- Що? У це втягнута армія шінобі? — Юя нахмурився, в утатане Кохару.
У цю мить він був готовий вбивати.
Юя ні за яких обставин не дозволив би, щоб хтось втручався в справи армії Конохі. Тільки в найвагомішому випадку він міг би дозволити воєначальникам та урядовцям взаємодіяти. Він добре розумів, що армія повинна залишатися неприборканою.
І якщо слова Кохара підтвердяться, то декому і впрямо немає більше жити.
Треба розуміти, що Юя за допомогою зручного привіду обезголовив майже половину верхівки торгового соловейка, яке зрощувало більше десяти років. Тоді під чистки потрапило близько тисячі службовців, і адміністративна система Конохі ледве не впала.
Навіть у цій ситуації Юя не дозволив офіцерам зайняти пости, які були звільнені, і ввести військове управління. І час довів його правоту: після двох тижнів хаосу ремонтування апарат відновився, нехай і не легко.
Юя залишився задоволений. Він знав, що той, хто піде таким шляхом, зробить небезпечний прецедент. Якби він повівся інакше, то й майбутні Хокаґе без вагань ставили б офіцерів на цивільні посади або заохочували би ротацію між армією і урядом.
До чого це призведе, не потрібно пояснювати. Ці чиновники не тому, що вони є майстрами підступних інтриг і втягнуться у корупцію. А якщо вони ще й з армією торсаються - село кінець.
Ось чому Юя був такий вражений.
Якщо тримати ряди армії під загрозою, він без найменшого коливання виріже всіх, хто кинув на неї тінь. І плювати, якщо під ніж попадуть невинні. Для нього непримиренність армії була найважливішою справою.
Кохару похитала головою:
- Ні, це були наші шінобі. Можливо, хтось просто видав себе за них. Але одне безсумнівно... — вона зустрілася з Юя поглядом і понизила голос. - Ці люди пов'язані з Конохою. Лише питання в тому, хто стоїть за ними і який є зв’язок.
Юя все зрозумів. Шинобі-простолюни не змогли б непомітно зібрати загін і напасти на молодшого сина дайме. Справа не в тому, що серед них не було сильних бойців, а в тім, щоб провернути таке « беззастережно».
Його канцелярію не допускали, а в промовах Анбу царювали і тили.
Той, хто зміг в обхіді всіх систем спостереження за Юєю безслідно вивести з села групу людей для участі у покуті, повинен мати не тільки неймовірну зухвалість, але й силу могутнього клана.
Перша думка, що мандрувала в голові Юя, — Шімура Данзо.
Шимура мала мало бойців високого рівня, але середній рівень його шинобі був дуже високим. Простіше кажучи, генія таких як Наруто і Саске не народжувалися, але елітних воїнів рівня Гекко Гаятє — принаймні відбавляй.
Отже підозри в клану Шімура були цілком обґрунтовані.
Але все ще стояло питання.
Зачем?
Невже тільки через те, що вони з Данзо не ладять?
Що ж, почасти причина була і в цьому, але найважливіше - Юя ніколи не довіряв Данзо.
Але хто може розумно довіряти такому старому інтригану? Серйозно, є такі люди?
І все ж, незважаючи на те, що клан Шімура був головним підозрюваним, Юя намагався зберігати об'єктивність. Він похитав головою і тихо пробурмотів собі під ніс:
- Малоймовірно. Жоден з їхніх клана не міг би залишити село непоміченим.
Оскільки Юя ніколи не довіряв Шімуре Данзо, він ні на день не припиняв стеження за всім його кланом. Звичайно, Данзо нічого не могло на це заперечити.
Раптом Юя осеніло, і він знову насупився, занурившись у роздуми. А що, коли це справа рук не одного клана, а кількох тих, хто працював разом?
Він легонько стукнув кулаком по долоні.
- Здається, так воно і є.
- Як саме твої люди вийшли на слід, що веде до Коноху? — запитав Юя, дивлячись на Кохара. - Мені потрібні докази.
Кохару кивнула.
- У моєму підкоренні є... Шінобі з особливими здібностями. Це її донесення.
— Зацікавленою, — вимагав Юя.
- На третій день після нападу вона доклала, що виявила нападників на сина дайме і вони рухаються в напрямку Конохи. Вона негайно залізла на дно. Де саме - сказати не можу. Але запевняю, що нападники її не помітили.
Юя зрозумів. Кохару давала зрозуміти, що можна бути впевненим у точності. Звичайно, він не був настільки дурним, щоб питати, хто цей синобі і в чому полягає його здібності. Якщо Кохара має такий цінний кадр, який може залишатися невидимим для переслідуваних, вона ніколи б не розкрила його.
А що, коли Юя вирішить застосувати ковт і прянік?
— Вона простежила їх до села? — продовжував допит Юя.
Кохара відсунула голову і з дивним виразом обличчя відповіла:
— Подальше переслідування було неможливим. Біля воріт села чергували шінобі з клану Хьюга.
Юя з глухим стуком плескнув себе по лобі.
Чорт візьми, зовсім вилетило з голови.
Б'якуган клана Хьюга був занадто хороший, тому Юя завжди ставив як мінімум одного з них на пости, де потрібна ретельна перевірка на річ приховування чогось забороненого. Що вже казати про головні ворота - там чергували кругло, в три зміни.
Не дивно, що чоловік Кохара припинив стеження.
Усвідомлюючи це, Юя кивнув:
— Ясно. Можеш ще відпочити. Якщо я щось виясню, я з тобою зв'яжуся.
Кохару з подивом глянула на нього, а потім кинула непомітний погляд на Сарутобі Хірузена.
Той ледве помітно похитав головою. Кохару зітхнув.
— Добре, Хокаге, я поняла. Я зупинюся в гостеві. Якщо щось проясниться, прошу негайно дати мені знати.
Коли Кохара пішла, Юя повернувся до Хірузена.
у тебе є що мені сказати?
Хірузен трохи замовк, а потім вимовив:
— Я знаю, хто це міг бути.
Юя поставив запитання:
- Ти маєш на увазі?
« Данзо », — різко відповів Сарутобі. Він не мав би ні можливості, ані спонук для чогось іншого. — Говорячи це, він уважно стежив за реакцією Юя.
Коли Хірузен побачив, що обличчя молодого Хокаґе зовсім не змінилося, він зітхнув.
— То ти і сам його підозрював?
Юя не підтвердила і не заперечив. Він знову подивився на третього.
- Якщо справа тільки в цьому, ти міг би сказати все і при Кохару. Але ти спеціально її відіслав. Кажи, що тобі насправді потрібно.
Хірузен підтиснув губи, а потім смочливо потир руки.
— Я хотів попросити тебе про допомогу. Цей мерзотник, даймей країни Огня, прислав до мого дому призовний лист. Він забирає мого сина в якийсь дурний загін, який називається "Дві одинадцять вартових-ніндзя". Справа в тому, що ще за часів Воюючих держав клан Сарутобі був у боргу перед дайме ... Я не можу відмовити, тому прийшов до тебе...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt