Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 440. Обітниця десятирічної давності [Частина 2]

0% of chapter read

Шизука розгубилась, а потім швидко заперечила:

— Але як? Ты... Ти направив країну на правильний шлях! Коли залізниця буде добудована, життя тут стане тільки кращим!

Нагато сміявся її поглядом і невесело посміхнувся.

- То ти справді думаєш, що її добудують?

Вона здивовано подивилася на нього.

— Але ж строки вже призначено? І прості люди погодилися умертвити свої вимоги...

Нагато гірко посміхнувся про себе. Він не міг розповісти їй про всі підводні скелі. Тому він не міг відповісти прямо:

- Це не причина. Головна причина в тому, що...

— У чому ж? — Шзука відразу підхопила.

Нагато зітхнув.

— У тому, що мені не вистачило сил.

Це не було брехнею. Наґато справді вважав, що саме його некомпетентність довела ситуацію до теперішнього жалюгідного стану.

Будь у нього здібності Юя...

Він мотав головою, відганяючи нездійснені мрії, і знову подивився на Шизуку.

- Давай не будемо про це. Краще скажи, невже ти все ще пам'ятаєш той наш домовленість ... З часів університету?

— Ця обіцянка була дана лише десять років тому, — почерпнула і проговорила. — Хіба це так давно?

Коли вона сказала це, то з ніжною любов’ю подивилася на Наґато.

Він мовчав, збираючись із духом.

— Боюся, я тебе розчарую, — нарешті вимовив він. — Я... поки не готовий до одруження.

Шизука вмиг побледеніла.

— Я... Я зробила щось не так?

— Ні, — похитав головою Наґато. - Ти прекрасна. Завжди була прекрасна. Ще десять років тому за тобою повілося багато хлопців. Я впевнений, що за ці роки їх стало тільки більше.

Її обличчя трохи пом'якшилося, але вона все ж запитала:

- Тоді... у тебе вже є хтось на серці?

Нагато глянув на неї. Шизукі не відривав очей, намагаючись вгадати, бреше він чи ні.

- Я все ще хочу... — Зітхнув він, — спочатку добудував цю залізницю. Хочу, щоб життя людей в країні Водоворотів стало хоча б трохи краще...

Нагато опустив голову, не сміяючись дивитися їй в очі.

Ця дівчина чекала його десять років через одну-єдину обіцянку. Сказати, що його серце не тремтіло, — це брехня.

Но... Він не міг нічого їй обіцяти.

Десять років тому він був молодий і зарозумілий. Він був переконаний, що зможе перетворити країну Водоворотів на другу Коноху. У ті часи він був сповнений надій та енергії, і від дівчат, які хотіли бути поряд з ним та Яхіко, не було жодного страху. Десять років тому випускники університету цінувалися набагато вище, ніж зараз. А тепер вони розчаруються як гарячі пиріжки.

Щоправда, ні його, ані Яхіко романтика тоді не цікавилася.

Саме в той час Шізука вперто твердила, що має бути разом. А все тому, що її наставниця Надшико Хіміко закінчила з його вчителем Джірейєю, договір про те, за яким їхніми учнями мали бути успадкувані узи їхньої долі.

Тоді Наґато просто презирливо пурхав у відповідь на такі гасла.

Але Шізука була непохитною, а сам він не збирався одружуватися. Тому він і зробив з нею те, що пообіцяв.

Коли він займе високе становище і змінить долю країни Водоворотів, тоді він може спробувати прийняти її почуття.

Він не міг уявити, що вона буде пам'ятати про цю домовленість цілих десять років.

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Previous chapterNext chapter