Я теж хочу навчитися, але не можу!
— Тоді я спробую завтра!
Мінато серйозно обмірковував це питання, розглянуте поясненням Аоби.
Події цього періоду обмеження та задушення на кожному кроці змусили його усвідомити, що саме сила обмежувала прогрес і ріст села.
Коли він стане сильним.
Тоді він зможе захистити спокій Конохі.
І тоді.
Тільки тоді ми зможемо поговорити про любов і розуміння.
Інакше все так зване спілкування подібне до повітряного міхура, який може лопнути при найменшому тичці!
— Аоба, хочеш піти зі мною?
Раптом Мінато витріщився на Аобу палаючим поглядом. Йому спало на думку, як отримати найкраще з обох світів.
Привести Аобу на гору Мбебоку!
Це не лише допоможе уникнути нудьги одиночних тренувань.
Але він також не дозволить Абе з ентузіазмом доглядати за Кушиною.
Тоді він не буде турбуватися!
Подумати тільки.
Очі Мінато горіли сподіванням. Він витріщився на Аобу, навіть почав фантазувати про те, як виглядатиме Егуда, коли він піде з ним на гору М'юбоку.
Хм?
Аоба замер на мить: він ніяк не очікував, що Мінато запросить його піти з ним на гору М'юбоку.
Навчання сендзюцу!
Аоба був зворушений!
Цього було достатньо, щоб показати, що Мінато вважає його одним зі своїх!
Після секундного коливання Егуд подивився йому в очі.
— Я не піду, — помахав він рукою і похитав головою.
На це юнак прийшов після секундного коливання.
Він не міг піти на гору Мбебоку!
Мабуть, його там знайде Великий Жаб’ячий Мудрец.
Врешті-решт, Великий Жаба Сеннін колись вчив Рікудо Сонена Оцукі Хагоро, і він багато чого знав про теле Мудреця.
Аоба міг сховатися всередині Конохи.
Однак, впавши на гору Мьюбоку, де живуть майже всі ропухи
Боюся, він не зможе сховатися!
Занадто легко його викриють!
И...
На додаток до цього.
Аоба мав також подумати про впевненість Мінато в собі.
В анімі "Наруто" Мінато не був особливо хороший у Режимі Мудреця.
Якщо він піде за ним, то навчиться режиму мудреця раніше, ніж той зрозуміє, що це взагалі таке. Це буде занадто сильним ударом.
У навчанні сендзюцу.
Аоба зовсім не поспішав.
Він уже мав тіло Мудреца, і навчання сендзюцу лише питання часу.
Зараз.
Найбільше на світі він хотів розвиватися, крок за кроком і намагатися приховувати свою силу та жити в тіні.
І не відкривати нічого, поки це було абсолютно необхідно.
Навіть якщо він виявить свою силу, то не повинен дозволити цій людині передати інформацію.
Тільки тоді він зможе жити в мирі!
Якщо він піде в місце зябра, гора М'юбоку, щоб практикувати сендзюцу, він не зможе приховати той факт, що володіє тілом Мудреця і ніколи не може повернутися до такого спокійного життя у майбутньому.
Таких змін.
Він не хотів.
Він бажав, щоб усі бачили його як неприважливу людину!
- Чому?
Мінато не очікував, що Аоба навіть не обдумає і скаже прямо "ні". Він пильно дивився на нього.
- Ти будеш тренуватися зі мною!
Мінато запросив Абу ще раз. Він дуже хотів, щоб Аба супроводжував його, аби він міг зняти два тягари зі свого серця.
що я - це ти? У мене немає таланту, щоб навчитися чомусь на зразок сендзюцу... — З гіркою усмішкою і безпорадним виразом обличчя Аоба сказав.
- Ти не розумієш мого фізичного стану, якщо б не лікування Цунаде-сама, у мене би не вистачило духу навіть читати ці книги.
— Я б з радістю навчився, але не зміг би цього зробити!
- Якщо я піду з тобою на гору М'юбок, то буду щодня дивитися як ти тренуєшся і це буде для мене тортурою.
- Крім того, тортури все ще потребують моєї роботи та вносу. Як мені залишити піст без дозволу?
Аоба висловив кілька причин, головною з яких була його неспроможність вчитися через брак таланту.
— Добре... Чудово...
Минато глибоко зітхнув, вислухавши Егуда. Він знав, що якщо Аоба не зможе практикувати сендзюцу, то прогулянка на гору М'яса буде просто тратою часу.
Він дуже добре знав стан тіла Аби, і це дійсно була велика проблема.
— Тоді я піду один...
Мінато щільно стиснув губи, задумливо дивлячись на Аобу. Питання про Кушина все ще займало його думки.
Аоба побачив вираз його обличчя і зрозумів, що тільки що трохи збив темп, тому Мінато відчув складність ситуації.
Не добре.
Якщо це так, то на серці Мінато буде важчий навіть якщо він піде на гору М'юбоку.
Потім...
Очі Аоба загорілися, і в голову прийшло краще рішення.
- Минато, тільки що ти сказав, щоб я з тобою вирушив на М'юбоку у мене раптово виникла нова ідея! - Відразу ж сказав Аоба.
- Ти передумав? — Схвильовано запитав Мінато.
— Нет-нет...
Аоба підняв вказівний палець правої руки і похитав їм перед лицем Мінато, куточок його рота скривався у зарозумілій усмішкою.
- Хіба я не казав, що мій талант не дуже хороший? Я нічому не навчуся, якщо піду і буду просто спостерігати, наче лакей.
- Для такої роботи є дещо більш підходящий!
— Ти дозволиш їй супроводжувати тебе і, можливо, у неї буде шанс навчитися сендзюцу. Навіть якщо вона не зможе, краще нехай вона тебе супроводжує, ніж я!
Вузькі зуби Аби вигиналися в усмішку, а очі його сяяли заохотливим блиском.
— Кто?
Думки Мінато були зворушені. Він не знав, чиє ім'я збирався вимовити Аоба, але йому все одно хотілося, щоб це ім"я прозвучало з його уст, аби просто прийняти пораду.
Таким чином, він буде не так вже збентежений.
На мить.
У Мінато перехопило подих, і відчуття очікувань наповнило його бісюзо-блакитні очі.
— Кушина Удзумаки!
Аоба злегка посміхнувся і прямо вимовив ім'я, не зводячи очей з Мінато.
— Це не зовсім правильно, що Кушина залишиться в селі одна!
— Ниндзя з Деревні Скритого Хлака також стежили за Кушиною останні кілька разів, коли проникали до Коноху.
- Було б краще, якби ти дозволив Кушіні піти з тобою вчитися на гору М'юбоку і вивчати сендзю, щоб поліпшити силу. А якщо її кров не дозволить цього, ти все одно зможеш втекти від третьої світової війни шінобі на горі М'юбоку на деякий час.
- Таким чином, ти також зможеш вивчати сендзюцу без будь-яких турбот, а коли повернешся, то можеш покласти кінець цій війні шінобі разом з Кушиною!
Аоба не думав про це, але раптом зрозумів, коли Мінато запропонував йому піти на гору.
Оскільки Мінато думав про Кушина.
І якщо він хотів, щоб хтось супроводжував його на тренуваннях!
Тоді, безсумнівно, найсприятливіша кандидатура!
— У твоїх словах надто багато сенсу!
Протягом багатьох років Мінато посміялася. Усі тривоги в його голові розвіялися у цей момент.
— Завтра я зустрінуся з Кушиною! Ми разом візьмемо відпустку і вирушаємо тренуватися на гору Мбебоку!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno