Я з усім справлюсь
- Настільки все серйозно? — Мінато відповів коротко, все ще не вибираючи відверто обговорювати з Сакумо тему Хокаґе.
Поки війна не закінчилася, а він весь цей час провів на горі М'юбоку, не знаючи, що відбувається у світі, він не міг заглиблюватися в подібні розмови. Він лише слухав відкриття Сакумо.
Однак...
Мінато все обдумував.
Він вже чув подібні слова від Аби під час їхньої розмови на горі Хоказі.
І Мінато більше довіряв Аобі, ніж Сакумо. Він не міг пояснити чому, просто відчував, що Аоба не завдасть йому шкоди.
- Твій раптовий зліт під час цієї війни не залишиться непоміченим керівництвом Конохі. Дехто прагне змінити владу, інші — бути стійким. Але й ті, і інші звертатимуть на тебе увагу. Повернувшись до Коноху, ти опинишся в центрі боротьби за владу — Сакумо серйозно попереджав Мінато про свої побоювання. Він сам пройшов через це і знав, як це - бути пишкою в чужій грі. Саме тому він вирішив поговорити з Мінато.
Він не хотів, щоб Мінато повторив його долю.
Однак...
Він бачив...
Що Мінато йому не довіряє!
— Пане Сакумо, не знаю, чи повірите ви мені, але я не прагну влади. Я хочу стати Хокаґе чесним шляхом, щоб зробити Коноху краще. Якщо цей процес зашкодить селі, то в цьому немає сенсу, Мінато похитав головою. Він був ще юнаком, і його уявлення про піст Хокаґе були радше мрією.
- Мінато, можливо зараз ти не сприймеш мої слова серйозно, але я все ж повинен тебе попередити: будь обережним, повернувшись до Коноху. Особливо з Третім Гокаґе. І знай, що я підтримую твою кандидатуру на пост Хоказі. Цього достатньо, більше нічого не скажу. — Сказавши це, Сакумо встав і попрямував до решти шінобі, які займалися тілами загиблих. Серед них були шінобі Песка, і деякі з них могли бути цінними. Сакумо вирішив допомогти.
Після того, як Сакумо пішов...
Мінато залишився сидіти ...
Обдумуючи, як він дивиться на нього.
- Що сталося? — Узумаки Кушина підійшла до Мінато після того, як Сакумо пішла і подивилась на нього. Вона відчула, що він чимось схвильований.
— Важко пояснити, — Мітато похитав головою.
— Тоді спробуй пояснити детальніше, — усміхнулася Кушина біля Мінато на місце Сакумо.
— Эх... — Мінато зітхнув, подивився на Кушину і кивнув.
- Справа не в битві.
— Пан Сакумо сказав, що підтримує мене на пост Хокаґе.
— І попередив, щоб я остерігався третього.
- Я не розумію, чого він добивається.
— Тому не став нічого відповідати.
Мінато коротко розповів Кушіні про розмову з Сакумо. Від неї йому нічого було приховувати, адже вона була найближчою до нього людиною.
- Чому пан Сакумо раптом сказав тобі це? — Кушина була здивована, вона не розуміла, що відбувається.
- Я теж не знаю. Він сказав, що я схожий на нього в молодості - Мінато задумливо почухав підборіддя.
— Я зрозуміла, — кивнула Куша. — Мабуть, пан Сакумо завоював владу під час Другої світової війни шінобі, але з ним обійшлися несправедливо і він вирішив попередити тебе.
— Но... Чи повинен я йому вірити? - Мінато все ще думав. Він був збентежений. Він тільки повернувся в Коноху після довгої відсутності, брав участь у двох битвах, і тут Сакумо говорить йому такі речі. Йому було важко повірити.
— Не можна ні вірити, ні не вірю. Кожен має свої спонуки. Ми не знаємо, чого хоче Сакумо. Тому ми не можемо судити про правдивість його слів, — сказала Кушіна. Вона була на стороні Мінато і давала поради, виходячи з його інтересів.
— Я теж так думаю, — кивнув Мінато. - Якщо пан Сакумо сам звернувся до мене, значить моя ситуація не так просто, як здається. Мені потрібно остерігатися не тільки керівництва Конохі, але й пана Сакумо, поки я не розберуся.
— Давайте розглянемо це з іншого боку... - Кушина швидко проаналізувала ситуацію. Вона була розумна, і це завдання не було для неї занадто складним.
