Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 648. Правила нічного нападу

0% of chapter read

** Замальовування на полях: ***

Дитя Схованого Песка.*

Мать Гаари з ніжністю на обличчі дивилася телевізор, де її діти проходили випробування в Лесі смерті.

*Замислившись, вона взяла зі столика мобільний телефон і відправила повідомлення Расі...*

* У той самий час у залі Ради Каге Раса в повному замішанні зупинявся на екрані свого телефону...*

* « Але як мені... з ними зв'язатися?.»*

***

... У глибині Лісу смерті.

— Хм, дайте-но глянути... Правила на нічний час... Значить, потрібно атакувати інших учасників? — Почесувши затилицю, Наруто дав записку Саске. — Саске! Глянь-но, що це означає?

Саске нахмурився, прокинувшись очима по рядках: « Нічою дозволяється атакувати інших команд».

Хіната, також заглянувши в записку, задумливо сказала:

- Це означає... Нам потрібно нападати на інші команди?

Наруто плескнув кулаком по долоні.

— О, правда! Так от воно що! Отже, ми повинні атакувати інших, так?

— Схоже на те, — кивнув Саске.

Раптом він щось відчув. Він замер тим, що мітнув кунай.

*Тук!*

Зброя з глухим стуком встромила у стовбур могутнього дерева.

- Що таке? — Нерозумно запитав Наруто.

Саске, нахмурившись, активував Шарінган. Оглянувши все навколо, він просто похитав головою.

— Нічого. Виявилось, що там хтось був... Напевно, просто ілюзія.

З цими словами він повернувся до Наруто:

- У записці є щось ще? Наприклад, атакувати можна тільки вночі?

Наручно розводив руками, наче плюшевий мишка.

- Не знаю. Більше нічого не було, тільки цей клочок паперу.

У Саске дёрнувся куточок рота. Він розвернувся і пішов геть.

— Идём. Спочатку потрібно зібрати більше інформації. Інформація зараз - найголовніше.

Наруто заложив руки за голову і пішов слїдом за ним, не втримавшись від їдкого зауваження:

- І чому ти розставляєш накази з таким невгамованим видом? Ми з Хінатою тобі не підчинені.

Саск смівав його роздратованим поглядом.

- А ти, по-твоєму, здатний командувати?

Наруто замислився і негативно мотав головою, але відразу знайшовся:

- Але Хіната куди розумніший за мене.

— Про неї і говорити нічого, — хмикнув Саске. — Хіната буде слухати тільки тебе. Навіть якщо ти заведеш нас у болото, вона все одно піде по тебе.

- Ти це на що натякаєш? — Наруто обурився. - Хочеш сказати, що від мене немає сенсу?

— Ого, а мозок у тебе раптово заробив?

— Ах ты! Битися захотів?

Наруто і Саске вже були готові вчепитися один в одного, але Хіната з полегшенням стала між ними.

- Припиніть, будь ласка. Нам потрібно йти. Ми все-таки на іспиті, і за нами спостерігає весь світ шинобі.

Наруч знайшов її аргументи розумними, а Саска не хотіла соромитися перед рідними - він був упевнений, що батьки дивляться на нього.

Обидва відразу залишили свої суперечки і вирішили зосередитися на пошуках нових порад.

Перед тим як піти, Хіната кинула швидкий погляд на те місце, куди Саске мітнув кунай. На її обличчі промайнуло питання.

Потім вона розвернулась і поспішила за друзями.

Коли всі троє закрились, повітря поволі проявляється постать людини з яблуком у руці.

— Чорт візьми, і коли цей Саске став таким чутливим? — Обіто з криштком відкупив шматок яблука, нехотячи дивлячись їм слідом. — Якби мене знайшли, всі мої окуляри згоріли б.

З цими словами він дістав телефон і відкрив якийсь додаток. Побачивши на екрані цифру 10, Обіто посміхнувся.

— Хмф, Какаші, цей дубин, ще називав мене бовдуром. І де це я дурень? Я дуже розумний. Спочатку надається десять балів. Але якщо ти провалиш спробу зруйнувати цих дітей між собою, то знімуть одразу два. Один очко - це мільйон рей, тому мінус два очки - 2 мільйони! Зовсім ні до чого такі витрати...

Обито хіхикав, дивлячись на свої десять очок.

— Треба просто протриматися до кінця другого етапу, і десять мільйонів три в мене в кишені! Хе-хе-хе, який же я геній!

Вся ця сцена транслювалась пряміком в зал Ради Каге. Звичайно, її бачили тільки Хокаґе та лідери інших сіл - основна трансляція для всього світу шінобі велася від імені учасників.

У залі на кілька хвилин запанувала тиша. Усі мовчки дивилися на те, як Обіто, вперши руки в боці, голосно хохотить. Зрештою четвертий Райкаґе повернувся до Юя.

- Значить, він ідіот, я правильно розумію?

Юя, не в силах вимовити ні слова, закрив обличчя рукою, але кивнув:

— Да.

Решта присутніх дуже зітхнули.

Нехай цей тип і повний кретин, але здібності, які він продемонстрував ... Він, без сумніву, майстер просторового ніндзюцу.

« Чому ж такі ідіоти настільки сильні? » — подумали інші села.

- У попередньому раунді перевірялися базові навички генів. В цьому вони вміють аналізувати інформацію і оцінювати ситуацію. Але, пане Хокаґе... — Теруми Мей звернулася до Юя. — Вам не здається, що правила, які ви їм підкинули, занадто... туманно?

Юя посміхнувся.

— Правда? Тоді пропоную парі: подивимось, чи знайдеться хоч одна дитина, яка здогадається про справжню суть цього випробування.

Терумі Мей, трохи подумавши, похитала головою.

— Ні, я не буду сперечатися. Впевнена, що хтось з них розкусить вашу задумку. Але ось чи зможуть вони знайти оптимальне рішення... Я сумніваюся в цьому.

Юя посміхнувся. Сказати так - все одно що нічого не сказати. Він не збирався продовжувати цю тему.

На екрані трансляції дві команди знову опинилися на шляху один до одного.

***

- Хе-хе-хе, дивись-но, самотній!

Шинобі з протектором Деревні Скритою Трави обтонув губи зі мерзкою ухмилком.

Ціллю їх загону була... Узумакі Карін, яка відбилася.

Можна сказати лише одне... І доля справді дивовижна і непередбачувана.

Здавалося, що дорога Кусагакурі та Карін була приречена знову і знов перетинатися.

Ось тільки... так було б при звичайному розкладі.

Блін!

Капітан команди з силою вдарив свого ребра долоні по затилку.

— Ай, боляче! Капітане, чого ти?

— Ідіот, — закричав той. - Ти забув, що цей іспит транслюється на весь світ шінобі? А це означає...

Обличчя капітана спотворила фанатична грима.

- Пан Орочимару теж може нас бачити!

Він впився поглядом у свого товариша.

— Тому ніяких витівок! І не смій робити нічого, через що нас можуть виключити, ясно?

Потираючи вуханий потилицю, шинобі з Трави міг лише кивнути.

У цьому світі... Дерев’яні трави вже давно не існувало. Очевидно, не існувало того колишнього села. Тепер на цих землях... Паном був Орочимару.

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Previous chapterNext chapter