Історія Селеви Скритою Травою була, м'яко кажучи, трагічною. Усе почалося з того, що вони влещувалися на гроші Івагакурі і піддавшись власній жадібності напали на торговий караван Конохі. Перебивши всіх до єдиного, вони і не підозрювали, чим це обернеться. За трагічним збігом обставин, саме в той момент Камігане Юя завершив випробування свого найновішого творіння - чакро-пішки. Кусагакуре стала ідеальним полігоном.
Кілька залпів стерли село з лиця землі.
Пізніше, коли Юя виставив з Конохи Орочимару, він озирнувся в пошуках придатного місця для його вигнання і згадав про ці землі. Колишня Дерев'яна трава відійшла під потреби Орочимара.
І теперішнє покоління шінобі Кусагакуре... Від свого нового захисника вбивалося щось у собі. Не можна сказати, що кожен з них був таким же закінченим маніяком, як Орочимару, але вплив, безумовно, сказався. Це село не мало нічого спільного з тим, що існувало колись. Проте було важко визначити, яка версія краща. Пригадуючи, як Орочімару перетворив Деревню Скритого Звука на оригінальний звук, можна було визнати його виняткові управлінські таланти. Ось тільки під його керівництвом люди мали властивість перетворюватися на монстр.
Кусугакуре була впевненою і йшла тією ж дорогою.
- Чого вам треба? — Узумакі Карін змерла обережною поглядом Трійцю з Трави.
Капітан команди Кусаґакуре мітнув на підпорядженому суворий погляд.
— Дивись і вчись, як треба поводитися з противником!
Зробивши крок вперед, Карін осліпнув і усміхнувся.
— Віддавай сувій. Або помреш.
На обличчі Карін застиг німим запитанням.
Його супутники з захопленням зааплодували.
- Як і очікувалося від нашого капітана!
— Так, саме! Просто, зрозуміло і легкозрозуміло. Наш найвищий рівень відразу видно! Недарма він наш капітан!
Карін повільно повернула обличчя непроникний вираз. Вона зрозуміла, що перед нею команда повних кретинів.
Чорт забирай! Якби ті двоє ідіотів з її команди не поступилися ще на першому етапі іспиту, їй б зараз самотужки виплутатися з цієї ситуації.
Глибоко зітхнувши, вона серйозно подивилася на них.
— То вам потрібен мій сувій з інформацією, я правильно розумію?
— Верно, — кивнув капітан.
— Що ж, тримайте, — кинула Карін і зірвала йому скоканий листочок паперу.
— Стояти! - Він намагався зупинити її один із шінобі Трави.
Але Карін тільки додала ходу. Вона носилася так, ніби за нею гналась сама смерть.
Блін!
Капітан знову відвісив своєму підпорядкованому підзатильнику.
- Чого панікуєш? Свиток у нас, нехай біжить.
— А, правда! Як мудро, капітане! — відразу ж підхопив той.
Кивнувши, капітан розгорнув папірець.
- Так, подивимось... Хм, щось багато букв... Підручник з експлуатації для аудіоплеєра « Валя Огня»...
Капітан з Кусагакуре замовк.
Його команда теж замовкла.
Миттєвість через нього з перекошеним від люті обличчям розірвав папірець у клочику.
— Вот сука! Ця погань нас посміяла! За мною! Наздогнати її і прикінчити!
— О, як і очікувалось від капітана, така рішучість...
Блін!
— Досить тріпатися! В погоню, живо!
Глядачі, які спостерігали за трансляцією по всьому світу шивобі, чекали на розлючену сутичку. А отримали зіткнення трьох ідіотів і однієї кмітливої дівчини.
Та вже, видовище...
***
*Страна Водоворотів*
Мінато і Узумакі Кушіна, спостерігаючи за вправністю Карін провела своїх переслідувачів, не стримали сміху.
Так, варто визнати, команда з країни Водоворотів виступила, прямо скажемо, неважливо. Здатися за десятки хвилин до кінця першого етапу... Карін би зараз не опинився в такій ситуації. Хоча, протримайся вони трохи довше, вилетіла б вся команда, так що радіти було нічого.
І тепер уся надія країни Водоворотів сповнилася на крихких плечах однієї-єдиної кеної. Забавна ситуація.
Але оскільки Мінато і Кушіна були зараз у країні Водоворотів, то біль за Карін був дуже зрозумілим.
Несподівано на екрані з’явилася велика зміна, і всі глядачі були здивовані.
Що це за команда?.
Чому в ній стільки людей?
На екрані з'явилася група, яку вів нара Шікамару.
Окрім його власної команди, тут були команда Хаку з Киригакурі, команда Гаари із Сунаґауре, Абураме Шино з тієї ж Конохи і цілих п'ять заготів Югакурі. П'ятнадцять людей, що діють як єдине ціле.
Як це стало можливим? Відповідь була проста: підвішена мова Шікамару.
І ось ця грандіозна армада зіткнулася з наступною загону.
Цього разу це були шінобі з Івагакуруре.
Причіска їх капітана невловимо нагадувала стиль Дейдари, хіба що голка була коротшою. Не дивно, що цей хлопець Ішікава Дайска був загальним учнем Дейзі і Куроцучі.
В Івагакурі він був особою досить відомою. Однією з причин є те, що він належав до того ж клану — першого Цукаґе. Він отримав славу від свого кумира. Да, Дайске боготворив Дэйдару.
Талант у хлопця і вперто був недюжинний. Його Вірш вибуху відрізнявся від технічного наставника, який не потребував глини для створення бомб. Будь - який об’єкт, що торкався його, міг стати вибухівкою.
*(Де-то в іншому світі цю здатність оцінив би подобаний один непризначений службовець ...)*
Правда, він мав одну думку: його спроможність діяла тільки на неживі об’єкти. Можна було перетворити на бомбу одяг на людину, але не саму особу. Це накладало серйозні обмеження. Наприклад, у бою з ним достатньо було просто... Роздягнутися догола. Не надто естетично, але ефективно.
Ішикава Дайске і його команда з похмурим виглядом розглядали різношорстну юрбу із 15 шінобі.
- Ви що... Об'єдналися? — Прищурившись, запитав він, дивлячись прямо на Шикамару.
Шикамару ступив вперед і простягнув руку.
— Тимчасово. Ми знайшли дев'ять сувоїв з правилами. Якщо приєднаєтеся, ми поділимося інформацією з вами. Звичайно, в обмін на те, що знайдете ви. Взаємини.
Дайську посміхнувся.
- І ти думаєш, я так просто повірю тобі на слово?
Шікамару, не кажучи ні слова, дістав з кишені стос паперів.
Очі Дайську звузилися. Все це були сувої з правилами екзамену.
« Якщо ви приєднаєтесь до нас, то не втратите свободи », — продовжив Шікамару. — Якщо ти не приймеш моїх рішень, то можеш їх уникати. Це наша домовленість з усіма.
Дайську перекладав погляд Шікамара на цінні сувої в його руці і назад.
Що ж...
Для початку потрібно отримати правила.
На його обличчі розцвіла усмішка, і він простягнув руку у відповідь.
— Ладно. У такому випадку... Я в деле.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt