Вода. Земля. Вогонь. Повітря.
Моя бабуся любила розповідати мені історії про минуле. Про ті часи, коли існував мир. Коли Аватар підтримував рівновагу між Племенами Води, Царством Землі, людьми Огня і кочовими кочівниками. І коли прийшов кінець світу, бо народ Огня розв'язав війну. І тільки Аватар, владний усіх чотирьох стихій, міг зупинити загарбників.
Але коли він найбільше потребував миру, то зник.
Минуло майже сто років, і ми з братом знайшли нового Аватара в магі повітря на ім’я Аанг. Хоча його мистецтво повітря було велике, він мав ще багато чого навчитися. Але я вірила, вірила до останнього, що йому все ж призначено врятувати світ і звільнити його від війни.
Трагедія, яка сталася з селом і подальше вбивство Джета залишили на мені незгладимий шрам. Я була настільки розбита, що кілька днів просто не могла використовувати магію води, яку раніше використовувала при будь - якій нагоді і тренувала кожну хвилину.
Крім того, я захворіла і Аангу довелося залишити мене з Соккою.
Все це тривало майже тиждень, перш ніж я нарешті видужала і прийшла в себе, після чого ми врешті продовжили свій шлях роблячи вигляд, що нічого не сталося і намагаючись не згадувати про це.
Наступною нашою великою зупинкою стала село Макапу, де жила цікава літня жінка. Вона просила всіх називати її Тетя Ву.
Ця жінка була віщкою і передбачала, що всі села обов’язково повернуться до життя. Тоді мені це було особливо потрібно, неважливо, якщо це виявиться брехнею, надія на світле майбутнє міг дати навіть шарлатан, яким мій брат і вважав цю стареньку жінку.
Тітка Ву з радістю прийняла нас у своєму домі, і я відразу ж взялася першим брати участь в її ворожіння та дізнатися про свою долю. Звичайно ж шістнадцятилітню дівчину в той момент головно цікавило один очевидний аспект майбутнього життя -любов, про що я й попросила погадати.
Усередині спеціальної кімнати було кілька сидячих місць, а посередині палав яскравий вогонь, біля якого знаходилась ваза з безліччю кісток.
Тітка Ву попросила мене вибрати одну з речей, після якої кинула її у вогонь і вогнища раптово спалахнула, ледь не зачепивши стелю.
Але, незважаючи на це, Тітка Ву пильно дивилася на розкрите кісткою й почала передбачення.
- Оо! Я бачу ...вижу! Тебе чекає велика любов, ти вийдеш заміж за одного великого чоловіка...я бачу, що він дуже могутній маг! ...т трохи розпливчасто, але здається ваша зустріч вже могла відбутися або відбудеться в блажаючий рік... отримає більше нічого, Катара. Це все, що говорять кістки!
***
Ми пробули в цьому селі ще кілька днів, протягом яких я регулярно бігала до Тети Ву за порадою щодо своєї долі, дійшовши до того, що поставила питання про те, щоб з'їсти на завтра або як завтра одягтися. Зрештою вона просто перестала пускати мене до себе.
Не знаю, чим займався мій брат і Аанг у той час, але в якийсь момент вони прилетіли з надзвичайно схвильованими обличчями і заявили, що вулкан, біля підніжжя якого стоїть село, незабаром почне вивергатися. Однак Тетя Ву робила регулярне передбачення не так давно, і всі мешканці були впевнені, що цього року вулкан не знищить село. Коли спроби переконати людей не спрацювалися, нам з Аангом довелося викрасти особливу книгу і тітки Ву та знайти в ній зображення хмар штучно, використовуючи магію повітря й воду. Тіті Ву довелося змінити прогнози, і тільки тоді жителі села зрештою вирішили щось зробити та допомогти нам врятувати власне село. Звичайно, виверження вулкана відбулося, але його наслідки змогли звести до мінімуму, і ми залишили село.
Наступні кілька днів ми провели майже без зупинок, намагаючись надолужити утрачений час. Але зрештою нам довелося зробити довгий привал, бо ми з Аппою потребували відпочинку. Увесь цей час ми рухалися вздовж великої річки, яка розділяла територію Царства на землі. Тож невдовзі ми побачили невеличкий пляж і вирішили зупинитися саме там. Як же ми з Соккою здивувалися, коли мій брат знайшов корабель нашого племені за кам’яною скелею.
Але куди більше ми здивувалися і були шоковані, коли нас знайшов старий друг нашого батька та наш добрий знайомий Бато, який був серйозно поранений. Потім він залишився у місцевому монастирі, де проводив лікування з нетерпінням на шляху до будівництва. Зустріч зі старим другом на короткий світ ніби повернула мене до рідного села в час нашого дитинства.
Історія про спільні пригоди Бато і батька, звичайна їжа, якої так бракувало під час подорожі та просто загальна атмосфера спокою.
Виявилося, що наш батько та його люди були тут лише кілька тижнів тому і зараз повинен був знаходитися десь біля східних берегів Царства Землі з рештою кораблів нашого племені. Здається, Бато теж було дуже самотньо перебувати тут одному серед монашок, тому що вже наступного ранку, вислухавши нашу історію про супроводі Аватара, він запропонував Сокке провести обряд присвячення хлопця в воїни, який той не зміг пройти через їх з батьком відбуття з села майже два роки тому. Спочатку це присвячення складалося з кораблів через айсберги, але оскільки вони були вод Царства Землі, то лід замінили камінням.
Я не можу сказати, що ця частина пригоди мені дуже сподобалась, але коли Сокка був присвячений в воїни, то почувався ще більш впевнено.
Провівши тут два дні і поповнивши наші запаси, ми попрощалися з Бато й рушили далі. До Північного полюсу залишалося менше половини шляху.
.
.
Більше розділів з передплати!
https:/ bosty.to/matvey
Дискорд
https:/ /discord.gg/fZpbFq8Dec
.
.