Час невблаганно текло далі.
Саруто ріс не по деньах, а за годинниками. Здавалося, тільки моргнувся і ось уже дитина перетворилась на маленького хлопчика.
Настав час іти до школи.
Сарада й Боруто досі не турбувалися про свого сина.
Наруто лише захвилювався. Чому в його-то роки йому раптом знову здалося, що він повернувся у свої двадцять з невеликим і знов няньчиться з Боруто? Син що, подарував йому можливість заново пережити минуле? Або ж він вважав, що його життя занадто одноманітне і вирішив розв’язати проблеми!
Що вдіяти, хоч би як він сіяв, ходити було нікуди.
Їхні діти, онуки — це самі й розпещують.
На щастя...
Саруто був дуже слухняний. Можна навіть сказати, що без нього їхні сім’ї вже давно б розвалилися.
Чи ви бачите справу, щоб дитина зжерла батьків і відвела їх до школи?
Але найдивовижнішим було те, що Боруто і Сарада ніколи не втомлювалися підйомом. Зазвичай вони просто скликали Саруто десять тисяч рей і наказали подбати про себе.
Готовка, прибирання - все це з раннього віку ліг на плечі Саруто.
Важко було уявити, як у таких ледачих батьків могла народитися така працьовита дитина.
А коли Саруто виповнилось шість років, Сарада знову завагітніла.
Сім’ї Наруто і Саске знову почали рухатися.
Хоч Боруто і Сарада були вже безнадійними, діти - це зовсім інша справа. Їх ще можна було осліпити. Саруто був прикладом цього.
Незабаром у нього народилася сестра.
Здавалося, що життя знову стало мирним. Боруто і Сарада все ще час від часу навідувалися до батьків на дармові обіди...
Пізніше, коли Саруто виповнилось десять років, настав час ходити до Академії шінобі.
Коли Саруто сидів на початковій церемонії і слухав, як його бабуся стоячи на трибуні, вона виступила з великим захопленням.
І він вирішив...
Залишити в її пам'яті спогад...
Саруто, взявши кілька ведер з фарбою, кинув до Скала Хокаґе.
Перший і третій Хокаґе використовували в народі доброї слави, четвертий - його бабуся, на неї рука не підніметься. А Саруто встиг похвалитися однокласниками, що Хокаґе був його бабунею, але йому ніхто не повірив. Щоб змусити її з'явитися до школи і підтвердити його слова, хлопчику та придумав цей план.
Так, ця дитина з малих років була не промахом.
Більше того...
Це вже не син пішов слідами батька.
Цей онук пішов слідами діда!
* neСенджу Тобірама: « А за мене ніхто не вступиться? Взяв і одним мом змазав фарбою мій здоровий лис ... Зовсім ні! Що означає мати репутацію? "А в мене що, поганий?"
Звичайно, гнів Сенджу Тобірами тривав недовго.
Він завжди виявляв поблажливість до дітей.
До того ж хлопець пішов на це, щоб привернути увагу своєї бабусі-Хокаги, а потім добровільно взявся за очищення монументу. Хіба можна було злитися на таку дитину? Просто ще одна дитина, яка прагне батьківської уваги.
***
Час все ще невблаганно текло вперед.
Мінато і Узумакі Кушина вступили у пору старості.
Усмішка все рідше з'являється на обличчі Наруто.
Після всього, що йому довелося пережити, він розумів...
Він уже не той хлопчисько, що носився зломши голову по Внутрішньому місту Конохі...
Він знав, що рано чи пізно Мінато і Кушина залишать його...
І того дня... Він, Наруто, перестане бути чиїм-небудь дитиною...
Цей день настав раніше, ніж він очікував.
Зимою, коли перший рік Саруто в Академії шінобі тільки-тільки підійшов до кінця, Узумакі Кушина і Намаказі Міната не витримали. Їм було за сімдесят.
Того дня Наруто не відчував горя. Зрештою, він давно був готовий.
Але в наступні дні його дедалі частіше мучили слухові галюцинації. Йому здавалося, він чує, як батьки звуть його по імені, просять посидіти з дітьми або піти в магазин...
Одного разу в супермаркеті він спіймав себе на тому, що машинально відправляє батькам повідомлення з питанням, чи не потрібно їм що-небудь купити.
Тільки відправивши його, Наруто зрозумів...
Адресат більше ніколи не зможе його прочитати...
Наруто довго стояв у мовчанні, а потім по його щоках беззвучно покотилися сльози.
Смерть близької людини — це найстрашніший день. Страшни всі наступні дні...
Адже саме в них живих то і справа пронизує нестерпний біль...
Мертвим — спочинок, живим — біль...
Тепер Наруто, здається, почав розуміти, чому третій Хокаґе, Юя, так рішуче наклав на себе руки...
Варто зазначити, що разом з Наруто умівк і Курама.
І ось одного дня до Коноху прибули Гаара з Сунагакурі, Кілер Бі, джинчуріки восьмої з Кумомагакуре та інші джинточки.
Колись напад Ооцунки Момошіки на Коноху до смерті схопив інші села. Вони знову звернулися до сили Хвостатів, від якої вже збиралися відмовитися. Це викликало велике незадоволення серед Біджу.
Але зараз...
Дні Кілера Бі були пораховані.
Він був занадто старий...
Наруто було вже за п’ятдесят, а Бі — майже вісімдесят.
Він залишався тим же невгамованим веселником, відпускаючи на слабкому видуханні впереміш з репом, але він знав: цього разу, прийшовши до Коноху, він вже не повернеться у рідне Кумо...
Причина його візиту була проста.
Жодне інше село, крім Конохі, не могло гарантувати, що в момент смерті джинчуріки, коли Хвостатий вириться на волі, вона не постраждає. Звичайно, в силі Шести Путів, що талася у Наруто.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt