Учиха Мадара
Ці Білі Зецу спробували використати техніку « Подєнка», щоб злитися з землею та рослинністю, тим самим швидко піти і залишити місце, що їх бентежить.
Но...
Але почуття тривоги лише посилилося.
Прямо зараз.
Вони все ясно відчували...
Що вся органічна мережа під їхніми ногами була розорена, наче їх повністю відібрали від навколишнього світу. Раніше з ними такого не траплялося.
- Що за чортівня?
Білі Зецу жахнулися на наближення Аобу, який все ще виглядав як Хатаке Сакумо. Вони не могли повірити, що Сакумо може мати таку силу.
Однак.
Але темні лінії, наче загублена сітка, проповзалися по землі і нагадували їм, що вони знаходяться всередині дивного бар'єру.
— Не верю. Треба перевірити.
Один з Білих Зецу негайно зійшовся із поблизьким деревом, намагаючись вислизнути по його коренях у напрямку підземних вод.
Незабаром...
Він зіткнувся з бар'єром.
*Бум!
Роздався глухий удар.
Його тіло різко зупинилося, і шлях до відступу був закритий.
Негайно.
Він негайно повернувся до своїх товаришів і, похитав головою, передав їм інформацію про те, що вихід неможливий.
— Чёрт...
Після усвідомлення жахливої реальності обличчя всіх Білих Зецу були спотворені. Ще ніколи вони не потрапляли у таку пастку. Це було схоже на край прірви, звідки не повернулося.
— Вам не втекти.
Аби, подібно до демонічного шепота, пробираючись у вуха Білих Зецу і в їхніх душах з’являється невимовний страх.
Потім...
Аоба зник з місця.
Його швидкість була настільки великою, що Білі Зецу не встигли навіть зреагувати.
Аоба блискавично піднімав руку і розчавлював по головах Білих Зецу, не стримуючи сили.
Бах! Бах! Бах! Бах! Бах!*
Кожен білий Зецу, який отримав удар, розлітався на клочику і перетворювався у липку білу субстанцію по землі. У них вже не було ні краплі життя.
*Дінь!* Перше читання свідомості пройшло успішно!
*Дінь!* Перше читання свідомості пройшло успішно!
*Дінь!* Перше читання свідомості пройшло успішно!
...
У свідомості Аби роздалися чіткі електронні сигнали, а разом з ними і його тіло почало виливатися потужна енергія.
Ця енергія зробила чакку Аби, і без того неймовірно потужною, ще страшнішою.
У той же час...
В свідомості Аби почала завантажуватися серія спогадів.
« Ось так і підтвердилося — Білі Зецу реально ні на що не годиться!»
Губи Ао вигнулися в холодній усмішка. Він ще в часи перегляду анімі вважав, що Білі Зецу марні у бою. Тепер це остаточно підтвердилося.
Виходячи з цього...
Те, що Ооцукі Кагуя доклала стільки зусиль, щоб створити армію Білих Зецку для боротьби з кланом Оозуцуки, було просто абсурдним. Це взагалі ні в які рамки не лестило.
"Подивимся, що зберігають спогади цих Білих Зецу".
Аобе зосередився, як перед його мисним оком залили спогади Білих Зетцу, немов плівка фільму, що прокручується на високій швидкості.
Через кілька хвилин...
Аоба встиг переглянути все життя цих Білих Зецу.
І, як він і думав.
Пам'ять Білих Зецу ділилися на дві частини.
Перша частина стосувалася їхнього життя до перетворення на Білих Зецу. Вони були звичайними мешканцями цієї планети. Хоча рівень цивілізації тут був невисокий, а скрізь точилися війни, ці люди займалися сільськогосподарським господарством і жили дуже щасливо.
Але одного фатального дня, коли багровий місяць освітлював небосвод, їхні спогади раптово обходилися.
Що стосується гендзю...
Воно схоже на сни людей.
І це не стосується спогадів.
Багато хто пам'ятає свої сни, але вони не є реальними відчуттями і не реєструються в думках.
Друга частина спогадів починалася з моменту їхнього пробудження. Розбудив їх той самий старий, що ховається у підземеллі — Мадара Учиха.
Зараз цей дрейфлий старий чоловік був весь утикан трубками, сидів перед Ґедо Мазо і чекав свого обранця, який повинен продовжити його справу та втілити в життя план "Глаз Місяця".
- Прийшов час.
Аоба підняв праву руку. Невідомо коли, але в його долоні вже з'явилася маска. Він плавно надів її, закрив обличчя Сакумо.
[Шурх-шурх ]
Як тільки обличчя Аби закрилася за маскою, його тіло окутала шелест множини бумажек, плавно кружляють у повітрі. Під цим завісою його зовнішність знову змінилася.
Но...
Через надетої маски ...
Ніхто не міг сказати, як тепер він виглядає.
- Час зустрітися з Учхою Мадарой!
