Потайні двері за кабінетом Хокаґе II
Насправді.
У нього були свої міркування на цей рахунок.
Врешті-решт, передача голів інших шінобі клана Яманака саме по собі справа, яка могла покращити стосунки з цими людьми.
Якщо Аоба був готовий віддати їх.
Він був не проти використовувати їх, щоб домогтися схвалення інших членів клана Яманака, але тоді сам Аоба втратив би таку можливість.
Звичайно.
Він не знав.
Аоба зовсім не збирався прагнути прихильності цих людей.
Крім цього.
Він дійсно думав про Аоба.
Побачивши в його руках так багато розділів, він відразу зрозумів, що Авіба працював цілу ніч.
— Правда?
Коли Аоба з усмішкою сказала: « Чи можна так турбувати старшого брата Ізумі? »
— Не хвилюйся, представ мені це!
Ізумі відразу поплескав себе по грудях. Він знав, що це правда, і був готовий боротися за цю можливість.
Це не просто послуга, щоб допомогти Аобе.
Це також шанс для нього зблизитися з Анбу клану Яманака.
Таку ситуацію, коли кожен сам за себе.
брате Ізумі! — Аоба передав усі розділи в руки Яманака Імумі, а потім покинув гуртожитку і обміняв їх кількома милостями.
Насправді.
Він вибрав Ізумі з самого початку.
Так як довгий час був з ним в одній команді.
Він зрозумів, що Ізумі - добрий ніндзя з дуже обережністю.
У нього трохи стриманий характер.
І йому трохи ніяково відмовитись, коли йдеться про взаємодію з людьми.
Він працював цілу ніч над чорними головами першого розділу, щоб, коли Ізумі побачив їх, він подумав, що Аоба дуже втомився.
Крім того, він зайняв позицію, ніби не може знайти нікого іншого.
Це викликало співчуття Ізумі і спонукало його сказати щось, щоб допомогти йому.
Зараз.
Яманаке Імумі логічно доручити цю задачу.
***
Після того, як Іумі прийняв це завдання, Аоба покинув гуртожитку, а потім пішов не в відділ тортур, але у напрямку кабінету Гокаґе.
Оскільки Данзо дав йому завдання вчора.
Не використовувати Данзо...
Це просто ганьба.
Аоба йшов, поки не досяг нижньої частини кабінету Хокаґе.
І саме в той момент, коли він збирався увійти.
Побачив ніндзя, що виходить прямо на нього.
Цей вид був приблизно сорока років з срібним волоссям, заплетеними в косу на потилиці, він одягнений у форму Конохи, із захисною пов'язкою ніндзя на голові і напівмаській Хоказі на правій руці.
Аоба побачив цього ніндзя.
Його погляд відразу смикнув.
Він знав його.
І не тільки знав.
Навіть був дуже знайомий з ним.
Батько, який копіює ніндзя Хатаке Какаші, людина з титулом "Білий Клик Конохи" (Готасе Сакумо).
Зараз.
Сакумо випадково вийшов з кабінету Хокаґе, і його погляд впав на Аобу.
- Хіба ти не той молодий чоловік, який був в Ічираку Рамен?
Відразу ж після зустрічі Сакумо привітався з ним. Його тон був дружнім і зовсім без претензій.
Він був вражений.
Звичайні люди не могли справити на нього такого глибокого враження.
Того разу він взяв свого сина Якаші поїсти рамена, став членом магазину і пішов за хлопчиком, щоб сфотографуватися.
— Так, це я. Привітайте Сакумо-сама - відразу ж привітався Аоба, він ніяк не сподівався, що Сакусо пам'ятатиме його.
Пам'ять цієї людини занадто хороша!
Не добре!
Як тільки Сакумо впізнав його, серце Аби стисалося.
Будь це хтось інший.
Якби його запам'ятав Сакумо.
Боюся, він був би щасливішим.
Тільки.
Коли він дізнався, у нього з’являлось відчуття марноти, яке сповнювало його серце протистоянням.
- Що ти тут робиш? — Сакумо запитав, як він висловився про його обличчя, але просто привітавши його і зовсім не виявив цікавості до Аоби.
- Я прийшов доставити дещо.
Аоба поплескав по сумці, показуючи, що речі знаходяться тут, але він не сказав, як саме вони доставляються, не кажучи вже про те, кому.
Аобе теж було нелегко.
Він мав зробити те, що збирався робити лише на словах — піти до Данзо і провернути свою маленьку ідею за лаштунками.
Але що б це не було.
Він не міг відверто сказати про це Сакумо.
Лише туманно.
Сакумо, як і раніше, дуже поважав його спогади та багато цінних уроків.
— Хм.
Сакумо кивнув, лише на мить подивившись на нього.
— Іди і займися справою!
Як Сакумо міг не зрозуміти, що Аоба мав на увазі. Є речі, які не можна сказати вголос.
Насправді.
Сам він не відчував цікавості.
Це було просто випадкове питання.
По поведінці Аби він зрозумів, що на нього схоже, поклали якусь місію.
Раз вже так вийшло.
Він не хотів далі розпитувати.
З урахуванням сказаного.
Сакумо відвів свій погляд і пішов геть, не кажучи вже ні слова.
Аоба стояв на тому ж місці.
Дивлячись на спину Сакумо, що виходить.
Він не міг зітхнути з полегшенням.
На щастя...
Інша сторона не з ентузіазмом запитала його про конкретні деталі.
Він мусив би вигадати, щоб обдурити Сакумо. Він не дуже хотів цього робити.
Коли Сакумо пішов.
Аоба увійшов в додзё першого поверху офісу Хокаґе.
Відразу ж після.
Він пішов в напрямку прихований двері.
Користуючись нагодою.
Він також хотів з'ясувати, що всередині...
На першому поверсі офісу були двері, які відкрив через імітуючи дії Данзо.
Наскільки вистачало око, всередині панувала темрява.
Цей коридор.
Зовсім недавно.
Вони проходили через нього.
Тільки тоді з Данзо на чолі.
Тепер, не вагаючись, Аба ступив у темний коридор.
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno