Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Наручу: я з'їв золотий фрукт!

Розділ 388. Куди серйозніше.

0% of chapter read

Хлоп-благот.

Узумакі Наруто, йдучи за вчителькою в окулярах з чорною оправою, зайшов у клас першої групи дитячого саду.

Кушина і Наміказани Мінато не економили на таких речах, а тому записали сина в кращу групу, заплативши все по вищому розряду.

Сьогодні був третій день занять.

Але для дитячого садка це не була особлива роль. Чого можна навчити п’ятирічних дітей? Тому Наруто не ризикував відстати.

Коли вчителька поставила клас нового учня, то сказала йому зайняти будь - яке місце.

Маленький Наруто кивнув і, оглянувшись, сів біля хлопця, який видався йому симпатичним.

— Отже, з новим ми познайомилися. А сьогодні, діти, ми будемо вчитися робити оріґамі. Я зараз принесу папір, а старости покисте за порядком.

— Так, вчитель, — лагідно відповіла тендітна дівчинка з колесами очима.

Наруто, відкинувшись на спинку стільця, з подивом втупився на неї.

- Які у тієї дівчинки дивні очі... — Він мимовільно пробурмотів.

Той хлопець, який сидів поруч з ним і не міг стриматись від цього.

- Ти що, не знаєш? Вона з роду Хьюга. Кажуть, дочка самого глави клана.

Здивований, він загнув і подивився на сусіда:

— Клан Хьюга?

Хлопчик зумів витріщити очі.

ти серйозно? Ніколи не чув про клан Хьюга?

— Ну... — Я простягнув Наруто, — зазвичай не виходжу з дому.

— З дому? — Нахмурився хлопчисько. — Не кланового кварталу?

Наруто подивився на нього з повним здивуванням.

— Квартала? А хіба кланом не називають просто великою сім'єю?

Хлопчик раптом застрелився, і його погляд загорівся щирою цікавістю.

- Постой-но, так ти що, живеш у Внутрішньому місті Конохі?

— Ага, — кивнув Наруто з природним виглядом. — Східний район, вулиця Ікс, будинок три ікс з комплексом "Щастя", корпус чотири, під'їзд один...

Очі хлопчика засяяли.

Справді? Ти і справді живеш у Внутрішньому місті!

Він відразу розплився і простяг руку найпривабливішою усмішкою.

- Привіт, я Нара Шикамару. Можна мені до тебе в гості?

Наруто застыл.

Що за?. Чому він раптом запрошує в гості?

У цей момент в клас повернулася вчителька з кошиком паперу.

Нара Шікамару відразу замовк і сів прямо, як по струні.

Хоча Наруто був спантеличений, але зрозумів, що зараз краще не шуміти.

Так, у свій перший день в дитячому садку він завів двох друзів.

Хоча, чесно кажучи, не тільки двох.

Коли решта учнів почула, що Наруто живе у Внутрішньому місті, як вони відразу виявили до нього велику зацікавленість.

Все-таки тут зібралися відприски найбільш впливових сімей: Нара Шикамару, Акімічі Чоджі, Яманак Іно, Хьюга Хіната і діти з головної гілки кланів Шімуру та Сарутобі - Шемура Ішшін і Сасутобій Іхідан.

Обидва були онуками старійшин і голів своїх кланів, тобто нащадками дуже відомих осіб. Сарутобі Ічідан був сином Сарутобо Шінносуке, а отже, онуком самого Хірубена. Що до Шимури Ішшіна, то його дід був одним з діючих старійшин клана. Після смерті Данзо клан Шімура фактично перейняв контроль ради старійшин.

Але дітей це все не турбувало.

Його раптова популярність була зумовлена простою дитячою допитливістю.

Доми за ними, наче потомками великих кланів, постійно стежили. Тільки божевільний з числа їхніх опікунів вирішив би повести їх гуляти у Внутрішнє місто. А якщо щось трапиться? Це ж вірна загибель! Тому молоді пани і господині тримали в пологових будинках, не дозволяючи їм клонуватися де попало.

Звичайно, це не завадило дитячому уяви малювати картини повної свободи.

Розгляньмо приклад Нара Шікамара. Він був другом з Акімічі Чоджі, і зв'язок між ними був такий же міцний як сталь. Але це не означало, що їм пощастило з самого народження — від одного хитрого лиску до світу відеоігор. Для цих двох ігрових зал до сих пір залишався чимось на зразок раю на землі.

Звичайно, вони дуже цікавилися цим місцем.

Особливо у Акямі Чоджі.

Його батько Акімічі Чоза був відданим фанатом « Лаги Шинобі» старої закалки. Хоч вік і зайнятість на роботі залишали все менше часу на ігри, Чоза кожного року дивився всі S-турніри Ліги. Він досі з захопленням згадував про світовий чемпіонат чотири роки тому, п’ятдесят другого року Конохі. Перемога команди їхнього села на такій величезній сцені викликала в нього бурю емоцій.

Правда, минулого року команда Конохі поступилася команді з Сунагакура під керівництвом Сасори із Песка, що принесло Деревні Скритого Піска право провести наступний найбільший турнір. Це, звичайно, засмутило Чозу, але він все одно з оптимізмом дивився на шанси Конохі в цьому році.

Так, медалі. На золоту він і не розраховував, але срібло або бронзу-то можна взяти? Чоза був невиправним оптимістом.

Все це призвело до того, що Акімічі Чоджі відчував нездоровий інтерес до будь-яких ігор. Проте, для дитини це було скоріше нормою. Проте його батько не міг подумати, щоб підпустити п’ятирічного сина до комп’ютера. Отже, Чоджі сидів під домашнім арештом і про доторкнення до угоди міг тільки мріяти.

При цій думці погляд Чоджі став ще гарячішим.

Сам він грати не міг, але ...

Цей новий хлопець на ім'я Наруто - міг!

Потрібно лише налагодити з ним стосунки, і рано чи пізно він проведе їх у цей таємничий та маніпулюючий ігровий зал!

Так, але зараз...

Наруто відчував, що у його нових знайомих, Шікамару і Чоджі, на його рахунок якісь погані наміри.

Но...

Коли він подумав, то вирішив не розповідати батькам про це. Врешті-решт, він просто відчував, що цим двом від нього щось потрібно. Він не відчував жодної образи від них.

Так, саме зло.

На відміну від минулих подій, Курама, який живе в животі Наруто, не був запечатаний силою Бога смерті. У певному сенсі, якби дев'ятихвостий не увійшов у тіло дитини, Кушина могла померти при пологах. У цій метушні навіть сам лисець хотів її врятувати.

Зокрема тому, що...

Якби Куша померла, його солодке життя прийшло б кінець.

До Юя Курама тихих почуттів не плекав. Цей клятий тип із ніндзюком надто нагадував йому іншого мерзотника — Сенджу Гашираму. Тому дев’ятихвостий уникав зайвих контактів з ним. І хто знає, знайшов би йому Юя нового джинчурікі, такого ж хорошого, як Кушина.

Тому в серці лисиці не було ненависті.

І якщо вже на те пішло, будь-яка навіть найбільша ненависть не йшла ні в яке порівняння з образою на лісника, який прийшов на твою лінію, не зміг нікого вбити, та й вкрав цілу хвилю міньонів.

Та ще й катапульти!

Курами вважали, що це було набагато серйозніше.

https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt

Previous chapterNext chapter