- Старуха Ні, що ти тут робиш? - Недволиво запитала Хенкок.
Старійшина хмикнув:
- Хмпф, просто мимо проходила, дай думаю, зайду, дізнаюся як справи у пані Імператриці.
Я посміхнувся:
- Ви тут ще з того часу як я прийшов, більше того, ви вже давно знаєте що я на острові, хіба не так?
Старуха зітхнула:
- Помітив же, ех, схоже я стала занадто старою ...
- Що? Ти знала що він на острові? І нічого мені не сказала? - Імператриця.
Старенька махала рукою і сказала:
- Заспокойся Хібехіме, якби він хотів зашкодити нам, він би вже це зробив. — Старійшина подивився на мене і з усмішкою запитала: « Хіба я не права, пане Морську Диявол? »
Я зітхнув:
Старша, коли ви мене так називаєте, я починаю соромитися, можете просто звати мене Мор.
Старенька посміхнулася:
- Ого, схоже у тебе і манери є.
Я потиснув плечима:
- Тільки з тими, хто цього заслуговує. - Потім я подивився на Хенкок і посміхнувся. Після цього в її очах заграли вогники і вона проричала:
- Да я тебя...
- Досить Хібехімі, він нам не ворог. - Проговорила старійшина.
- Заткнись! Тобі слово не давали, я тут Імператриця! – Закричала Хэнкок.
Я підійшов до старого і махав руку:
- Ходімо поговоримо, ваша імператриця така... - Я кинув погляд на Хенкок і зітхнув: - Несправжня ...
Старенька посміхнулася, і ми почали йти. Потім я почув тихе бормотування Хенкок:
- Не... Несправжнє?
Коли ми вийшли за двері купальні, старійшина зупинилася і сказала:
- Може тобі не варто показуватися?
Я кивнув і сказав:
- Я буду де і завжди, поговоримо там.
- Добре.
*Вшух* ***
Я пробив стелю і полетів ...
Я чекав старійшину біля свого житла кілька хвилин, а потім вона з'явилася, по її швидкості і не скажеш, що вона стара. Я сидів навпроти багаття і смажив рибку, а стара сіла проти мене і проговорила:
- Ти ж навмисно вдерся у купальні?
Я збудував невинне обличчя і сказав:
- З чого ви взяли?
Старенька хмикала:
- Моя бабуня обманлива, а мене не варто.
Я зітхнув:
- Нічого не міг з собою вдіяти, такий спокуса...
Нен похитала головою:
- Молодость... - Потім серйозно на мене подивилася і запитала:
- То про що ти хотів поговорити?
Я потиснув плечима:
- Я не знаю, просто хотів злити цю дівчину. Ось і пішов із вами.
Старуха зітхнула і похитала головою:
- Так і знала... Ти не боїшся, що вона від злості розповість все дозорним?
*Ху-У*
Я подув на рибку і відкусив, а потім сказав:
- Тоді їй доведеться терпіти ще чоловіка на острові, а може й кількох, вона напевно не піде.
- Ха-ха, тут ти правий, але як тепер будеш спати? Не боїшся що одного разу вночі тебе прикінчать? - З усмішкою запитала Нен.
Я зітхнув:
- Це так, неприємно, щось про це я не подумав... Почувши підборіддя, я запитав: « А може мені вибачитися? »
Старенька посміхнулася:
- Ого, Морський Диявол вміє вибачатися? - Потім зітхнула: - Якби все можна було вирішити вибаченнями...
Я різко встав і сказав:
- Так, я подарую їй подарунок.
- Ей, гей, не подобається мені твій тон, що ти зібрався робити? - Нервово запитала старуха.
Я говорив з оскалом:
- Марі Джоа.
*Вшух*
Відразу після цього я використовував Сору і миттєво втік...
Старуха встала і нервово пробурмотила:
- Марі... Мари Джоа? Він же не збирається... - Після цього старійшина похитав головою і сказала:
- Ні він же не настільки божевільний вірно?
***
Амазон Лили.
Палац Імператриці.
Там були двоє людей. Маленька старенькка зі своєю палицею у вигляді змії та пишної стрункої дівчини, в якої на обличчі відображалася шок.
- Що ти сказала? Куди він пішов? - Закричала Боа Хенкок, коли почула слова Старійшина Нен.
- Е-е, я хоч і стара, але в своєму слуху впевнена, він точно сказав... Марі Джоа. - трохи нервово проговорила стара.
Імператриця сіла на ліжко і проговорила:
- Я рада, що він забрався звідси, але так... Навіщо він пішов туди?
- Він сказав, що це заради подарунка. - Відповіла Нен.
- П-Подарка? - Не поняла Хэнкок.
Старуха кивнула:
Так, він спочатку хотів вибачитися перед вами за свою поведінку, але коли зрозумів що це марно, вирішив щось вам подарувати.
- Що... Що за маячня? Не розумію... Він божевільний? - Бормотала Хенкок, не розуміючи дій чоловіка, якого зовсім недавно хотіла вбити.
- І що нам робити? - Запитала старійшини.
Хенкок подивилася на неї і холодно проговорила:
- Що робити? Та нічого, він сам вирішив померти, це його вибір, нам краще, хоч заважатися не буде.
Він зітхнув і похитав головою:
- Мда, дійсно несправжнє...
- Що ти сказала? – розлютилась Хэнкок.
Старший нічого не сказав, а просто пішла грюкати дверима.
Хенкок стояла в замішанні кілька хвилин, а потім стиснула кулаки і пробурмотіла:
- Не розумію... Чому...
***
Я летів вже кілька годин, до Марі Джоа було досить далеко, але я намагався витратити менше часу, тому поспішав.
Я розумію, моя ідея була дурною. Ні, швидше божевільною. Але мені чомусь було весело, шкода звичайно що моя "смерть" розкриється, але тут нічого не поробиш. Зате який ажіотаж, яка слава, та моя нагорода після такого злетить до небес. Вірватися в Марі Джоа, забрати звідти Тенрюбіто і спокійно втекти. Та на таке вирішитися тільки повний безумець ... це ще більше змушує мене до цього. Моє воскресіння буде прекрасним, кхм, тільки я сподіваюся що мене там не вб'ють. Все ж там знаходяться Горосеї, а також Конг, плюс ще та істота на ім'я Імп. Якщо вони візьмуться за справу, то я певна труп ...
Ну а що? Чому б і ні, непоганої подарунок. Я винен, гормони встромили і кров вдарив у голову. Не варто було мені так вриватися, після цього я навряд чи спокійно проїду на острові амазонок. Старуха права, мені вони не дадуть спокою навіть якщо дозорних не покличуть. Вони самі мене позбуваються, без сну я довго не простягну... Міняти острів теж не хотілося б, тому вибачаюся як годиться. Я думаю, що це справить враження на неї... Я точно буду прощений, і зможу хоч жити на острові, плюс, моя нагорода напевно виросте і я можу ефектно « воскреснути ». Хто в здоровому розумі не хотів би повторити подвиг Фішера Тайгера? Або не в здоровому...
Ха-ха, до біса, у мене вже руки шухаються, чекай мене Марі Джоа і чортові діти драконів!