Покинувши кімнату, де проходила рада, Зуко відразу попрямував до виходу з палацу. Приблизно на підлогу його догнала Азула, з посмішкою підхопивши.
- Пан наслідний принц, - буквально проспівала вона. - Чому про твої справи я завжди дізнаюся останньою? Не думав, що тобі варто бути більш відкритим зі своєю сестрою?
- Може і так, - посміхнувся Зуко. - Але я не хотів відволікати тебе від занять. До речі, як прогрес?
- Ти знову вивішуєш, - похитала головою Азула. - А щодо прогресу, все відмінно. Ти був правий, створити вибух виявилося набагато простіше, ніж освоїти створення блискавки. І чому тільки нас не вчили в палаці?
- Я ж вже пояснював, - зітхнув Зуко. - Для свого творця, вибухівка набагато небезпечніша за блискавки, бо не дає ні секунди на роздуми. Той найманець, у якого я навчився, встиг втратити ногу і руку, перш ніж усвідомив, що потрібно створити вибух за допомогою лоба. До того ж це вміння вимагає величезного контролю власної ци. Не забувай, що не всі такі обдаровані, як ми з тобою. Сумніваюсь, що у всій країні набереться хоча б два десятки магів, які здатні освоїти вибухи і вже точно не більше десятка тих, хто може зробити це настільки швидко.
- Ти правий, на жаль, або на щастя, - усміхнулася Азула. - Але що ж ти придумав під час поради?
- Ну, придумав їх зовсім не я - посміхнувся Зуко. - Але скажи мені, Азула, що дозволило нашій країні так швидко знищити повітряних кочівників і племена Води, не враховуючи комети прадеда?
- Повне панування на морі, найсильніший флот, - не думаючи відповіла дівчина. - Ми були першими, хто створив сталеві судна. І наскільки я знаю, щось подібне зараз переживають на суходолі. Це начебто називається танк.
- Саме так, - підтвердив Зуко, разом з дівчиною проходячи в відкриті перед ним двері палацу. – Кораблі на морі, танки на суходолі. Але повітря або якщо хочеш небо, воно завжди було некорене ніким крім Повітряних кочівників, їхніх бізонів і звичайно ж драконів. Донедавна...
- Так значить... очі Азули звузилися. - Хтось все ж придумав, як нам підкорити небо?
- Саме так, сестричка, - посміхнувся Зуко. - І думаю тобі пояснювати таке не потрібно, але я все ж скажу. Земля, що перше небо підкоряється, буде безумовно правити світом.
- І це повинна бути наша країна, - кивнула Азула. - Що ж, не терпимся побачити, що це таке.
Вийшовши з палацу, Зуко та Азула сиділи в двовимірний паланкін, який неквапливо вирушив вперед, залишок шляху провів за нічого неважливими розмовами, насолоджуючись компанією один одного і хоча б трохи відволікаючись від звичайних справ. Через деякий час паланкін нарешті зупинився і вийшовши з нього, брат та сестра опинилися прямо біля головних воріт міста, де охоронці вже схилилися в поклоні, вітаючи членів правлячої сім'ї. Двоє генералів, три полковники і один командуючий вже були на місці, покірно очікуючи їх прибуття.
- Ідіть за мною, Зуко махнув рукою і швидким кроком попрямував до воріт. - Трохи пройтися нікому не поставляє!
- Якщо так, то могли б і в паланкині залишитися, - тихо пробурмотіла Азула. - Ніколи не розуміла, чому попустити підошви.
- Справжня принцеса! - Розсміявся Зуко. - Ніколи не думала забрати у мене право на спадщину? Я не буду дуже чинити опір, чесно піонерую...
- Ну вже ні! - Азула сильно замахала руками. - Право все життя сидіти на золотій табуретці залиш собі, брате. Таке життя не по мені. Я звичайно люблю користуватись вигодами на зразок паланкина або натовпу служниць, та й від спа відмовитися було б дурістю, але в той же час як чудово мати свободу, щоб у будь-який момент зірватися кудись і робити те, що тобі хочеться!
- Ех, а я-то сподівався збавити цю важку ношу тобі, - посміхнувся Зуко. - Ну гаразд, здається ми прийшли!
Помітивши людей, що стояли невдалеку, Зуко та Азулой збанкрутували крок і військові лагоди разом із малочисленною охороною їх швидко догнали. Вони були посеред досить просторого поля, далеко від міських мурів. Зелена трава і цілковитий відсутність слідів людської діяльності. Звичайно, якщо не вважати завеликою конструкції червоного кольору з символом країни вогню. І якщо для решти цих речей "нещо" був абсолютно в новинці, то Зуко без жодних труднощів здогадався про справжній повітряний шар, який він часто бачив у своєму попередньому житті. Обйом, який вже був заповнений повітрям і зараз ширив у двох метрах над землею, що стримує тільки канати, очевидно був занадто малий, щоб підняти гондолу, металеві кріплення та механічне розташування парового корпуса. Але фізика цього світу дуже відрізнялася від нього. Зуко було важко оцінити всі відмінності, оскільки новий світ став йому рідним, але той факт, що тяжіння тут трохи слабше, він помітив вже досить давно.
І поки люди за його спиною активно обговорювали побачене, сам Зуко разом з Азулою підійшов до двох людей, що стояли прямо біля гондоли в напівметрі над землею.
- Насолоджений принц Зуко, принцеса Азула!
Більш високий чоловік, одягнений у досить багате вбрання народу Огня, швидко схилив голову.
Цей чоловік сказав, що його супутник схилився в світло-зелену одежу Царства Землі та робочий білий халат. - Це той самий інженер, про який я вам писав - Механіст.
