Розділ 38. Божественна допомога!
- Устал? - Поселився поруч і стурбовано запитав Мінато, дивлячись на поблудиле обличчя Аби.
Тим часом Кушина сіла біля Мінату.
- І правда, який вражаючий збіг! - Вона посміхнулася і поглянула на Аобу, додала. - По дорозі сюди ми якраз обговорювали тебе!
- Правда? - Змучився усміхнутись хлопець, даючи іншим відчуття, що йому довелося пройти через багато чого.
Звичайно, то виходило з акторської гри, яку знайшли завдяки вивченню величезних масивів чужих спогадів. Життя — це найкращий театр.
Багато артистів колись були в полоні справжнього життя, щоб пропустити справжні почуття заради того, що вони навчилися.
Аббе вдалося накопичити величезні довічні досвід через чужі спогади.
Дуже доречно!
Який збіг!
Не озирнись сьогодні Мінато в Ічираку Рамен...
Аобе довелося б перейти до плану Б!
- Все добре? - Майже помітно нахмурився Мінато, ще при першому погляді що-небудь погане зі здоров'ям у старого друга.
— Так, усе добре, — втомився відмахнувся Аоба у відповідь і видавив посмішку — нічого не сталося.
- Кхм, кхх, км... - Відразу після цих слів він поспішно відвернувся і піднявши руку, важко закаштувався в долоню. Після чого трохи ніяково усміхнувся, зробивши вигляд, що нічого не сталося.
Мінато і Кушіна переглянулися, побачивши занепокоєння один одного.
- Аоба, ти нічого не хочеш розповісти? - запитав Мінато.
- Так, Аоба, можеш покладатися на нас, до речі Мінато часто згадував про тебе і навіть хотів відвідати Анбу, — додала Кушина.
- Все правда нормально... - Відмахнувся Аоба, але при цьому його очі бігали з боку в сторону, намагаючись не перетинатися зі блакитними очима Мінато.
- Аоба, ти вважаєш мене другом? - Мінато дуже серйозно поставився, бо Аоба був його другом у академії шінобі і ніколи не забував про друзів, тим більше коли в них проблеми.
- Точно, невже ти не вважаєш нас за друзів! - Після Мінато надула щічки Кушіна, склавши руки на грудях і завдаючи підборіддя.
- Ну, це... - Замився Аоба, ніби стояв перед дилемою, але потім подивився в блакитні очі Мінато.
Погляди друзів перетиналися лише на мить, а Аоба негайно відвів погляд убік і опустив голову.
– Эх... - потім важко зітхнув він, очевидно вводячи якусь внутрішню боротьбу.
Мінато і Кушіна знову переглянулися.
Безумовно!
Щось сталося!
Но...
Аоба не хоче говорити!
Після того як їх погляди роздягнулися, жовтоволосий хлопець серйозно подивився на свого друга, але цього разу нічого не сказав.
Мінато подумав, що варто дати йому трохи часу. Але він вирішив допомогти другові!
- Насправді... - Нарешті заговорив Аоба, втупившись втомленим поглядом у дерев'яний стіл ресторану, — все добре!
- Просто такий мій шлях!
- Мінато.
- Ти ж знаєш...
- Про мої проблеми зі здоров'ям.
- Я втомився останнім часом.
- Дуже втомився.
Аоба сказав втомленим голосом, і кинув полегшений погляд на Мінато. Здавалося, що йому стало значно легше на душі, коли він говорив до мене.
- Так не піде! - Стихнув зуби Мінато, як він міг не знати про погане здоров'я друга, оскільки той кинув академію саме через це.
- Дякую за турботу, але я якось пристосуюся з часом, правда! - Видав усмішку Аоба.
- Ні! Так проблему не розв'яжеш! Треба терміново витягнути тебе з Абу! - Непокоївся Мінато, бо теперішнє становище Аби здалося йому дуже небезпечним.
Якщо так продовжуватиметься...
Його друг може померти від перевтоми на роботі!
- Ні, не варто. Мені дуже подобається в Анбу, адже там я нарешті знайшов сенс життя... - Він сказав мені, що не жартує. - Я правда в порядку, не варто так турбуватися, зараз у мене все ... добре!
- Ну ...це... - Не знаходив слів Мінато, рішучий тон друга приголомшив його.
- Завершено! - Коли Мінато думав, що краще сказати, і подав три миски рамена.
- Мінато!
- Слухай...
- Я особисто спостерігав за станом цього хлопця!
- Навіть Рамон не може поїсти, незважаючи на кілька годин.
- Обов'язково допоможи своєму другові!
Після цих слів власник ресторану посміхнувся і підмивав Аобе.
- Та я б і радий, але не знаю як, адже ти й сам чув, він ні в яку не хоче покидати Анбу... - Мініто усміхнувся.
- Все не так просто! - Похитав головою старший брат і після недовгих роздумів сказав. - Ех, він вижатиме як лимон, прям я після закриття ресторану ввечері. Тепер подумай, чи буду я засмучений або навіть розлючений, якщо ти насильно закриєш Ічіраку Рамен? Але що якщо просто прикрити його на день-другій ... понюхаєш?
- Ах, ось що, розумію! - Осяяло Мінато, після чого він додав, вдаривши себе рукою по голові. - Як я відразу не подумав!
Тим часом Аоба мовчав з випущеними очима: « Ушам своїм не вірю!»
Дивно...
Весь цей час він старанно закладав основу і чекав на найліпшу можливість сказати щось подібне.
Хто б міг подумати!
Теучі впроваджував Божу допомогу!
Допомога прийшла, звідки не чекав!
Мимолетне здивування Аби відразу змінилося глибоким задумом, ніби він роздумував над словами власника ресторану.
- Аоба, старший брат Теухі справа говорить, якщо ти так втомився, чому б не взяти відпустку? - Серйозно сказав Мінато, виявляючи щиру турботу про одне одного.
- Але наша відпустка вже закінчилась! - Видав Егуда.
- У вас там все суворо з цим, так... - Розумніше кивнув Мінато, який добре знав пристрій і порядок Конохі, але після недовгого роздумування він прийняв рішення та впевнено похлопав себе по грудях. - Аоба, представ це мені! Я обов’язково виб'ю тобі додаткову відпустку, якщо обіцяєш добре відпочити! Робота — це не лише робота, але й здоров’я!
https://literna.net/uk/books/145-10-rokiv-u-pidrozdili-pitok-konokhi-zaversheno