Варто було подзвонити сусідці Хінати по кімнаті, як та не змусила себе чекати і відразу ж помчала, вся попихах.
Правда, до того моменту, як вона дісталася, Хіната вже прийшла в себе.
Сусідка виявилася Харуно Сакура, шінобі з простого сім'ї. У цьому не було особливого бажання з боку Юя. Якщо ви були з великого клана, чи то Х'юґа, Учіха, Шімура або Сарутобі, вам підібрали когось за спиною.
Візьміть хоча б Саске і Наруто. Хіба Наруто не був простолюдином? Його батьки, по суті, належали до Конохі на найвищому рівні влади, але за ним не було клану і тому він вважався звичайним шонобі.
Звичайно, якщо учнів було забагато, в систему доносилися незначні корективи. Зрештою, по-справжньому обдаровані ніндзя були не так вже й багато.
Принаймні, за мірками Кемігане Юя.
Сакура помчала, готова рвати й метати — вона була впевнена, що Наруто знову образив Хінату.
Але, побачивши Саске, вона відразу змінила свій гнів на милість. Звичайно, той факт, що Хіната вже була у повному порядку, також відіграв свою роль.
У результаті, як звичайний сніданок, саме тоді розпочалися неплановані зустрічі однокашників. Проте ніхто з присутніх не був проти.
***
- Ми проведемо три роки в стінах Академії, присвятивши всі наші сили і здібності її процвітання.
- Чоловік, швидше! Де твій тенеграф? Де він?
На даху одного з будівель, що неподалік від Кушіна, лягла на Мінато по плечу і пильно дивилася в бінокль.
Це була та сама пара, що ще нещодавно відпочивала в Деревні Скритого Хмарака.
Але коли Наруто довідався, що його обрали речником від першокурсників, то без найменшого вагання зірвалися з місця. Прямий рейс з Кумогакурі до Коноху зайняв шість годин, і ось, ледве встиг повернутися, вони вже були тут.
На щастя, вони не спізнилися на виступ сина через якісь непередбачені обставини. Вони запізнилися — шкодували б про це все своє життя.
Ось тільки...
— Цей паршивець, і як йому тільки не соромно виступати з такою кислою міною? — пробурмотала Кушина.
Хоча сам факт, що їхній син вибрався, сповнював їх гордістю, те, з яким відвертим нетерпінням Наруто читав промову, не мало жодного впливу.
Куша навіть засумнівалася, а сама Наруто писав цю промову. Одного разу це було зовсім не в дусі її сина - сидіти і корпіти над багами.
— Апчхи! — Нехотливо чхнув Ірука.
« Хто це мене пам’ятає? » — подумав він.
***
Першокурсники закінчували свою промову Юєю.
Хоч це і було щорічною традицією, цього разу все було трохи по-іншому.
У минулому Юя не вимовляв довгих і вітіватих промов. Він просто взяв мікрофон, тепло посміхнувся і сказав:
- Я сподіваюся, що наступний Хокаґе вийде з ваших рядів.
Потім жестом показав, що його виступ закінчено.
Вчителі оглядалися, а учні — Наруто, Саска та інші — вибухнули бурхливими овуаціями.
Кому ж не сподобається промова, яка закінчується?
Юя зійшов зі сцени. До нього підійшов Нара Шика і тихо вимовив:
- Прийшли вести з країни Водоворотів.
Юя на мить завмер. Суть у тому, що Шикая була не надто серйозною.
А раз так, то до чого поспіху?
Він продовжував обхід, потискаючи руки вчителям Академії, і тільки після цього залишив її територію.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt