Наступного дня.
Наручо і Саска, понуривши голови, поплелися в кабінет Іруки.
Строго кажучи, канікули ще не закінчилися, і сьогодні у всіх першокурсників був вільний день. Ось тільки замість того, щоб носитися по Академії і весело проводити час, вісім юників рівним стрем стояли перед учителем.
— Тільки подивіться на себе! І це називається учнями? Гаразд, бог з ним, що ви внаглу використовували у гуртожитку потужні електроприлади спасибі, хоча все будівлю не виснажили. Але варити собі посеред ночі їжу в котелці?
Акімічі Чоджі не витримав і підняв очі на Іруку.
але ви теж вчора їли.
Так, вчора ввечері Ірука і вперто збирався влаштувати їм рознос. Але коли він побачив, що більше половини м'ясних кульок для котелка ще навіть не зворушені, то вирішив викидати їжу - гріх і приєднався до столу.
— Я просто не хотів, щоб ви перекладали продукти! Ви ж всього лише вісім дітей, хіба ви б з'їли стільки? — Ірука заявив з праведним бунтом.
Чоджі підняв голову і з глибокою серйозністю відповів:
— Учителю, запевняю вас, я б все з'їв.
Ірука втратив дар мови.
Він зганьбився, а то й махав рукою.
— Ладно, проїхали. Тільки щоб це було востаннє, більше ніяких винятків. Зараз, до навчання, це ще півбіди. Але якщо таке повториться після, я спуску не дам.
Вісім хлопців відразу ж випросталися і хором запевнили, що все зрозуміли.
- Все, можете котитися звідси. О так, ще дещо. Саске, Наруто, хто з вас завтра виступатиме з промовою від імені першокурсників?
Наруто і Саске переглянулися, не зварюючись, ткнули пальцями один в одного.
— Он!
На лобі Ірукі здулася вена.
- Та що в цьому ганебного, щоб вас? Чому ви так відволічетеся?
— Хто взагалі хоче виступати від усіх першокурсників? - Він насміхався з Наруто. — Ясно, тільки ворогів собі наживеш.
Саске кинув.
- У цьому я з Наруто згоден. Бути речником означає дати всім зрозуміти, що ви виглядаєте кращими за інших. Не хочу стати загальним об’єктом.
Ірука посміхнувся. Треба ж, як глибоко копають. Що ж, в такому випадку ...
Агов! Так от в чому справа? — Зумився Наруто. — А хіба це не просто геморой, через який на тебе всі доторкнуться? Я думав, якщо станеш речником, з тобою потім ніхто дружбу не захоче!
Саске подивився на нього як на ідіота.
— Та з чого б це? Через одну промову? Хоча... Хто знає. Деякі з них можуть почати заздрити.
— Пф-фу, да плювати на мелодичних! — отмахнувся Наруто. - Тобто, виходить, через це зі мною не перестануть дружити, так?
Саске підвів брови.
— Якщо не рахувати мелодійних типів, то так.
— Пам! — Наруто плескнув кулаком по долоні і відразу ж повернувся до Ірку. — Вчителю! Тоді я згоден бути речником!
— І чому ти раптом передумав? — Здивовано запитав Ірука.
Наруто хитро усміхнувся.
— Головне, щоб друзі не відвернулися! Я ж збираюся стати Хокаґе, так що мені і належить бути кращим за інших. А що до завивачів... Винятки! В книгах же писали, що Третьому Хокаґе, коли він тільки-тільки зайняв свій пост, теж багато заздрили. Я вважаю, це невід'ємна частина шляху до встановлення Хокаґе!
Ірука мовчки дивився на нього. Він надто загрався... Він подумав: « Якби пан Хокаґе був тут, йому б цей хлопець точно приглянувся. Відразу видно, що зародок важкої праці, з тих, хто готовий орати не покладаючи рук. А пан Хокаґе таких обожнює»*.
Так и поешили. Іркука виводив усіх вісьмох із свого кабінету, як оратора на завтрашній церемонії.
Вийшовши в коридор, Наруто заклав руки за голову і як би невпізначий запитав:
- Шикамару, куди ми підемо розважатися?
Нара Шикамару на мить задумався.
- Може, сходимо подивимося наші класи?
Наруто скрився.
- Ще чого! Нам там ще три роки стирчати, з чого б зараз туди тягнутися?
— Хм... Шикамару було резонно.
- Може, спочатку поїмо? Я вже зголоднів, — запропонував Чоджі.
- Це чудова ідея. З самого ранку до кабінету нас викликали, і я навіть не встиг поснідати — кивнув Саска.
Лі та Сай переглянулися і вже збиралися щось сказати, як до них підскочив Інузука Кіба, по-свійськи приохотив обох за плечі і посміхнувся:
— Пішли, не будете ж ви говорити, що у вас грошей на їжу немає.
— Но... апетит Чоджі... — З сумнівом простягнув Лі.
Киба розхохотівся.
— Ви що, збиралися за нього платити? Що він хоче з'їсти, то нехай сам і купує! Все, пішли-пойшли, кожен платить за себе.
Лі і Сай з полегшенням випали. Гроші були у них, але з апетитами Акімічі Чоджі їх вистачило б не на місяць, а два-три дні.
Вся компанія шумної гурбою ввалилася у їдальню Академії. Наруто і Саске з подивом озирнулися величезний зал із безліччю прилавок, у якого були ще й другий та третій поверхи.
— Нічого собі вона величезна...
Лі і Сай закидали. Якби їм не сказали, вони б вирішили, що опинилися на центральній торговій вулиці Конохі.
І тут Наруто помітив знайому фігуру.
Укінці, за столиком, в повній самоті сиділа і їла довговолоса темноволоська дівчинка.
— О, Хината! Чого ти тут одна?
Наруто Хіната несподівано підскочила на місці. Густо пофарбувавши, вона подивилася на його близьке обличчя і, тремтячи губами, пропеліла:
- Н-Наруто-кун, т-ти... Що ти тут робиш?
* Коли це вона почала червоніти, як рак, коли побачила мене?» Але це було неважливо. Важливо інше...
- Я з друзями прийшов поїсти. А ти чому одна? Чи сусідка покинула тебе і пішла розважатись?
Почувши це, Хіната почала спішити і затинаючись пояснювати:
— Н-ні, що у нас з Іносан дуже хороші стосунки!
До нього підійшов Чоджі, тримаючи в руках склянку з морозивом. Вірше, не склянку, а ціле відро.
— Хм, Ино-сан? Це ти про Яманака Іно, чи що?
— Д-да, — пролепала Хіната. — Ми з нею сусідки. Вона... Вона ще не прокинулася...
— А, ну це в її стилі - кивнув Чоджі. — Та ще летягака.
Нара Шікамару з розумінням кивнув на знак згоди.
Решта з подивом дивилися на цих двох. Всі знали, що їх три клану дружать, але... Навіщо ж так грубо? Вона все-таки дівчина...
А, ні. Чоджі і Шікамару ніколи не вважали Яманаком. Тоді все в порядку.
— Ну, тоді давай з нами! Ми якраз збираємося поїсти, — Наруто широко посміхнувся і підняв великий палець вгору.
Хіната завмерла, а потім її очі закочувалися...
— А-а! Хината! Хината! Хината, що з тобою?
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt