Для майбутніх поколінь професійних гравців перша в історії Ліга світу шінобі, безсумнівно, здаватиметься одним із найбільших дилетантів. Критики робили припущення, але головний з них відразу кидався в очі — занепад змагання.
Це був перший досвід такого роду, тому вміння багатьох учасників м'яко кажучи залишало не найкраще. У майбутньому професійні особи, як - от кіберспорт, гонки чи бойова бійка, будуть відгукуватися на те, що перша Ліга з глибокою зневагою ставиться до неї.
Особливо дістався гонщикам: правила були ще вологими, організація хромала, а один з пілотів і зовсім вмудрився на повній ходу летіти у дренажну канаву. Звичайно, всі розуміли, що він намагався провернути трюк з поворотом по водосховища, але з тріскою провалився. У всякому разі, низький рівень підготовки був незаперечним фактом.
І якщо так було у гонках, то в іграх все не краще.
Можливо, саме тому, що учасники першого сезону були відверті і на другий з’їдали більше людей. Це не було чимось незвичайним.
Головний приз - сто мільйонів ре!
Ті "ігри" - це ті, що з певних причин пропустили трансляцію і не приїхали до Коноху, дізнавшись про це, тепер кусали лікті від насади.
Проте інші села переконалися в одному, що цей Камігане Ю справді дотримав слова і виклав сто мільйонів за перемогу. Зрештою, неможливо не сплатити призу, коли величезний чек вручають у всьому світі. До слова, чемпіони в гонках і на турнірі з тайдзюцу для шинобі молодших 12 років також отримали по сто мільйонів.
І хоча витрати були колосальними, віддача перевершила всі сподівання.
Завдяки щедрим нагородам, телевізійним трансляціям і самому факту, що шінобі з інших сіл приїхали до Коноху вмертися силами, Юя міг впевнено сказати: про Лігу дізнався кожен п’ять мільйонів жителів села, хіба що немовлят.
І він почав готуватись до другого сезону, не гаючи часу.
Наступної Ліги, в якій могли брати участь усі села світу шінобі, мала бути лише чотири роки. Так, Юя свідомо взяв за зразок Олімпійські ігри зі свого минулого життя.
Чому Олімпійські ігри мають такий неймовірний статус? Тому що вона проводиться лише раз на чотири роки, і це робить її подією рідкісною та надзвичайно цінною. Звичайно, щоб досягти такої ж ажіотики, потрібно десятиліть чи навіть століть наполегливої праці. У минулому його Олімпійські ігри перетворилися на головне спортивне свято планети не відразу. Юя лише сподівався, що колись побачить щось подібне. Це було б гідним завершенням його шляху.
Але якщо світова Ліга проводилась раз на чотири роки, то щорічні за різними дисциплінами ніхто не відміняв. Наприклад, щорічний чемпіонат світу з бойових мистецтв або відома S-серія за ключовими іграми. Кожна дисципліна отримала свій головний турнір, що дало змогу утримувати увагу аудиторії і зміцнити фанську базу.
Але тих, хто не був першим у світі, чекає несподівана доля.
Рішення про те, яка дисципліна входить в програму чотирирічної Ліги світу шінобі, а якою - ні, залишалось за Кемігане Юя.
Так, саме заради цього він затіяв всю цю грандіозну авантюру. Йому було байдуже, хто стане чемпіоном і скільки грошей візьме з собою.
Влада - ось чого по-справжньому прагнув Ю. Можливість встановлювати « виправить ігри»!
Звичайно, такі амбіції не могли викликати підозри. Отже, Юя відразу ж започаткував нове правило: право на проведення Ліги буде по черзі переходити від одного великого села до іншого.
Він залишав за собою право формувати список дисциплін, але поділився правом на організацію. Це був ідеальний спосіб прив'язати до себе інші села.
І обчислив повністю виправдався.
Побачивши, що Коноха з його першої Ліги є особливо прибутковою справою, інші Каге відразу ж захотіли продовжити свою подорож.
Юя цьому був тільки радий. Якщо Ліга буде проходити в іншому селі, йому не доведеться витрачатися на прийом і розміщення спортсменів. Що ж до арен і стадіонів, то вони й у звичайний час не були простійними.
Наприкінці сорок восьмого року за літургією Конохи Нара Шия провів кінцевий річний адут. Підрахувавши прибуток від продажу квитків і рекламних контрактів на трансляціях, а потім вирахувавши призові та витрати на зміст учасників, він виявив, що село залишилася в плюсі на кілька сотень мільйонів ров.
І це перший рік, коли багато хто ще виживали і дивилися на те, скільки глядачів та уваги приверне цю інновацію. Наступного року прибутки обіцяли бути вищими.
Юя був повністю погоджується з цим прогнозом. У майбутньому ці арени приноситимуть постійний прибуток, не кажучи вже про грандіозну подію, яка відбулась раз на чотири роки.
Наприкінці року голова клана Нара не міг стримати усмішки, яка, здавалося, ось-ось розрве йому обличчя. Ще б не радіти, коли на твоїх землях з'явилася така золота жила! Звичайно, леви мали прибуток у податкове управління Конохі, але навіть крохи, які додавали на сплату за використання землі, були дуже великою сумою.
Юя все ж не почав рубати з плечей і відбирати біля кланів їхні пологові землі. Замість цього він пішов іншим шляхом: Коноха виплачувала їм щорічну орендну плату. І хоча для самого Юя це були багаті копійки, для клана Нара понад мільярд рі на рік стали справжнім подарунком долі, за яку вони безмірно вдячні.
Того року ВП Конохі підійшов до відмітки в п’ятсот мільярдів. Ця цифра шокувала більшість жителів, але Юя вважав, що цього й досі мало. Його метою був трильйон. Зрештою, в його попередньому житті навіть у маленької острівної нації, на кшталт Японії, цей показник був набагато вищим. Не було причин, з яких він не зміг би цього досягти.
У новому році Юя відправив свого сина, Юкі, до середньої школи Конохі. Він був призначений спеціально для навчання в університеті. Звичайно, директором був Ю. Ніхто інший не підходив на цю роль, та й не наважувався б її зайняти.
Поки що однієї школи вистачало з ліхвою. Але Юя знав, що коли населення села перевалить за десять мільйонів чоловік і кількість абітуритів щороку становитиме сотні тисяч осіб, то буде потрібно цілу мережу таких закладів.
Однак на цьому етапі більшість з них готувалися до екзаменів самостійно, займаючись в бібліотеці. І якщо дитина дійсно мала талант, цього було більше ніж достатньо. Адже в бібліотеці Конохі... можна було знайти все що завгодно.
Наприкінці 40 - го року у світі шінобі відбулася подія, яку багато хто вважав би незначним.
Але не Юя.
Для Селеви Скритого Хмара це була рядова, майже буднична подія: їхні шини піднялися на повітряній кулі заввишки близько 2000 метрів і щасливо повернулися на землю.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt