- Радий нарешті познайомитися з вами особисто, - посміхнувся Зуко у відповідь, уважно розглядаючи двох чоловік перед собою. - Ви досить рідкісний гість у столиці, міністр Цінь.
Перед ним був високий чоловік, який по суті відповідав за всі технічні знаряддя народу вогню. Військовий міністр Цінь був одним з небагатьох вищих ран, що жили на території колоній.
Саме ця людина була відповідальна за поліпшення існуючих технологій створення кораблів та нових наробок для науковців чоловіків Народу Огня. Танки - броновані, і дуже багато функціональні машини, які зараз активно впроваджувалися у склад армії, так само були його дітьми.
Але мало хто знав, що винуватцем багатьох досягнень міністра був один не відомий чоловік. Той, хто в основному був неймовірно потужним генератором нових ідей, результати яких сам Цінь доводив до розуму і ставив на конвеєрі використовуючи можливості свого стану та ресурси Народу Огня. Другою людиною був Механіст, якого представив міністр. З якоїсь причини чоловік приховував своє справжнє ім'я, благаючи називати його саме так. На відміну від цього самозадоволеного виду міністра, Механіст вважав себе досить втомленим і куди слухнянішим.
- Ви абсолютно праві, принц Зуко, - Цінь з легкою посмішкою підняв голову. - Я не часто відвідую навіть своє помеття на моєму острові, нічого вже й не кажучи про столицю. На щастя, моя робота не вимагає зусиль. Адже я можу служити своїй країні навіть звідси!
- Ох, залиште, - посміхнувся Зуко, знизивши голос. - Причина вашого небажання потрапляти на очі мого діда і батька мені добре відома. Але запевняю вас, що я не маю таких упереджень і мені зовсім байдуже, кого ви запрошуєте вночі у свої приміщення. Звичайно, поки всі вони досягнуть повноліття і виправляєте свою працю заради народу Агнця!
- Не зовсім розумію, про що ви, принц Зуко, - обережно кивнув Цінь. - Але я радий, що наш майбутній правитель набагато ширший від його славних предків. Присягаюся, що зроблю все, щоб виправдати ваше довір’я!
- Що ж, будемо вважати домовилися, - кивнув Зуко в сторону знову схилений міністра. - Тепер я хочу поговорити з вами, Механіст, давайте трохи відійдемо, щоб не заважати шановним панам вивчати це прекрасне творіння. Міністр Цинь, а ви поки розкажіть моїм людям про те, що з себе являє ваша розробка!
Віддавшись на кілька десятків метрів, Зуко зупинився і дочекався, поки його супутник зробить те саме, вставши навпроти нього, м’яко усміхнувся прямо йому в очі. Перед ним стояв чоловік середніх років приблизно такого ж росту, як і він. Пушні вуса і борода приховували добру половину його обличчя, а ось волосся на голові та брові очевидно були усунені не зовсім звичайним способом і тільки починали відрочувати назад. Крім того, на його лівій руці були замінені три пальці дерев’яним протезом.
Я не буду ходити навколо, - Зуко забрав посмішку зі свого обличчя. - Я знаю, яку угоду ви уклали з міністром і мені відверто не подобаються умови цього договору, сподіваюся вам теж?
- Вибачте, пане, - обережно заговорив чоловік. - Але я не зовсім розумію. Міністр Цінь обіцяв мені, що моїм людям буде дозволено і далі жити в Північному Храмі повітряу і не боятися раптових нападів, якщо я буду працювати на нього, то роблю вже багато років. Звичайно, умови не кращі, але вони дозволяють нам вижити без турботи про війну, навряд чи я можу вимагати більшого...
- Ваш син, здається його звуть Тео, - ніби в повітря сказав Зуко, відразу зауваживши, як сильно напружився його співрозмовник. - Наскільки мені відомо, він інвалід, позбавлений можливості пересуватися без допомоги вашої каталки...
- Так, ваша інформація правильна, - зітхнув Механіст, все ще напружений після згадки імені сина. — Коли наш дім у Царстві Землі знищив жахливий повінь, я втратив свою дружину і мій син був паралізований нижче пояса.
- Я бачу, що ви дуже любите свого сина, - знову посміхнувся Зуко. - Звичайно, це природно майже для будь-якого батька. Так само, як і дбати про його добробут. Тепер скажіть, чи дозволить купа руїн і оточення у вигляді біженців, які сховалися в храмі повітря, зробити вашого сина щасливим?
Звичайно, умови не кращі. Механіст повторив свої слова і зцілився. - Але там хоча б немає війни, та й політи, які можливі лише в небагатьох місцях, зафарбовують його будні.
- Озирніться навколо, - Зуко обвів околиці рукою. - Бачите тут війну? Не втомлюйтеся, тому побачити її сліди просто неможливо. Фронт настільки далеко, що ви можете навіть не знати про жодну війну.
- Ви праві, принц Зуко, - Механіст зітхнув. - Звідси не видно...
- Зуко знову впер погляд у свого розгубленого співрозмовника. - Я міг би просто сказати схопити вас, вашого сина і кожного в тому храмі повітря, після чого змусити вас працювати до сьомого поту, шантажуючи життям тих, хто вам дорогий. Можливо, я вчинив би так, якби ви були моїм ворогом або відданим патріотом Царства Землі. Але це ж не так, вірно? Побачивши ваш погляд, я майже відразу зрозумів, що вам вже давно плювати на розділення правителів, царів та інших любителів проливати кров. Ви живете наукою, своїми чудовими винаходами і звичайно ж своєю сім’єю є вашим сином. А тепер скажіть, я ж не помилився?
- Ні, принц Зуко, - ще раз нервово сковтнувши, Механіст похитав головою. - Ви абсолютно праві. Спокійно працювати, просуваючи межі дослідженого і просто знати, що мій син щасливий... це все, чого б я хотів.
У такому випадку, я пропоную вам саме це - посміхнувся Зуко. - Нові умови вашого договору. Ви покинете храм повітря і разом з сином переїдете сюди - в Ю Дао. Розкішний будинок, гроші і слуги. Звичайно, ваш статус не буде турбувати вас про майбутнє і майбутній син, якщо ви залишите цей світ несподівано. Я навіть дозволю пересилити сюди всіх, хто проживав з вами в тих руїнах, кілька десятків біженців для нас зовсім не проблема.
Це... це дуже щедрі речення, пане, - чоловік очевидно нервував, але було очевидним, що це не могло не зацікавити його. - Але такого не може бути ціна, так? Що я маю зробити?
- О! Це найцікавіша частина, - розсміявся Зуко, поклавши руку на плече переможеного Механіста. - Ви будете робити все те, що робили до цього і нічого більше. Єдина різниця буде в тому, що відтепер ви будете працювати на мене особисто. З моїми людьми і використовуючи мої ресурси. Все інше ... можете вважати це моїм подарунком і проявом доброї волі. Міністр Цінь надто захопився використанням батогом, а я ж віддаю перевагу прянику, коли це дійсно можливо. Будьте вірним мені, працюйте на благо народу Огня і тоді ... коли ви більше ніколи не побачите батогом, як і ваш син ніколи б не бачив війни...
- Д-да! - Через короткий момент чоловік перед ним буквально впав на коліна. - Принц Зуко, я обіцяю, що привезу решту свого життя роботу на вас і процвітання народу Огня! Заради блага мого сина я зроблю все, що зможу!
Чесно кажучи, я люблю чути такі слова. - Але ще більше люблю, коли їх доводять. Здається, настав час випробувати одне з ваших творінь...