Місяць сяяла, зірки поблекли в її світлі - вірний знак, що завтрашній день буде ясним.
Отже, сьогодні ідеальний вечір для виховання.
Не встигли Юя і Цунада відійти від дому Наруто, як зсередини донісся гучний плач Боруто.
— Ех, заздрю я їм, — ліниво простягнув Юя, склавши руки за голову. - Цікаво, чи доживу я до того дня, коли наша дитина стане такою ж дорослою як Боруто?
— Будеш менше курити, гратимеш більше в ігри і частіше даватимете роботу мозку, обов’язково здобудеш цю хворю.
Почувши це, Юя негайно витягнув цигарку, щоб забрати хвилювання.
На чолі Цунади здулася вена.
- Ти ж навмисне мене виводиш, так?
Юя глибоко затягнувся і, посміхнувшись, взяв її за руку. Показавши на небо, він сказав:
— Вже пізно, не кажи дурниць. Все як з цією місячною... Поки не знаєш, що це, здається - чистота, краса. А копнеш глибше ... Просто шматок каменя, що відірвався від Землі. Я знаю свій організм. Життя мені залишилося довго, але стареча слабоумство - ось чого я не прийму навіть під страхом смерті.
Він повернувся і, з'єднавшись, подивився прямо на Цунаду.
— Погоди-ка... Ти ж не збираєшся зв'язати мене потім, щоб я не наклав на себе руки?
Цунаде мовчала. Її очі почервоніли.
Юя почесал затулок і з важким зітханням обняв її за плечі.
- Ніхто не знає, коли прийде його година... Подивися на цього ідіота Орочимару. Щоб здобути вічне життя, він перетворив себе на щось середнє між людиною і привидом. Молодняк тепер кульгається від нього, як з вогню. Щоб хоч якось пофарбувати самотність, він створив штучну людину - Міцукі. І що в результаті? Він сам не знає, як пояснити хлопчику його походження. Ну не псих чи? У житті є речі куди гірше смерті.
Юя посміхнувся, не виймаючи сигарети з рота.
Буде весело. Я запрошу інших чотирьох Каге подивитися на моє самогубство.
Цунада витерла очі і, вся сльози, повернулася до нього.
— Хіба не можна вмирати? Ну будеш ти потроху забувати ... Ну і що? Ну втратиш з часом здатність піклуватися про себе... Я готова це робити. Готова подавати тобі чай, готувати їжу... Всі ці роки так і було... Навіть якщо тебе паралізує, я буду поруч все життя... Можеш... Можеш просто не говорити того, що ранить мене до сліз?
Юя взяв її за руку, і вони пішли далі по пустельним, запаленим світлом ліхтарів вулицями внутрішнього міста Конохі. Він мовчки слухав її збивчу промову.
Нарешті, він з серйозним виглядом поклав руку їй на голову.
- Не кажи дурниць. Як я можу тебе забути?
Цунада висхлипнула і подивилася на нього знизу вгору. Тепер вона нічим не нагадувала 60 - річну жінку. Швидше ту дівчину-приліпу, що колись бігала за ним по п'ятах і нерозумно хіхікала.
- Не тільки тебе... Наші діти, внуки - я не можу забути їх.
Він перевернув погляд на ліхтарний стовп.
— И Коноху... — Тихо додав він. - Її я теж не можу забути...
Юя знову повернувся до Цунади і посміхнувся.
— До того ж... у нас ще два роки, вірно? Часу вагон, не поспішай...
Цунада втирала сльози, не зводячи з нього очей. Вона хотіла запам'ятати кожну рису його обличчя, кожен рух...
***
Рік по тому.
Вісімдесят перший рік Конохі. У цей рік багато людей виїхали з Академії, і багато хто в неї поступили, почав свій трирічний шлях встановлення шінобі...
— Моя мама і твоя - вони обидві однакові! Дві божевільні трудоголічки! — Боруто обурився, коли йшов з Сарадою із Академії та рюкзаком за плечима. - Я ще розумію, моя мати все-таки Хокаґе, у неї робота по горло. Але чому твоя нічна ночі пропадає?
Раптом Боруто завмер, притиснувши до себе руки.
— Правда!. Твоя мама знайшла когось на стороні?
Сказав він це досить голосно, щоб почути всі учні, які розходилися від дому до дому.
Уші Акімічі Чочо, дочки Чоджі, відразу встали стирчать. Нара Шикадай, син Шікарама, також кинув на них цікавий погляд і неквапливо підійшов ближче. Йому також було цікаво почути плітки.
Сарада на мить застигла, а потім зшивала кулаки. Її очі налились кров'ю від люті. Це було більше, ніж будь - який Шаринян — погляд чистого гніву, котрий говорив про те, що його власник впав у неконтрольований гнів.
— Ах ты, придурок Боруто! Я тебе вб'ю!
Її крик луною пронісся над вулицями.
Однокласники Боруто - старости Каваки та інші друзі, такі як Івабе і Денкі, — лише похитували головами, не звертаючи уваги на цю парочку.
— Я дома...
Блід Яманака Іноджін повернувся додому і скинув рюкзак.
— Ого, сьогодні ти щось рано, - здивувалася Іно. Вона кашлянула, поправила одяг і зачіску й запитала: "Що будеш на вечерю? Я попрошу тата втекти в магазин.
Іножин покосився на матір, потім на батька, який сидів на дивані, роблячи вигляд, що з головою пішов у газету, але видав себе навантаженою стелею.
— Може, варто було повернутися пізніше? — Сказав Іножин, схрестивши руки на грудях. - Бачиш, наступного року у мене з'явився б брат чи сестричка.
Іно і Сай відразу почервоніли. Але якщо Сай опустив очі, то реакція Іно була набагато більш бурхливою.
— Ах ты!. Ще й жартуєш над рідною матір'ю! Ну все, зараз я тобі влаштую!
Іноджін відразу запаникував.
— Стой! Почекай! Мам! Я... я сьогодні дізнався дещо важливе! - Випалив він і відразу переказав все, що почув. — Я думаю, Наруто прав! Мама Саради точно когось собі завела! Інакше з чого б їй так часто не бути вдома!
Іно розізлилася ще більше. Вона схопила сина за вухо і люто прошила:
- Що ти взагалі розумієш, нікчемний хлопчисько? Раз не знаєш, марш у свою кімнату робити уроки!
Іноджін з криками вмився до себе.
Іно, вперши руки у бік, дуже зітхала. Сай на дивані теж з полегшенням видихнув. Вони переглянулися і знову почервоніли. Звичайно, після того як дитина почала народжувати дітей, вона не вирішувала цього.
Іноджейн ніколи не бреше. Мати Саради... Це ж Сакура? Може, у неї щось трапилося?
Іно зітхнувши, кивнула і з тривогою подивилася в сторону центральної лікарні Конохі.
— Да... Сталося. І дуже серйозне... Якщо все піде не так... Селище чекають дуже великі подиви...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt