Ти ж не могла забути!
Лише за одну мить всі попередні незгоди між Яхіко і Наґато розвіялися, наче дим. Між ними більше не було жодних непорозумінь.
Адже вони були найкращими друзями.
Хоча в них були незначні розбіжності у поглядах, це не зруйнувало їхнього місця в серцях одне одного. Вони обидва чудово знали, що є найкращими друзями.
У цьому хаотичному і нестабільному світі така дружба була надзвичайно цінною!
На мить, обмінивши свої погляди, вони, здавалося, нічого не сказали, але в той же час відповіли все.
Все було зрозуміло без слів.
— Конан, справа ось в чому. Цього разу це я хотів з тобою поговорити!
Після обміну поглядами з Наґато Яхіко переклав погляд на Конан. Він уже слухав розповідь Наґато про вчорашні події і дуже серйозно поставився до цього. Акацуки належали не комусь одному з них, а їм усім разом. Будь-яке рішення, на його думку, повинно було прийматися разом, а не через чиєсь примхи.
І найголовніше...
Яхіко не вірив, що Конан дійсно так вважає.
Він вважав, що Конан просто хотіла зіпсувати Наґато.
Шух!
Коли Яхіко промовив ці слова, очі Рінегана Наґато відразу кинулися на Конан. У його погляді читалися напруження і серйозність, ніби він хотів вловити кожне її вираз та реакцію. Тепер це було для нього найважливішим.
Дихання Наґато стало реальністю.
Те, що він не смів сказати, за нього повинен був сказати Яхіко.
Питання, які він не смів поставити, за нього повинен був поставити Яхіко.
Но...
Навіть якщо він не говорив, а Яхіко, Наґато відчував сильний стрес і тривогу. Йому було дуже, дуже важливо, яку відповідь дасть Конан.
Він дуже цінував Конан.
І це не залежало від того, як вона ставилася до нього.
Що поробиш, він любив Конан!
- Що таке?
Конан на мить застигла. Вона нахмурилась ще сильніше, і її тон був не дуже привітним. Вона щойно читала найзахопливіше місце, вказуючи собі історію про себе і Ооцукі Тонері.
І таке приємне заняття так легко перервали.
Як вона могла бути в хорошому настрої!
Тому зараз вона просто хотіла відлучитися від Яхіко та Наґато, повернутися до своєї кімнати і прочитати ту книжку. Вона вже повністю відчула її чарівність.
- Ти так швидко забула? — З якоюсь безпорадністю сказав Наґато.
При цьому на його губах з’явилася гірка усмішка, а обличчя — вираз образи, який він сам не зрозумів, як з'явилося.
- Конан, я хочу запитати, ти серйозно щодо того, щоб перенести Акацуки до Коноху? - Підхопив Яхіко.
Він не почав відразу обговорювати це питання, а спочатку запитав про наміри Конан. Це було дуже важливо. Якщо Конан просто сказала це жартома, то це не було проблемою. Але якщо вона говорила серйозно, то подальші дії потрібно було ретельно обговорити.
— Ах, это справа...
Конан плескла себе по лобі. Тільки що вона була так поглинута читанням, що зовсім забула про те, чого говорила Наґато минулої ночі. Якби Яхіко і Наґато не прийшли до неї, вона б про це зовсім забула.
— Я серйозно!
Конан глибоко зітхнула, намагаючись заспокоїтись і виглядати серйознішими, щоб знову зосередитися на цьому питанні.
Тепер вона зрозуміла, чому ті люди з Акацуки вчора не спали.
Перед тим як вона почала читати цю книжку, її життя було для неї найважливішим.
Але зараз вона відчувала, що це справа не така вже й термінова.
Принаймні, потрібно чекати поки вона спокійно прочитає цю книжку.
Інакше, під час довгого переїзду вона думатиме про те, що в неї є недочитана книга.
Це було не просто незручно. Сюжет, який тримав її в напруженні, змусив би її відчувати себе так, ніби по ній повзають тисячі мурашок і викликають всілякі неприємні відчуття.
Тепер їй найбільше хотілося прочитати цю книжку. Коли сюжет перестане бути для неї загадкою, залишиться тільки перечитувати і насолоджуватися.
Тоді проблеми не буде!
- Стій!
Яхіко і Наґато були одночасно шоковані. Вони не поділяли її легковажності. Для них це було дуже серйозною справою і неприйнятною.
- Ти серйозно? - Знову повторив Яхіко.
Конан не жартував. Адже всі наступні розмови залежали від цього. Якщо це був жарт, то й говорити було не про що.
Водночас погляд Наґато став ще напруженішим.
Для нього це було ще важливішим.
Це стосувалося не тільки помсти за батьків.
А швидше...
Стосунки Конан!
— Я серйозно!
Конан кивнула. Вона підняла палець, збираючись перерахувати переваги переїзду до Коноха, але слова застрягли у неї в горлі. Вона все забула.
Зараз в її голові крутилися тільки сцени з книги, яку вона щойно читала.
Тому вона не могла відразу назвати жодної важливої причини.
— Эм...
Конан, щоб приховати свою незручність, почала постукати пальцем по столі і сказала:
— Переїзд Акацуки в Коноху дуже багатий. Ми з самого початку ввели в оману стереотипи, думаючи, що раз ми із Деревні Скритого Дождя, то і Акацуки повинні бути у країні Дощя. Але насправді ми можемо заснувати Акацуки де завгодно.
— Ты права! - Важко кивнув Яхіко.
Він підняв очі на Конан, в його погляді читалося розчарування. Хоча Конан був морально готовий до такої думки, але коли вона сказала, що говорить серйозно, він усе одно відчував глибоке розчарування.
- Наші Акацуки дійсно можуть переїхати куди завгодно...
— Але не в Коноху!
— Тому що ніндзя з Конохі вбили батьків Наґато!
- Таке...
Ти ж не могла забути!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno