У цих очах... Звісно є якийсь секрет!
Передавши Зецу посудину з шаринганом Учіхи Кая, Аоба раптово залишив печеру за допомогою технології Грімового Бога.
У печері...
Залишився тільки Зецу.
Все ще тримаючи в руках посудину з шарінгом.
- Що він задумав? — Зецу был в повному замішанні. Він ніяк не міг зрозуміти, чому Абебу треба було навчити його зберігати шаринган.
Це був звичайний тритомний шарінгун.
Після смерті власника він вже не міг еволюціонувати в мангекті шарінгун. Такі очі можна було знайти практично в будь - якого члена клану Учиха.
Однак...
Зецу відчував, що ці очі не так прості.
Адже цей « день», який називає себе членом клана Ооцукі і з риннеганом, мав неймовірні знання та силу.
Така людина...
Навряд чи став би робити щось беззмістовне!
У цих очах...
Звичайно є якийсь секрет!
Зецу, зосередивши всю свою увагу на шарінгані, намагався зрозуміти, чому він знадобився цьому "плем'яному".
Звичайно...
Зецу не знав...
Що ці очі потрібні були не тільки для того, щоб посіяти сварки між Фугаку і Орочимару.
У них була ще одна важлива функція!
Вони повинні були утримати Зецу в цій печері.
Звичайно...
Про це Зецу навряд чи коли-небудь здогадається.
Аоба міг би просто залишити шарінган в труні Мадри, адже туди ніхто не заходив.
Навіть якби хтось зайшов...
Це був би тільки Зецу.
А Зецу таке не цікавило!
Аоба віддав шаринган Зецу, щоб прив'язати його до цього місця.
Тепер, коли Мадара помер, у Зецу не залишилося мотивації для порятунку своєї матері.
І в такому стані він був дуже небезпечний.
Що найважливіше для людини, яка має якусь мету?
Надія!
Смерть Мадари означала, що Зецу втратив надію на успіх упродовж багатьох століть. Цей цикл реінкарнації Індри знову закінчився провалом, і все в цьому світі втратило для нього сенс.
Це було схоже на стан Обіто після смерті Рін.
Але Зецу не був таким імпульсивним, як Обіто, адже він ще не до кінця зневірився. Він міг чекати наступної реінкарнації Індри, він міг очікувати вічно. Просто він втратив інтерес до цього світу.
У такому стані Зецу був здатний на що завгодно, адже йому більше нічого було втрачати.
І найголовніше...
У Зецу був доступ до величезної кількості інформації.
Якби він вирішив діяти відчайдушно, це могло б мати серйозні наслідки для всього світу шінобі.
Крім того, Зецу був майстром інтриг.
Аоба щойно закінчив підготовку до третьої світової війни шінобі, і тепер йому потрібно було часу для здійснення своїх планів. Він не міг допустити, щоб Зецу, ця бомба сповільненої дії, все зіпсував.
Аоба довго думав, як повестися з Зецу.
Залишати його поруч було небезпечно. Зецу з проникливістю міг розкрити таємницю Егуда.
Але залишати його без нагляду теж було ризиковано.
Тому...
Аоба придумав цей план.
Поруч Зецу зберігати шарінган, він прив'язав його до печери.
Якщо Аоба прийде в печеру і не знайде Зецу, то мати Зета ніколи не буде звільнена.
Це був своєрідний гачок для Зецу.
Аоба не обіцяв звільнити матір Зецу, та й коли б обіцяв, що зьвірові буде до кінця. Просто сказати, що він звільнить Кагю, було недостатньо, щоб змусити Зецу постійно підкорятися.
Але зворотний підхід спрацював.
Не будеш слухатися...
Забудь про свою матір!
Рінеган Аби був доказом його слів. Він міг в будь-який момент забрати Гедо Мазо і контролювати його. Навіть якби Зецу знайшов інший спосіб зібрати хвостиких тварин, це було б марно.
Таким чином...
Зецу був змушений підкоритися.
Він потрапив у пастку Аби.
Однак...
Зецу не знав про це і думав, що в цьому шарінгані прихований якийсь секрет. Він зосередив усі свої сили на вивченні цих очей.
- Що в них такого особливого?
— Дивно!
— Начебто звичайні очі!
Зецу ніяк не міг зрозуміти, в чому справа. Чим більше він думав, тим менше розумів його думку і тим сильніше йому хотілося знати відповідь.
- Він би не робив щось безглузде!
— Цей шаринган не такий вже й простий!
- Тут щось є!
- Так!
— Просто я ще не зрозумів, що саме!
Зецу бормотів про себе. Він був упевнений, що все те, як цей чоловік робив з фамілею Ооцукі, мало сенс, так само як і Нескінченне Цукуемі, створене його матір'ю. Просто він ще не зрозумів цього сенсу.
***
Покинувши печеру, Аоба опинився в лісі країни Вогню. Він не повернувся до Коноху, у нього була ще одна справа.
Зараз він знаходився недалеко від кордону трьох країн.
З точки зору стратегії...
Це було дуже важливе місце.
Справжня фортеця.
