Щось бракувало, але Наруто не знав чого саме. Та й не хотів він про це думати. Його власний поросок примусив загарбати кращу дівчину в селі, та ще й у його найкращого друга - ось що останнім часом збудило його розум і сповнювало серце радістю.
Боруто і Сарада Хіната та Сакура знайшли час у своїх немислимих графіках. Одна тепер була Гокаґе, інша — головним госпіталем лікарні. Сказати, що вони збилися від справ — нічого не сказати; іноді здавалося, ніби засинали прямо на ходу.
Звичайно, на цю урочистість були присутні й старші чоловіки — Намаказа Мінато з Узумакі Кушиною і Вчіха Фугаку та Учиха Мікото. Батьки нареченого дуже раділи, коли на обличчях батьків нареченої з’явилася прикрість.
Їх Сарада...
Вони з такою любов'ю виховувалися, так запитто дісталась цьому зірванцю Боруто...
Тьху, до чого ж образа!
Проте самі ті, хто брав участь у бенкеті, Боруто і Сараду, не турбувалися такими матерями. Замість цього вони з завидним апетитом плетіли за обидві щоки все, що було на столах. В одному місці стільки смачностей — гріх не відірватись від усього!
Спостерігаючи за цією картиною, старше покоління поступово змінилося легкий осуд на помлення. Зрештою добрий апетит є ознакою здоров’я. І це дуже тішило.
А після...
Час наче натиснув на кнопку перемотки.
Виглядало, що вони вчора святкували весілля Боруто і Саради...
І ось, моргнути не встигли, як вони вже давно живуть разом.
Наруто і Саска думали, що після весілля їм доведеться звикати до порожніх кімнат своїх дітей. Але куди там! Ця пара стрічок, через день, а то й щодня, поверталась додому.
— Пап! Що у вас сьогодні смачного? Один стільки не з'їси! Давай ми допоможемо!
Спочатку оббирали Наруто, потім — Саске. Час від часу вони заходили до дідуся і бабусі, Мінато та Кушіне, а також до інших дідусів з бабусею — Фугаку й Мікото. Отже, їли де завгодно, тільки не в собі. Їм просто не потрібно було готувати. А коли взагалі не хотілося нікуди йти, замовляли доставку. І, звичайно ж, найчастіше з "Ічіраку Рамен".
Батьки з обох боків почали підозрювати, що це весілля було якимось фікцією. Поведінка молодих стає ще більш безцеремонним, ніж до шлюбу...
Минуло ще час. Їхні ровесники теж почали заводити сім’ї. Нара Шікадай після чергування сватів знайшов собі красуню з рідкісною вибухівкою. Так, вони колись вчилися в одному класі.
— Яка різниця, що однокласниця? — Шикадай дуже звалював. — Все одно докотилась до сватів!
А потім вони одружилися.
Кажуть, що його мати Темарі не була в ній. Вона бачила своє відображення.
Сам Шікадай похмуро: « Я бачу своє безпросвітне майбутнє".
Звичайно, це були лише слова. Якщо б він справді був проти, батьки не стали б його змушувати.
Но...
Поміркувавши про її милого личко і пишних формах...
"Слишком важко шукати когось ще, зійде і ця" - закінчив він про себе. Так і одружились.
Що тут скажеш, в тихому омуті Нара Шикадая точно водилися свої чорти.
Дочка Акімічі Чоджі, Чочо, теж вийшла заміж. Її обранцем став простий вчитель з Академії шінобі. Звичайно, навіть так він вже досяг дев'яносто відсотків населення Конохі. Як-никик, кар'єра - це стабільність.
Ще через два роки у Боруто народився син Саро.
Узумаки Наруто, Вузуматі Боруто, а тепер і Усумакі Саруто. У виборі імен ця сім'я вирізнялася завидною незмінністю.
Дізнавшись про народження правнука, Х’юґа Хіаші зміг піти з миром.
Так, цей старий лис все ще був живий.
Але це не дивно. Життя налагодилось, і дожити до сімдесяти-десять років для звичайної людини вже не було чимось із серії геть виходячим. Хіаші дотягнув до цього віку не тільки завдяки міцному здоров’ю, але й доброму харчуванню. Ну і, звичайно, надії дочекатися правнука.
Коли Хіаші побачив Саруто, то з усмішкою впав у стан передсмертного просвітлення. Він не почав турбувати нікого, тільки погладив Хінату по голові і тихо сказав, що за своє життя він ні про що не шкодує.
Ось тільки...
Чи його перший та третій Хокаґе прокинуться, коли він зустріне їх на тому світі?
*(Сенджу Тобірама: "То є я тут як зайвий?)*
Хьюга Хіаші помер.
А потім...
Потім він опинився у світі мертвих і остонув...
Чорт забирай, куди це мене занесло? Невже це все ще Коноха?
А, ну так, це вже не Коноха...
Сенджу Тобірама, дивлячись на нього, викрикував: « Я, другий Хокаґе, не вартий був згадки в твоїх передсмертних словах, так? »
Хьюга Хіаші втратив дар мови.
Хіба це вся суть?
Він зітхнув і закрив очі.
« Хай гори все синім полум'ям, я втомився...»
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt