- Ну що, здуріли? - Я хмикнув, дивлячись на побиту паручку.
- Виродок, та як ти... *Бах* - Завалися нахрен! - Проричав Зоро вибив кілька зубів нашому полоненому.
Я повільно підійшов до них і сказав:
Якщо ви не хочете здохнути, проведіть нас до Алубарни.
Містер п'ять подивився на мене і хмикнув:
- Думаєш, ці мотузки утримують мене?
Я посміхнувся і сказав:
- Я знаю про твій фрукт, вони тебе не втримають, тут ти правий, але що потім? Думаєш, у тебе є шанс проти нас всіх? - Я подивився на його партнерку і продовжив: - Якщо проведеш до Алубарни, то ми вас відпустимо, даю слово.
Дівчина хминула:
- Думаєте, у вас є шанс проти Барок Воркс? Ви хоч знаєте з ким зв'язуєтеся?
Зараз це неважливо, важливо те, що ви в наших руках і ми можемо робити все з вами - я обвів її поглядом від ніг до голови та посміхнувся: - Від мого погляду дівчина стиснула і запаникувала.
- Ми згодні. - Подав голос п'ятірка: - Нам же простіше, якщо вас гримнуть наші.
Я кивнув:
- Тоді рушаємо.
Дорога до столиці була довга, нудна, і звичайно ж дуже жарка. Але ми все ж справилися і нарешті дісталися.
Місто було дуже велике, і воно лежало на величезній скелі. У ньому було багато будівель, стиль будівництва яких, був чимось схожий на "Східний" стиль, з мого минулого світу. Усі ці будівлі оточували величезний палац, який велично височів над усією столицею.
Я повернувся до наших полонених і сказав:
- Можете валити, я чекатиму вашого боса тут ще пару годин, якщо він не прийде ... - Я прийшов до нього.
Дівчина хмикнула, а містер п'ять кивнув, потім вони розвернулись і пішли.
Звичайно, я сумніваюся, що Крокодайл прийде сюди, він або проігнорує мене, або пошле своїх хлопців до нас. Мені якщо чесно порівну, він в будь-якому випадку буде збитий а ось вбити його чи ні, там варто подумати. Я міг би відразу піти до нього, але якщо у нас затягнеться бійка, можу постраждати цивільні, а там і до нагороди за голову недалеко, А це мені зараз непотрібно, ще не час. Треба якось виманити його з столиці... Хмм, якщо він пришле своїх людей то я зможу передати повідомлення, гаразд, тоді почекаю.
Мда, здається я помилявся, я думав що Крокодайл буде ставитися до мене з погордою і відправить містера два або мистера три на моє усунення, а можливо й відразу обох, і тоді буде простіше розібратися з ним, але все пішло не за планом. Майже дві сотні аур оточували нас з двох сторін, більшість із них були звичайними слабаками, але ось кілька...
Коли вони підійшли ближче, мені все ж вдалося розглянути найсильніші: Містер 1, Мистер 2, Mr. 3, Містере 4, М-р І їх напарники, ще три невідомих у них були цифри від 8 до 12. Ну і, звичайно ж, їх « Босс» Крокодайл - Мистер 0. Не очікував, що він прийде особисто, схоже, він побачив в нас загрозу і вирішив розібратися самостійно. Єдиною кого тут не було, це Робін, але я відчував не так далеко знайому ауру, вона точно десь поруч.
Вони оточили нас з двох сторін, і зупинилися в метрах двадцяти від нас, зліва були звичайні мільярдники, а справа найсильніші агенти Барок Воркс.
Крокодайлі вийшов вперед, і потираючи свій гак хмикнув:
- То це ти збираєшся прийти до мене? Ну, ось він я і що далі?
*Цілк* Щелк] Пару раз клацнувши шиєю, я повернувся до команди і сказав:
- Не здавайтесь хлопці.
Зора засміявся:
- Хе-хе, це я і хотів почути. - І витягнув свої катани.
Решта хлопців заулибались і приготувалися.
Нам зітхнула:
- Ех, може, вирішимо все мирно?
- Намі-суан, я вас захищатиму! - Встав на охорону еро-кок.
Я повернувся до Крокодайлу і з осколом сказав:
- Що далі? Зараз дізнаєшся!
* Ушух*
Я використав "Сору" і різко перемістився до Крокодайлу, і атакував.
Удар пройшов наскрізь, а він зневажався і замахнувся гаком, але я легко ширяв та відстрибнув.
- Хех, логія... Цікаво - пробурмотів я.
У цей час інші почали бій, дітям доводилось боротися з величезним натовпом і ще й проти номерних агентів було не так просто, але вони ніби йшли, адже вони були набагато сильніші за арке Алабасти, навіть Намі була здатна цілком битися своїми палицями. Тому не варто хвилюватися за них, тому час знати всі сили логіки.
*ШУ* *** Всі мої удари проходили крізь тіло Крокодайла, це було дуже незвично, логіка дійсно вражає. Хоча ми вже б'ємося п"ять хвилин, нічого особливого не змінилося, він так і продовжує тиснути своїм фруктом і все. У нього досить сильний удар, але ось його швидкість... Вона навіть не подобається до того хлопця з Зоаном "Кулиці". Все що він може це махати своїм гаком і використовувати свій фрукт, без нього він безмежний, занадто покладається на нього. Тому перемогти його проблем не становить, будь у мене воля озброєння, мені потрібно було б всього кілька сильних ударів, але зараз ... Ми в безвихідь. Він це теж розуміє, і тому атакує ще з більшою злістю.
- Ха-ха-хо, без свого фрукта ти пустельниця! Навіть коли кулаком б'єш, ти використовуєш свій фрукт! - Засміявся я.
Крокодайл не сприймав це близько до серця і просто хмикнув:
- Думаєш, зможеш довго бігати? Хе -хе, зараз я покажу тебе силу свого фрукта, ніщо!
- Піщане пробудження! – Заорал він у все горло. Після цього все в окрузі затряслося, і пісок почав кружляти навколо мене, друкуючи всередині. Я не став чинити опір і просто зупинився. Через деякий час я почув:
- Піщане поховання!
Після цього пісок почав різко стискатися, я не став стояти осторонь і сказав:
- Бар'єр гравітації. - Мене оточувало гравітаційне поле приблизно за 10 сантиметрів від моєї шкіри, воно було дуже корисним у таких ситуаціях, коли атака зосереджена на площі. Я не міг використовувати туман, щоб захиститися, по-перше, на це потрібно було б багато сил. По-друге, мого туману просто недостатньо, аби покрити все тіло. Тому такий імпровізований бар'єр може допомогти, я сподіваюся... Сумніваюся, що у нього сила стиснення буде сильнішою за мене.
*Тудум!*
Пісок врізався у мене і почав тиснути все сильніше, але я цілком міг витримати таку вагу, атака розсереднилася по площі, тому протистояти їй набагато простіше.