Очі Ао кинулися вперед, в них запалилася непорушна рішучість. Його погляд ніби переглянув далекі відстані і зачепив стародавній кам'яний міст.
*Свист!*
Фігура Аоби зникла в мить, кинувшись до цілі з блискавичною швидкістю.
Поява Намікадзе Мінато стала наче ключем, який відчиняє двері. Воно дало змогу зібрати всі створені раніше схеми, а тепер і самому Аобі взятися за цей ключ та відчинити ворота в нову еру.
***
Країна Землі, міст Каннабі.
Аоба спокійно стояв на ще не зруйнованому мосту, спостерігаючи за ніндзя Івагакуре, які бігали геть, рятуючи своє життя. На ньому була маска, яка приховувала його вигляд.
« Учиха Мадрара... Він прямо піді мною, чи не так?"
Аоба глибоко вдихнув, зосередив свої сенсорні здібності і направив сприйняття вниз, прочісуючи підземні глибини в пошуках чакри.
Як і очікувалось.
У ту ж мить, коли його сенсорні можливості поширилися вниз...
Він одразу ж вловив могутню хвилю чакри, переповнену життєвою енергією.
Очевидно...
Ця сила походить не від Учихи Масари, а від того, що підтримувало його життя — Ґедо Масо, божественного дерева.
Окрім Ґедо Мазо, він відчув безліч слабких сплесків чакри, розкиданих як зірки на нічному небі, що створюють унікальний візерунок у його сприйняття.
З його точки зору.
Чакра Гедо Мазо сяяла, як сліпуче сонце, придушуючи своєю силою все навколо, а слабкі сплески чакри нагадували крихітні зірки на її орбіті.
Якщо його здогадки були вірні...
Ці мерехтливі спалахи чакри, ймовірно, є білими Зецуми, створеними в епоху Ооцуки Каґуї за допомогою Безскінного Цукуемії.
— Я иду!
У голосі Ао раптом задзвонили ігриві нотки. Тепер, коли в Конохі всім заправляв Мінато, йому більше не про що було хвилюватися.
*** Бум!
Майже миттєво Аоба зосередив свою чакру, перетворивши її в землю і направив її вниз через стопи.
Він навіть не потребував друкованого матеріалу.
Використовуючи унікальний метод, він перетворив свої ноги на провідник чакри і активував спеціальну техніку погодніх.
В одну мить...
Земля під ногами Аби почала просідати.
Вона пом’якшилась, наче топке болото, і його тіло повільно занурилось у воду.
Но...
Тіло Ао окутала тонка захисна плівка чакри, запобігаючи навіть найменшому дотику м'якої землі. Нічого бруду на ньому не залишилося.
Через мить...
Аоба повністю пішов під землю.
На поверхні не залишилося ні сліду.
***
Підземний світ.
Кілька білих Зецу раптово з'явилися перед Учхою Мадарой, їхні очі поглинули тривогою.
- Мадара-сама, я відчуваю когось!
- Мадара-сама, сюди дійсно хтось наближається!
- Мадара-сама, нас можливо розкрили!
...
Білі Зецу заговорили різними словами, але суть була одна. Вони були в землі, зливаються з корінням і постійно підтримували Подянку.
Завдяки цьому вони могли швидко пересуватися і стежити за тим, що залишилось. І щойно вони відчули коливання землі, а разом з ними — наближення чужака.
- Хтось іде?
Седовласовий Учиха Мадара повільно підняв голову. Він був застарий, його велич залишився в минулому. Навіть остання нитка життя підтримувалася лише за рахунок трубок, що з'єднували його з Ґедо Мазо.
- Тут нікого не повинно бути!
Учиха Мадара тут же поринув у роздуми. Його тіло старіло, але розум залишився таким же гострим, як і раніше. Це місце було занадто глибоко під землею, ніхто не міг випадково його виявити. Однак білі Зецу не могли помилитися, оскільки стільки з них підтвердили одне й те саме.
Глибоко в підземній печері.
В тенях.
Чорний Зецу помітив у темряві свої золоті очі, в яких мілина затінула тінь сумніву.
Хтось наближається?
Хто саме?
Невже...
Оцуки Тонери?
Крім нього, ніхто не приходив в голову.
Після першої зустрічі з Ооцукі Тонері він не робив жодних кроків. Все інше робив Учиха Мадра. Проте він не намагався перешкодити йому, а сам цікавився тим, як відреагує Тоні.
А тепер ...
Здається, відповідь ось-ось проясниться.
*Пух!
І в цей момент...
Каміння на стелі печери розм’як, і ком землі з глухим стуком впали на підлогу, попавши прямо в поле зору Учіхи Мадари та білих Зецу.
І в наступну мить...
Зверху плавно спустилася чиясь фігура.
Легко приземлившись, він опинився прямо перед сивоволосим Мадарою...
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno