему, яку я не читав у газеті.
- Що? Ти впевнений? - Запитав здивований пірат у білому капелюсі.
Інший кивнув:
- Я впевнений, сам прочитай, газета дуже свіжа... - Після своїх слів пірат передав газету своєму співрозмовникові.
Розмова була б звичайною, якби я не почув одне цікаве ім’я — Келак.
Я встав з місця і попрямував до столу піратів, Норт повернувся і запитав:
- Гей, кэп ти куди?
Я махав рукою:
- Зараз повернуся.
Коли я підійшов до столу двох піратів, той що в білій капелюсі спочатку неохоче подивився на мене, а потім встав з місця і сказав пожадане:
- М-морську диявол?
Я посміхнувся і поплескав його по плечу:
- Не турбуйся, я тут почув вашу розмову, може даси прочитати газетку? - Я глянув на другого пірата, який був уражений і змінив погляд на газету.
Той швидко все зрозумів і простягнув мені її.
Я кивнув:
- Дякую, зараз поверну. - Потім почав вчитуватися.
Заголовок відразу вразив мене і я продовжив читати.
В основному там було сказано, що Портгас Д. Ейс був схоплений і засуджений до публічної страти в Маринфорді. Страта відбудеться ще не скоро, але про це оголосили заздалегідь, природно для того, щоб Білоус все дізнався. Та вже, все ж це сталося, тепер буде ще веселіше...
І як він був схоплений? Тіч непогано спробував, тут сказано, що його захопив Чорна Борода і був нагороджений титулом Шичібука за свої зусилля. Шанкс недарма попереджав Белоуса про цю дорогу, він схоже і без ямі ям непогано справився, це проблемно...
Я передав газету піратові і сказав:
- Дякую. - Потім повернувся і пішов до Норти.
Коли я сів поруч він запитав:
- Чого у тебе таке обличчя? Щось сталося?
Я кивнув:
- Є таке, скоро в Маринфорді буде заварень.
- Що за Марінфорд? - Запитав здивовано пірат.
Я посміхнувся:
- Ти знаєш, що ти найбезграндіозніший пірат з усіх?
Але я знаю всі сорти вина в Іст Блю і можу назвати Ром з найдовшою назвою. - З посмішкою відповів Норт.
Я похитав головою і почав розповідати про деякі ситуації в морі та Новому Світі, щоб цей рудий хоч щось знав і не ставив безглуздих питань.
Після довгої розмови і купи випивки, рудий пробурмотів:
- У справи... І що далі? Ці зухвалі оголошують війну?
Я кивнув:
- Так, скоро буде весело.
- А що ми будемо робити?
Я призадумався, а потім відповів:
- Ну, подивися по ситуації, це непоганий шанс показати, що я не єдиний сильний в нашій команді, але нам варто дещо почекати, ще не час ...
Коли ми нарешті закінчили пити і вийшли з бару, я вирішив відправитися в Обдиралівку Сякки. Давно я там не був, може і з Рейлі зустрітися, та загалом, там ром набагато смачніше ніж в цьому бісовому барі.
Хоча, судячи з Норти, він схоже все подобається. Рижій йшов і похитався, але не відставав.
- Гей, к-кэп, можеш... Повільніше? У мене щось розпливається все...
- Заткнись, не потрібно було наїдатися.
Пірат жалібно простоал:
- Але ж... Старик Рейлі не давав мені штовхнути, тільки ганяти і ганити. Хіба не можна розслабитися?
Я хмикнув:
- Ти вчора розслаблявся, забув? Ви з Зоро випили весь ром, так що не ній мені тут ...
За цією розмовою ми досить швидко добралися до Обдираловки Сяккі. Коли я відчинив двері, то відразу зупинився. У барі були ті, кого я тут зовсім не очікував побачити...