На землі була ще одна країна.
Країна Дождя.
У цій країні, постійно оповите дощем полум'я могло охопити весь світ шінобі.
Із іскри запалиться полум'я!
Аоба збирався знайти цю іскру, поки вона ще не розпалилася.
Цього разу...
Не було Обіто.
Не було Данзо.
Все було інакше, ніж раніше.
І історія повинна була піти по іншому шляху.
Аоба швидко рухався крізь ліс, наче привид. У чорній масці без будь-яких опізнавальних знаків він був схожий на лісового духу.
Через деякий час...
Ландшафт почав змінюватися.
Дедалі менше сімей ставало дедалі більше.
Ніби ліс закінчувався біля берега озера.
Ще трохи...
І перед Аобою лежить безкрає озеро.
На його поверхні розходилися кола від крапель дощу, порушуючи тишу.
— Це Країна Дощу, — подивився Аоба на стіну дощу попереду. За нею починалася країна Дощя.
Він вже був тут раніше.
Тоді, під виглядом відновленого Данзо, він зустрічався з Хансо Саламандрою, щоб обговорити деякі плани.
Але зараз...
Він не відчував нічого знайомого.
Ця земля...
Або, швидше, ця дощова місцевість...
У нього не було симпатії. Не дивно, що мешканці країни Дощу часто намагалися розпочати війни, щоб змінити місце проживання.
- Щоб змінити ситуацію тут...
- Треба почати з Ханзо Саламандри!
- Зараз організація "Акацуки" тільки зароджується.
- Вони занадто слабкі.
- Можна залишити їх у спокої на якийсь час.
- Якщо захопити Ханзо, можна буде повністю контролювати країну Дощу, а значить і "Акацуки".
Аоба обдумував свій план. У нього вже були спільні накидки, і він мав лише щось робити.
— Скільки ж потрібно зробити!
— Как поле засмагаю.
— Нічого, трохи потрiбної доведеться.
— Зате потім буде добрий урожай!
Аоба пробурмотів собі під ніс. Його дії були спрямовані на те, щоб відвернутися від світових подій і досягти своєї мети — жити спокійно. Крім того, змінювати світ — це дуже цікаво.
Завойовувати світ легко, керувати ним — важко!
Саме так думав Егуд.
Якщо б він використовував грубу силу, це швидко накучило би йому, до того ж це викликало б опір всього світу шінобі, як і Мадарою. Це не те, чого хотів Егуд.
Він мав намір поступово змінити світ.
Видивлятися як звичайна людина.
Просто плисти за течією.
Але ніхто не знав...
Що за всіма змінами у світі шінобі стояв Аоба. І ніхто не знав, що він зробив.
Згорнувши справу, він йшов, не шукаючи слави.
Аоба не пам’ятав, коли це почалося, але йому подобалося таке відчуття — не привертати до себе уваги, а робити те, що він хоче.
Аоба ступив на поверхню озера, залишаючи за собою розрахувані кола. Він не використовував жодного технік польоту, просто йшов по воді.
У той же час...
З його тіла зірвалися листки паперу і, незважаючи на зміни, збільшили ріст м’язів та об'єми, перетворивши їх у високу людину в маску.
Крок за кроком...
Аоба швидко переплив озеро і увійшов в країну Дощу, прямуючи до резиденції Ханзо Саламандри.
Поява Аби...
Люди в цій країні були готові до цього.
Країна Дощу була замкнута, і зазвичай тут з’являлися тільки місцеві жителі. А село Скритого Дощу майже не контактувало з іншими селами.
Здавалося б...
Така ізоляція мала привести до застою і завоювання країни сусідами.
Но...
Країна Дощ була особливою.
У неї був ніндзя, якого називали "Полугом".
Ханзо Саламандра.
Його мешканці відчували змішані почуття. Вони любили його за силу, яка захищала їхню країну, але і ненавиділи за його амбіції, які призвели до постійних війн, залишаючи в серцях людей глибокі рани.
Це була основна проблема країни Дощу.
Люди розуміли, що Ханзо не ідеальний лідер, але нікого краще не бачили.
Незабаром...
Під поглядами мешканців Аоба зникли в дощ, залишивши після себе лише таємничий силует.
Жителі країни Дощу звикли до байдужості.
Вони не ставили запитань незнайомцям, а просто дивились на них. Що б не трапилося з цією людиною, це не стосується їх, лідер все вирішить.
Після зникнення Аби...
Життя у селі Скритого Дощу повернулося в своє русло.
***
Через півгодини...
У темряві вимальовувалися обриси величезного особняка, оточеного вогнем.
Кожен вогонь був вартовим.
Аоба вже був тут раніше і знав, що Ханзо — людина підозріла. Навіть будучи « Глибоким» і одним з найсильніших шінобі, він оточив свій маєток великою охороною, перетворивши його на неприступну фортецю. Він не терпів несподіванок.
— Полубоге, а охороняють його якісь бездарні. Цікаво, чому він почувається в безпеці? — Пробурмотів Аоба і, використовуючи сліпу зону між вартовими, безшумно проникнув у маєток.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno