Світ духів - паралельний до світу смертних світ, який населяють духи. Для більшості з них він є домом, місцем проживання і звичайно ж місце народження. Більшість людей навіть не сподіваються потрапити у світ духів. Однак є той, хто не особливо трудиться на Аватарах. Кожна така людина є мостом між світом людей і миром духів, бо вони можуть вільно відвідувати обидва світи.
Але з того, що Зуко встиг дізнатися, Аватари ніколи не могли привести світ до хоча б такої рівноваги. Історія зберегла лише відносно короткий час, але навіть цього було достатньо для розуміння. Аватари самі не знали, що робили, часто перекладаючи свою роботу на наступне покоління.
Найочевидніший приклад такого ставлення був Аватар Янгчен і її приймач, а також, куди без неї, Авадар Кіоші, яка певною мірою має наслідки неалаберності своїх колишніх життів.
Все почалося з того, що Янґчен прийшла в голову без сумніву геніальна ідея про те, щоб між духами і людьми можна було укласти свої власні угоди, погодившись на які люди не чіпатимуть місця « висвячених» людей, а духи не намагаються знищити їх. Але Великий Аватар не врахувала однієї простої речі, а саме обмеженості життя людей, що населяли околиці цих « найсвятіших" місць. Звичайно, важко звинувачувати молоду дівчину в тому, що вона не змогла прорахувати наслідки своїх вчинків особливо з огляду на її належність до Нації Повітряних кочівників. Але факт залишається фактом: вже наступний після неї Аватар був змушений пожертвувати своїм життям для порятунку людей.
Аватар Курук, в основному, запам'ятався людям як звичайна гулянка і дебошир, що тільки шукав приводу показати всім свою силу аватарську, це було правдою. Проте була й інша сторона його життя, через яку він і покинув світ смертних у віці 33-34 років. Через дії його попередника в світі почало з'являтися все більше і більше темних духів, які прагнули тільки одного - щоб всі люди, що порушили угоду, були мертві. Духів не турбувало, що більшість людей навіть не здогадувалася про якийсь там договір, ув'язнений ще їхнім прадідом. Країна вогню та Нації Повітряних кочівників змогла уникнути цієї долі, але Царство землі і племена Води швидко відчули гнів розгніваних духів.
Хоча Зуко не знайшов подробиць, однак було достовірно відомо, що багаторічна війна з духами і особливо з Великими духами в кінцевому підсумку знищила гулянка Курукка, яка померла десь на території північного племені води.
Наступний Аватара — Кіоші, щасливий і не пощастило одночасно. Вона не зіткнулася з масовим напливом темних духів, яке ціною власного життя і припинив Курук, але хто сказав, що тільки темні духи були загрозою для людства?
Янґчен, вихована в глибокому пошані до духів, мабуть, навіть не усвідомлювала одної страшної істини для неї: окрім світлих та темних духів, були й ті, хто пізнав справжній баланс і повністю віддавав звіт у своїх діях. Такі духи не були шаленими берсерками, як їхні темні зібрати і не бути байдужими до всього світлими, вони були собою.
Одним з таких духів був Отець Світлячок, про якого Зуко дізнався зі щоденника Мудреця Огня Ньєхіта. Він був одним із супутників і наставників Аватара Курук. Саме йому, у п'яному маріху Курук і розповів про істоту, яку він зміг сильно поранити та відвести від людства. Батько Світлячок був дійсно страшним духом, що міг сам відкривати маленькі портали в світ смертних і заходив туди тільки для того, щоб наситити свій голод, з'ївши кілька десятків людей. Хоча після вечері дух зникав, цей прохід залишався недоторканим і люди поринали в світ через інші слабші духи.
У Зуко до сих пір не було повної картини того, що сталося за часів Кіоші і як конкретно цей могутній дух був пов'язаний з яким лже-автаром Юном, але у нього були слова лейтенанта армії Ранги, яка була товаришем Киоши та її коханкою. З цих досить розмитих у висловах було ясно, що Кіоші впевнена, Отець Світлячок ніколи більше не наражає ні світу духів, ані світ людей.
***
Повернувшись у світ живих, Зуко солодко потягнув трохи затісненою спину і швидко встав на ноги, після чого вийшов зі своєї намети, навколо якої зараз було особливо багато охорони. Вдячна кивнув Мунгу та іншим солдатам, що захищали його все ще жахливо смертне тіло, поки він блукав по околиці, Зуко повернувся назад. У своїй подорожі він пройшов вже по добрій третини країни, розбираючись з дрібними і не дуже проблемами, поступово створюючи основу того, що пізніше можна буде назвати « міжнародною любов'ю»
Врятовані люди, викинуті з печери відьми. Кілька розбійних банд. Усунення невеличкого села від смогу духів, яке насправді виявилося лише пакоями їхніх сусідів, але хто крім нього про це знав? Кілька пінків потрібні людям на місцях, які явно забули про свої пряме зобов’язання. Все це і багато чого іншого, вкупі повинен був зіграти свою роль у майбутньому, а зараз було просто дуже корисним досвідом.
Тепер же шлях Зуко і його супроводжуючих лежав далі, але перед наступним містом, що потребує допомоги, вони повинні були відвідати невелике місто на околиці країни, яке носив назву Хіра'а.