- Або пан Сакумо говорить правду або бреше.
— Розгляньмо кожен з них...
— Якщо він говорить правду, то нам потрібно остерігатися третього Хокаґе. Можливо, пан Сакумо не став Хокаґе з якоїсь причини.
— Але якщо він бреше, то може використати тебе для того, щоб штовхнути з Третім, сподіваючись, що ти відвезеш його у відставку і сам не зможеш стати Хокаґом. Тоді пост отримають пана Сакмо.
— Тому...
— Я згодна с тобою!
— Нам треба остерігатись і третього, і пана Сакумо!
- І найголовніше...
- Нам краще не робити жодних активних дій. Повернувшись до Коноху, потрібно поспостерігати за ситуацією і знайти когось, кому ми можемо довіряти, щоб дізнатися, що сталося в цей час...
Кушина замовкла, подивилася на Мінато, і їхні погляди зустрілися.
Вони зрозуміли, що думають про одне і те ж.
— Яманака Аоба!
— Яманака Аоба!
Мінато і Кушина одночасно назвали це ім'я. Тепер Аоба був тим, кому вони довіряли найбільше.
У Мінато було багато друзів у Конохі, крім Аоби, але Нара Шікаку та інші ровесники були пов'язані з Хірузеном. Якщо він розповість їм про третє, вони можуть зрадити його, оскільки в глибині душі були віддані Хірузену. А Кушини мали подружку — Учіха Мікото, але клан Учиха ніколи не був надійним союзником в політичних іграх Конохі.
Мінато і Кушина також подумали про Аобу.
Аби не мали впливових зв'язків.
Він належав до Яманака, але не поважав його і не був близьким до Хірузена.
Що стосується Сакумо...
Аоба навряд чи був з ним знайомий.
З якого боку не подивися...
Аоба був найменш залежним, до того ж він був другом Мінато і надійним.
Мінато і Кушина прийшли до загального погляду.
Звичайно...
Однією з причин, чому Аоб займав таке високе місце в їхніх серцях, був його порада поїхати на гору М'єбоку для навчання сендзюцу.
Вони не знали, звідки Аоба про це дізнався.
Але його порада допомогла їм обом стати сильнішими.
Це зробило Аобу ще більш надійним!
Принаймні Мінато і Кушіна були впевнені, що Аоба не завдасть їм шкоди. Інакше він би не допомагав їм.
— Я знаю, що робити! — Мінато глянув на Кушину. Між ними було повне взаєморозуміння, і їм не потрібно було говорити все вголос, щоб зрозуміти один одного.
— Зараз я зосереджуся на армії Хмари і допоможу Конохі подолати цей важкий період. А коли ви повернетесь до села, поговорю з Егудом. Можливо, він підкаже, що робити!
Мінато довіряв Аобі і його уму.
Ще до початку війни Мінато обговорював з Аобою подібні питання на горі Хокаґе, і багато ідей Аби здавалися йому свіжими та несподіванками, але в той же час дуже розумними.
Тому...
Мінато цінував думку Аби.
— Я згодна, — кивнула Куша. Вона думала так само, як і Мінато, вважаючи Аобу надійною людиною.
— Но...
— Я хочу сказати...
— Минато.
- Тобі не треба надто турбуватися про армію Хмари!
- У мене ще є козирі в рукаві!
— У крайньому випадку...
- Я теж можу допомогти!
Кушина посміхнулася Мінато, її очі сяяли впевнено. Після тренувань на горі Мьюбоку вона немов змінилась, знайшла віру у свої сили і була готова допомогти Мінато.
— Не потрібно, — похитав Мінато головою і ніжно погладив руде волосся Кушіни. У його голубих очах світилася теплота.
- Я знаю, що ти сильна і у тебе є козирі, але я сподіваюся, тобі ніколи не доведеться їх використовувати!
Голос Мінато був ніжним, наче він говорив слова любові.
Но...
Ці слова...
Зачепили серце Кушіни.
Її серце наповнилося теплом.
На очі навернулися сльози.
Ці ніжні слова були для Кушини твердою обіцянкою Мінато, і вона згадала ту місячну ніч, коли відчувала себе захищеною в його обіймах.
- Мінато ще раз провів рукою по волоссі кушини, ніжно і повільно показуючи йому як дорога. Кушина почервоніла від сорому.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno