- Чорт би його забрав! Чому він поліз в Марі Джоа без нас? – Заричав Зоро.
- Ти з дубу впав? Ти хоч уявляєш, що означає "Свята земля Марі Джоа"? - Сказала невдоволено Намі.
Зорові крикнули:
- Та яка різниця, свята не свята він міг би і нас покликати...
У цей момент Робін перевела погляд з газети на Зоро і сказала:
- Він не міг, ми тоді були недостатньо сильні, він сам їв звідти вибрався і зараз невідомо що з ним, тому він не зміг турбуватися ще й про нас.
- Тц... - Зоро, тинявся і відвернувся.
Санджі взяв газету і хмикнув:
- Да... Ось так нагорода, тепер у нас будуть великі проблеми через капітана.
Норт заіржав:
- Ха-ха, але буде весело, не дочекаюся коли моя нагорода наздожене кэпа.
Санджі закотив очі і посміхнувся:
- Мечтай далі, ось вб'єш паруочку Тен’юбіто і може що вийде. Я взагалі не знав, що бувають такі нагороди, Мор просто псих ...
- Як думаєш, він живий? - Запитав з посмішкою Норт.
- Ха, я не сумніваюся. – Ухмилнувся Санджі.
Поки хлопці обговорювали новини в старій газеті, Рейлі сидів на березі і читав зовсім нову й посміхався.
« Ти ж з’явився, Монкі Д. Луффі... Сподіваюся, ми зустрінемося..." - У певний момент Темний король підняв погляд вгору і посміхнувся:
- Давно пора...
* Вшуух*
Через мить поряд з Рейлі був високий чоловік, який мав темно-сінне волосся і чорний плащ.
Він подивився на Рейлі і сказав з посмішкою:
- Давно не бачилися Рейлі-сан, як поживаєте?
***
Коли я прибув на Руукайну, то перший кого побачив, був Рейлі. Я швидко спустився на берег і сказав з посмішкою:
- Давно не бачилися Рейлі-сан, як поживаєте?
Старик посміхнувся і проговорив:
- Я те в нормі, що тут зі мною може статися? А ти я бачу... Він подивився в сторону моєї лівої руки і сказав: - Схоже тепер однорукий пірат.
Я хмикнув:
- За все треба платити, це моя розплата, а бути одноруким не так вже погано.
- Ха-ха може бути. Конг з тих, хто завжди бореться на повну і ніколи не втрачає пильності, тобі пощастило ще вижити.
Я сів поруч зі старим і сказав:
- Я думаю, що незабаром він прибуде на Сабаоді. Ви вже готові вирушати?
Рейлі кивнув:
- Думав вирушати завтра, не очікував що ти прийдеш, схоже не доведеться плисти самому.
Я посміхнувся і сказав:
Так, я думаю, що незабаром на архіпелазі буде весело. У Луфі є незвичайні родичі, тому його напевно захочуть усунути, особливо після Еніас Лоббі та тих людей із СР9.
- Так ти хочеш допомогти йому? - З усмішкою запитав Темний Король.
Я хмикнув:
- Звичайно, але це не означає, що ми з ним станемо друзями, якщо він хоче стати Королем Піратів, то він мій суперник.
Коли Рейлі почув мою відповідь, то засміявся:
- Ха-ха-Ха, так ти хочеш стати королем Піратів? І чому я не здивований... - Після своїх слів він зітхнув:
- Ти схожий на декого, особливо тепер після Марі Джоа, від тебе виходить схожа аура...
- Ви це про кого? - З цікавістю запитав я.
Темний король похитав головою:
- Неважливо, думаю ти одного дня сам дізнаєшся і тобі це може не сподобатися, хоча... - Він подивився в сторону Зоро і інших, і сказав: - Все ж є те, чим ти відрізняєшся, сподіваюся ти цього не втратиш...
На незрозумілі слова Рейлі я тільки нахмурився, але питань ставити не став. Схоже він не дуже хоче про це говорити.
Потім Рейлі встав і сказав:
- Гаразд, якщо ти прийшов, то можна вже збиратися, згоден?
Я кивнув:
- Так, тільки з хлопцями поспілкуюся... - Я подивився убік своєї команди і посміхнувся. Вони ще не помітили мене, а ось мені їх було добре видно...
Вони про щось сперечалися, тому я непомітно перемістився за спину Санджі і наніс удар.
* Вшуух* ***
Санджі розвернувся на інстинктах і заблокував мій кулак ногою.
Я посміхнувся:
- Непогано, схоже хтось нарешті розвинув волю?
Санджі прибрав ногу і хмикнув:
- Все завдяки цьому фрукту, він добре в цьому допомагає.
Я кивнув:
- Чудово, думаю ті...
- Капітане! Ха-ха-Ха, скільки років зим! - Я не встиг договорити, як в мою сторону рвав Норт.
Я уклонився і поставив йому підніжок ...
Рижій пролетів кілька метрів і впав мордою в пісок.
- Ти нарешті повернувся, довго ж ти. - Нам з усмішкою на обличчі розговорила.
Зеро кивнув і сказав грізно:
- Це точно, а ще не покликав нас в Марі Джоа! Що це означає Мор?
- Е-е, так вийшло, не ображайся, коли ми будемо битися з Йонко, то ти ще встигнеш знайти собі суперника.
Після моїх слів Зоро помітно повеселів і проговорив:
- Йонко? Хмм, ну ладно, думаю це не так погано.
- Який ще Йонко? Ви збожеволіли? - Несмоволіно вигукнула Намі.
Санджі підбіг до Намі і сказав:
- Не турбуйся Намі-суан, коли я поруч, ніякої Йонко вас не чіпає.
Я похитав головою і зітхнув:
- Гаразд, ще занадто далеко до Йонко, ми навіть не в Новому Світі, спочатку потрібно вирішити всі проблеми у Раї, а вже потім думати про це. - Я подивився на корабель і сказав:
- Час нам відпливати.
Робін спокійно підійшла до мене і запитала:
- Куди ми попливемо?
Зоро з Санджі як завжди почали сперечатися, а Намі намагалася їх розняти, я посміхнувся цій картині і проговорив:
- Архіпеґ Сабаді, там у нас є незакінчена дельта.
Робін кивнула:
- Тоді піду збиратися, не допоможеш з понегліфом?
- А хіба ти його не переписала?
- Переписала, але буде шкода його тут залишити. - З усмішкою відповіла дівчина.
Я посміхнувся:
- Гаразд, я візьму його, скажи решті щоб збиралися я піду на корабель.
Після цих слів я забрав понеглиф і все золото, яке так і лежало на тому ж місці, і перемістив його в каштани вимірі, а сам подався до корабля.
Як же давно я тебе не бачив "Пустота", час нарешті знову в море, думаю ти вже зачекався...
Я швидко перемістився на корабель і оглянув його.
Парус були зібрані, на штурвалі не було ні краплі пилу, корабель був ухожаний, схоже за ним хтось доглядав під мою відсутність.
Я провів рукою по штурвалу і посміхнувся. Так, нарешті наша пригода продовжиться, скоро я зустріну Луфі, чекаю не дочекаюся, а після врешті-решт можна плисти в Новий Світ, звичайно якщо у нас немає ніяких проблем... Хмм, моє трохи підказує мені, що все буде не так просто, точно скоро щось станеться...