Нагато різко здригнувся
Конан більше не хотів питати їх про книжку. Пройшовши усю печеру, вона вже побачилася досита.
Кожен читав книжку.
Кожен читав ту саму книжку.
Таке явище в печері Акацукі було дуже дивним.
Невдовзі Конан прийшла до печери.
І відразу ж зупинилася.
Вона застигла на місці.
Її погляд був прикутий до фігури біля входу.
Цей чоловік був одягнений в форму Акацуки. Хоча одяг все ще був вологим і прилипав до тіла, він був значно суходолом, ніж якийсь час тому. Його руде волосся були недбало розсипані по плечех, а очі з коломи Рінегана були спрямовані в книгу.
І ця книга була тією самою, яку читали всі інші.
Тссс...
Конан дуже надихнула. Картина перед її очима була занадто страшною.
Майже всі робили те саме.
І Наґато не був винятком.
Яка ж магічна сила була вкладена у цій книзі?
Тепер навіть Конан стало цікаво.
У цей момент Конан зробила крок і повільно пішла в сторону Наґато. Вона не намагалася приховати свої кроки, але й не робила їх голосніше.
Однак вона помітила, що Наґато не звернув на неї уваги.
Він був повністю зосереджений.
Конан помітила ще одну дивну річ. Нагато стояв прямо біля входу в печеру, спиною до світла, так що видно був тільки його невиразний силует, а решта було не розгледіти.
Що він робить?
Конан лякала, що щось не так.
Коли вона наближалася до Наґато, її кроки ставали все тихіше, вона кралася, наче кішка.
Вона не хотіла заважати Наґато.
Вірше, вона не хотіла дати йому можливість приховати те, що він робить.
Вона хотіла побачити, чим він зайнятий.
Коли відстань між ними впала, Конан помітила, що тіло Наґато розгойдується і дуже ритмічно.
Він гойдався взад-вперед, його тіло піднімалося і опускалось, наче він був хворий.
— Хм?
Питання в голові Конан стало ще більше. Раптом щось привернуло її увагу, і її погляд знову зосередився на книзі в руках Наґато.
Точніше...
На руці, що повалила книгу.
Тільки одна рука.
Ліва.
Конан бачила, що Наґато тримає книжку тільки лівою рукою, але книжка майже не тремтіла, а рухалася в одному ритмі з ним.
Так текст не буде трястися.
А права рука?
Конан подивилася на Наґато і побачила, що його правий рукав порожній, він просто звисав уздовж тіла.
А права рука Наґато була схована під одягом Акцуки.
І розхитування його тіла було пов'язано з рухами цієї правої руки, здавалося, саме там щось відбувалося.
— Це...
Дзижчання Конан раптово почервоніли. До цього моменту, хоч би якою повільною вона не була, вона зрозуміла, що робить Наґато, і різко зупинилася.
Далі йти не можна!
Якщо вона підійде ближче, Нагато її помітить і тоді відступати буде вже пізно.
Но...
Уйти от так просто?
Конан раптом відчула розчарування. Вона не хотіла застати Наґато, але мала до нього важливу розмову. Якщо вона не вирішить цього питання зараз, то не зможе заспокоїтись і все одно не заснуть.
На мить Конан опинилася в скрутному становищі.
Вона не знала, що робити: іти вперед чи назад. Але, стоячи на місці, вона продовжувала дивитися на тремтяче тіло Наґато.
Раптом, в цей самий момент, Нагато ніби щось відчув.
Він несподівано повернув голову в бік печери.
- Стій!
Очі Наґато розширилися, кола на його Рінегані розтягнулися, а зіниці звузились до точки. Він був у повному шоку, зовсім приголомшений.
— Э... е... е...
— Ты... Ты... Ты...
— Ко... к... Конан...
— Ты... Ты...
- Ти коли...
— Прийшла?
Нагато застиг, він був у повному стукоті. Таке було абсолютно за межами його очікувань. Він був повністю поглинутий читанням « Історії вчителя Широ » і в ньому розвинувся мистецтво традиційного ремесла.
Але він ніяк не очікував, що раптом відчує на собі чийсь погляд.
Він подивився в ту сторону.
І раптом побачив Конан!
І найголовніше...
Через те, що він не встиг зреагувати, в момент, коли він побачив Конан, його думки все ще були зайняті сюжетом « Історії вчителя Буро" і саме у найзахопливіший момент.
Крім того, як і всі інші, він уявляв собі на місці вчителя Широ саме Конан.
І ще...
Щойно він зазнав невдачі перед Конан.
У його діях була також частка вимещення образи.
Читаючи « історію вчителя Широ», він повністю представив себе Конан на місці викладача Букове і знущався над нею.
Коли він був на межі піку, то побачив Конан.
Обличчя Конан ідеально співпало з обличчям в його уяві.
У той момент Наґато сильно здригнувся.
І в нього похитнулося щастя.
Но...
Не встиг він насолодитися цим відчуттям, як відразу прийшов в себе. Він не тільки відчував сильну незручність за свої дії, але й відчув, що все стало якимсь ганебним.
У цей момент Наґато в паніці витягнув праву руку.
Но...
Трапилася ще незручніша подія.
Він не встиг прибрати сліди свого нещодавнього збудження, і молочно-біла нитка, що потягнулася за його правою рукою, в світлі входу до печери, з'явилася перед очима Конан у всій своїй красі.
—...
Конан втратила дар мови. Вона мовчала, щоб не соромитися Наґато, але тепер зрозуміла, що потрапила в ще більш незручну ситуацію.
— Эм...
- Я щойно прийшла...
- Що ти...
— Ти читаєш?
Конан хотіла негайно змінити тему, щоб уникнути непотрібної незручності, але єдине, що прийшло їй в голову, було питання, яке її мучила: що це за книга, яка має таку магічну силу.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno