Дом клана Учиха.
— Я дома... — Понуро кинула Сарада, увійшовши в приходжу.
— Вернулась? Присягаюся на вечерю, — відповів Саске, одягнений у фартух.
Якби Саске з іншого світу або хтось ще побачив цю картину, він би точно не повірив своїм очам. Але реальність, як відомо, не завжди підкоряється логіці.
Колись Саск був вишуканим і елегантним красенем. Але з народженням Саради і вічно зайнятістю Сакури в лікарні йому, як і Наруто, довелося еволюціонувати у батька-домозяна.
На щастя, він був у цьому не один. Наруто прийшло те ж саме. Зрештою Сакура принаймні кілька разів на тиждень була вдома — у лікарів є вихідні. А от Хокаґе є посадою без відпустки. Наруто пощастить, якщо вона раз на тиждень загляне додому. На тлі Саска відчував приплив сил і мотивації.
Тільки б утерти носа Наруто - і в Отці-домохазія піти незорно.
Так почалася нова змагання — боротьба за звання найкращого батька, включаючи всі навики. Чесно кажучи, справа була не тільки в суперництві. Коли у тебе дитина, його треба чимось годувати... Так вони обоє навчилися лагаризації.
Сарада поглянула на стіл - два страви і суп, і все зрозуміла.
- Мама сьогодні знову не повернеться? — З сумом запитала вона.
Саск розгубився.
*Дзинь-дзень.*
У цей момент пролунав дзвінок у двері. Саске подивився на доньку, пішов відкривати і втратив дар мови.
- Слухай, Наруто, ти або вибачишся протягом останніх років, або йдеш кудись просити вибачення. Боруто знову ляпнув якусь дурість?
Наручу відвісила синку підзатильник. Боруто закричав від болю, але розумів, що цього разу він справді винний.
- Вибачте, дядьку Саске. Я просто спекотлива брякнув... Я не навмисне...
- Так що ти сказав? — запитав Саске, вперши руки в бік.
Наручуто, затинаючись і підбираючи слова пом'якше, все пояснив.
Саске не розсердився, а просто зітхнув.
Побачивши його реакцію, Наруто змінився в обличчя.
— Правда?
Обличчя Саске миттєво почорніло.
— Правда, как же! Заходьте, ідіоти!
Наруто і Боруто боязко увійшли в будинок.
- І ось що... — Сказав Саске, коли вони опинилися всередині. — Нікому ні слова!
Наручо, Боруто і Сарада втупилися на нього.
- Про що?
Саске помедлив і нарешті вимовив:
— Хокаге-сама... йому, здається, залишилося роки два, не більше.
Лица Наруто и Боруто побілили. Боруто тут же розрівався.
- Що? Моїй мамі залишилося нічого?
— Та хто тобі сказав про твою матір? — рявк Саске. — Я говорю про Хокаге-сама! Про Третього Хокаге!
Боруто миттєво замовк. Наруто теж з полегшенням випорожнюлася, але відразу нахмурилась.
— Про третього?
Саске зітхнув і все пояснив.
- ... взагалі, справа є так-то...
— Та як же так? — Плескав себе по стегнові Наруто. - Хвороба Сенджу?
— Пап, а хіба від цієї хвороби вмирають? — З цікавістю запитав Боруто. « Я бачив по телевізору, там казали, що людина просто поступово забуває минуле. Це ж не так серйозно, правда?
Наруто і Саске мовчали.
Наруто поклав руку на голову сина.
— А якби ти одного разу забув свою маму, то хотів би цього?
Боруто замислився і... кивнув.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt