Відкривши очі, Мей близько хвилини лежала і просто дивилася в стелю кайти, перш ніж нарешті підійматися та оглянутись. Вона лежала на ліжку Зуко, обережно укрита ковдрою, а крізь завіси балдахина проникли яскраві сонячні промені, з чого дівчина зробила очевидний висновок: ранок наступного дня вже настав. Самого Зуко поруч не було, але деякі нові відчуття там внизу явно давали зрозуміти, що минулої ночі їй не привиділася.
Потиснувши плечима, Мей спритно зіскочила на підлогу і відразу побачила свою вигладену й очевидно витягнуту одежу на одному з крісел. Вид трусиків, які обережно лежать поверх решти одягу на секунди замутив її, але дівчина швидко прийшла в себе і з усмішкою підіймаючись до дзеркала почала одягатися. Відсутність служниць їй у цьому не завадило, адже навіть удома вона сама себе влаштовувала. І коли її розтріпані за ніч волосся нарешті майже повернули собі звичний вигляд, двері каюти відкрилися і злегка здивований Зуко увійшов всередину, тримаючи в руках маленьку коробку.
- Доброго ранку, - посміхнувся принц, закривши за собою двері. - Чесно кажучи, я був впевнений, що ти проспи трохи довше...
- Доброго ранку, мій принц, - усмішка Мей вийшла трохи збентеженою, і вона швидко відвернулася до дзеркала. - Хоча я не впевнена, що ще ранок.
- Ну, взагалі-то вже швидше день, - посміхнувся Зуко і швидко смокнувши збентежену дівчину, сів за стіл посеред кімнати. - Я пам'ятаю, що ти любила моті, тому вирішив захопити трохи з кухні.
- Трохи? - Усміхнулася Мей, нарешті закінчуючи зі своєю причіпою і сівши за стіл навпроти нього. - Ти можливо не знаєш, але коробка солодких рисових хлібин з такими спеціями... я б не здивувалася, як подарунок на свій день народження, а моя сім'я ніяк не назвати бідною.
- Тоді будемо вважати це моїм подарунком до дня народження наших відносин, - посміхнувся Зуко, відкривши коробку і взявши один моті, підсумував її в сторону дівчини. - Чай має принести з хвилини на хвилину. Приємного апетиту, Мей.
- Більш незручного сніданку у мене ще не було, - збентежено посміхнулася дівчина, діставаючи моті з коробки. - Як думаєш, ми скоро звикнемо до... всьому цьому?
- Я думаю, що це не займе багато часу. - Хоча... я знаю один цікавий спосіб не тільки швидше звикнути до нашого нового стану, але й відмінно скорочувати час у подорожі ...тебе ж сподобалося наше минуле подорож в світ духів, вірно?
- Зуко! - Від спогадів про минулу ніч обличчя Мей покрилася такою неприродною їй звичайно фарбою, і вона з важко допалилася свій моті, перш ніж знову підняти погляд. – ... Давай хоча б доемедем...
***
Коли Зуко вийшов зі своєї каюти лише ближче до ночі, він передав мішечку на ногах Мей у руки Місу, яка за допомогою магії води створювала чудові і неймовірно підбадьорливі підробітки гідромасажних ванн. А сам у цей час повільним кроком поплив в сторону палуби свого корабля, де, обблокувавшись на перила борту, простояв так близько пару хвилин, перш ніж остаточно прийти до себе.
- Здається, замість сили духовні, треба зайнятися прокачкою своєї витривалості, і тихо посміхнувся він, осів на палубу і привалившись до борту спиною. - Інакше про свій гареми можна забути, більше двох просто не потягну...
Займаючись сексом у світі духів, вони мали свої незрівнянні плюси в вигляді відсутності ризиків небажаної вагітності або того, що духовне тіло лише симулювало перевтому, по суті завжди залишаючися пильними і готовими до дій. Але в цьому був і головний мінус. Займаючись цим у світі духів, можна було майже забути про відпочинок, але після повернення в реальний світ наслідки відразу давали знати про себе як різку наваливальну втомленість до втоми ментальна. І залишався або контролюватися у світі духів і уважно стежити за кількістю « витраченої» енергії, що звичайно не могло відбитися на самому процесі в гіршому напрямку, або проштовхувати тіло настільки, щоб воно витримало такі навантаження.
Зуко, захоплений у свої думки, сам не помітив, як мимовільно « посковзнув» в світ духів. Він робив це так часто і так давно, що здається дійсно поступово ставав містом між світом, перетинаючи кордон світів все легше й простіше. Зуко побачив лише просторі зелені поля, без натяків на навколишнє середовище. Його матеріальне тіло тепер не могло дозволити собі навіть інтенсивного плавання по палубі корабля, але духовне тіло як і завжди було достатньо енергії. Він добре знав, наскільки оманливо це почуття і що за будь - яку дію доведеться платити. Але він не зміг повернутися до зруйнованого корабля.
- К черту! - Зуко різко піднявся на ноги. - Вночі заспитаю.
Коли він уважно оглядався довкола, то вирішив зробити те, на що не вистачало часу раніше. Світ духів був мало схожий на світ людей, тут діяли зовсім інші закони і торкалися вони як часу, так і простору. Духовний світ був змінений і поняття « поблизу» було досить відносно. Саме тому Зуко був практично впевнений, що простір світу духів можна подолати набагато зручнішим шляхом, ніж простий ходьбою на своїх двох.
Зуко, закриваючи очі і вдихнувши глибше, повільно просувався уперед. Туди, де вдалеку виднілася маленька, але досить широка скеля, яка обов'язково повинна була перешкодити йому шлях, будь він у світі смертних. Але він крокував вперед, роблячи кроки за кроком, буквально відчуваючи, що потоки незнаних енергій проносяться повз нього. Він йшов вперед, зосередився лише на своїй меті і майже не брав до уваги його свідомості.
Він не знав, що відбувається зовні і чи мають його потуги хоч якийсь успіх. Але поки Зуко не відкривав очей, боячись налякати свою концентрацію і зіпсувати тільки нещодавно досліджений експеримент. Не маючи поняття, скільки він вже пройшов і чи далеко залишилося до скелі, Зуко злегка прискорив свій крок і раптом ...
- З-Зуко?
Ошарований і навіть кілька переляканий голос почувся настільки несподівано, що принц міг відкрити очі та судорожно розгорнувся в той бік, звідки цей звук випадав. Його обличчя витягнулося від подиву, варто було йому побачити людину, що стояв у десятці метрів від нього.
- Дядя?