Їх здивовані погляди зустрілися і на пару секунд повисла ідеальна тиша. Людина, що стояв перед Зуко, був його дядькой Айро, якого той не бачив вже кілька років і, хоча його важко було дізнатися, це безсумнівно він.
Ось тільки не той, що вселяють повагу одним своїм виглядом могутній володар вогню, яким його звик бачити Зуко. Тепер він бачив лише втомленого старого чоловіка, чиї довге чорне волосся перетворилося на наспех розчесне сиву копну. Де-небудь зникла і горда поставка, і статичний погляд того, хто був народжений правити, тому, що він наказував арміями та розчавлював фортеці. Людина перед ним ніби постарів відразу на десять років і тільки внутрішній вогонь ще підтримував її на плаву.
Зрештою, по моргнувши кілька разів і переконавшись, що його зір не обманює, Айро обережно ступив уперед.
- Зуко, це і справді ти? Невже і ти ... ні, ти повинен бути живий!
- Так, дядьку, це дійсно я, - невпевнено посміхнувся Зуко, нарешті прибувши в себе. - І я ніби живий, адже це світ духів, а не потойбічний світ...
- Д-да ...я це знаю, - Айро опустив голову і плюхнувся на землю, тихо бурмоча собі під ніс. - Я знав, що не зможу знайти його тут, але біль втрати все ж затьмарила розум... Дай мені хвилину, племінник ... якщо звичайно ти і правда тут.
Нервово посміявшись, Айро відкинувся назад, спиною на землю і здається навіть не помітив, що його голова вдарилась про виходець корінь дерева.
Зрозумівши, що його дядько зараз явно не в змозі продовжити розмову, Зуко вирішив, ніби найкращим рішенням і правда буде дати йому трохи часу, після чого оглянувшись навколо зрозумів, як він виглядав більш ніж успішно. У той час як він закрив очі, без рослинності та скелі навколо нього не було місця. Змінився далі загальний фон, все навколо наче придбало дивний червоний-коричневий відтінок. Подивившись праворуч, Зуко побачив те, що буквально змусило його зробити.
Величезний розкол, наповнений туманом і якого охопив жах. Кам’яні стовпи, загнуті в дивній формі, наче зачинена рівнина внизу, лише посилили ефект.
« Ну і справи...» - подумав Зуко, уважно розглядаючи відкрите перед ним вигляд. - « А може, я розігрівся і сказав, що світ духів не є царством мертвих, вже надто схоже!»
Зуко, важко перебірити себе, ступив вперед і пройшовши близько 10 метрів, зупинився біля одного з кам’яних стовпів, уважно дивлячись вниз. З цього місця аура була зовсім іншою, не страхом, а скорше спокоєм. Зуко довго вдивлявся крізь туман, але так нічого і не зміг розгледіти, він взагалі не був впевнений, що у щілини перед ним є дно. І тільки коли він знову відступив назад і вже було збирався повернутися до свого дядька, Зуко зрозумів, що це місце чомусь до жаху нагадує йому в'язницю. Тут не було ані камер, ні решіток, але чомусь саме така асоціація відразу випливла в його голові, коли він дивився у безпроглядний туман внизу.
Поївшись від несподіваного усвідомлення, Зуко пішов назад. До того часу, як він повернувся на колишнє місце, його дядько вже здається встиг прийти в себе і навіть привітав його втомленою посмішкою, сидячи у позі лотоса біля самотнього дерева.
- Отже ти і справді тут, Зуко, - ніби сам собі кивнув Айро. - Добре ...а то я вже боявся, що остаточно збожеволів...
- Радий тебе бачити, дядьку, Зуко склавши руки в привітні, перш ніж сісти в парі метрів від нього. - Мої співчуття. Лу Тен був дорогим нам усім.
- Дякую, племіннике. Айро кивнув. - І вибач, що ти побачив мене таким, після всього, чого сталося ... Я не знаю, як робити далі...
- Де твоє матеріальне тіло, дядьку? - Зуко злегка нахилився, оскільки Айро знову майже перейшов на шепіт.
- А, тіло... - Айро знову нервово хіхнув. - На острові Півмісяця, у храмі Аватара Року. Я провів там останні кілька тижнів ... сподівався, що в такому місці зможу пройти у світ духів...сам не знаю навіщо, Мудреці Огня попередили мене, Що душі мого сина тут бути не може, але я був замкненим ...а тепер ...
Айро безпорадно розвів руками.
Не знаю, я провів тут вже не один день і навіть поспілкувався з парочкою духів ...звичайно, якщо вони теж не були мареннями висихаючих про це старий!
Айро підняв свої очі на ніяково мовчазного Зуко.
- Якщо ти і справді мій племінник, то скажи, що робиш в цьому місці і як сюди потрапив!
- Це буде трохи складно пояснити, - Зуко злегка замучився. - Я...я начебто як завжди вмів проходити у світ духів. Можна сказати, що я тут досить частий гість ...
- Люди! Як ви смієте тут перебувати! - Раптом, переляканий голос пролунав звідкись збоку. — Людям у світі підготовано лише одне місце!
Лише в кількох метрах від них стояло щось, що можна було назвати величезним павуком. Якби не величезний скорпіон, який стирчить у нього за спиною і дивна світлена зірочка, що базікає на тонкому відростку над головою.
- Зуко! - Незважаючи на свій стан, Айро почав перше реагувати. - Не дай йому зловити себе!
На жаль, для них обох дух був набагато швидшим. Айро і Зуко не встигли навіть підскочити на ноги, як з відкритого рота страшного духу вирвалося щось схоже на яскраво-зелене павутиння.
Зуко, звичайно ж, намагався відбитися, але сидячий стан не залишив йому шансів. Його ноги і руки захопили липку павутинку, а потім обмочувалися довкола його тіла й покривали ним з голови до ніг. Останнє, що побачив Зуко, перш ніж його голова також була обмотана, це таке ж скрутне становище свого дядька.
.
.
Більше розділів з передплати!
https:/ bosty.to/matvey
Дискорд
https:/ /discord.gg/fZpbFq8Dec
.
.