Сакура чекала біля воріт Першої лікарні Конохі.
Наруто, покусуючи палець, тремтів у голосі:
— Сакура-чан, ну його на сьогодні? Ти ж знаєш, цей світ - не наше рідне село... Навіщо тут стирчати і чекати... А раптом... Раптом...
Сакура мітнула в нього крижаною поглядом і холодно фирсалась:
— Боїшся, можеш йти.
- Та щоб я боявся? Чого б мені боятися? Я... — Наруто відразу вкинувся у груди.
Але коли Сакура подарувала йому смертельним поглядом, він здувся, понуро опустив голову і зізнався:
— Ти сама бачила, як на мене подивилась бабуся Цунада. Вона мене точно вб'є...
— Сам винен, — відрізала Сакура.
Зітхнув. Уйти він і справді не смів. Для нього, підлітка, вибір між "зненавидженим Сакурі" і « бути побитий Цунаде» був очевидним. Звичайно ж, він вибирав друге. Адже він підліток, як-никак.
Ямато і Сай, які стояли поодаль, переглянулися і лише похитували головами.
Звичайно, Ямато не мав нічого проти зустрічі з Цунадою. Насправді, він вже подумки переформулював свою місію з "поїмки Мукаде" на « обговорення інформації про Коноха цього світу". І все для того, щоб після повернення представити детальний звіт П'ятої Хокаґе їх власного світу. Що означає бути добрим співробітником? А ось це. ( З вигляду експерта).
Вони прочекали кілька годин з ранку до полудня.
Загорнувши три операції, провівши лекцію з розбіром польотів для провідних лікарів і пояснивши, як діяти в подібних ситуаціях у майбутньому, Цунада прийняла душ та зібралася додому. Ледве вона увійшла в головний хол, як до неї підбігла та сама дівчинка з рожевим волоссям і, дивлячись на нього великими, сповнені надії очима, випалила:
— Пані Цунаде! Скажіть, будь ласка... Ви ще берете учнів?
Сакура знала, що ця Цунаде не її наставниця. Так, у її світі вона стала вченицею Легендарної Трійці, але справи Хокаґе забирали надто багато часу. Вони бачилися в кращому випадку раз на тиждень, і то не довше двох годин. Саме через це Сакурі найбільше доводилось розуміти медицину за книгами. Це, звичайно, теж варіант, але з живим наставником навчання йшло б у рази продуктивніше. А в їхньому світі імунінів, які здатні порівнятися з Цунадою, майже не було, так мало хто служив у інших селах. Тому Сакура так і не знайшла вчителя, який міг би відповісти на її численні запитання.
До цього моменту...
Вона вже приготувалася до відмови. Як же вона здивувалась, коли Цунаде змірила її оціненим поглядом і запитала:
- Хочеш вивчати медицину?
Сакура поспішно закинула.
Цунада вказала на один з коридорів на першому поверсі:
- Запис для інтернів там. Якщо справді хочеш вчитися, йди і записуй. Но... — Вона знову окинула Сакуру поглядом з ніг до голови і похитала головою. — Навряд чи ти довго протримаєшся.
Цунаде слова були досить різкими, але вона вважала своїм обов’язком сказати правду. Як уже згадувалося раніше, Конохе мав багато професій, де можна було схалтурити. Навіть на заводі: пошкодив через недбалість металеву заготовку - ну, складили деталі в шлюб і все. У кожного цеха є своя норма шлюбу, і поки ти в неї вкладаєшся, ніхто слова не скаже.
Але лікарня - справа інша.
Коли ти переступиш його поріг і одягаєш білий халат, то мусиш бути зібраний до краю. В терапії ще куди не йшло, але в хірургії... Кілька операцій підряд витримає, і тут зламується залізна людина. Це не фізична втома, це тортури для духу. Багато інтерн не витримали і втікали.
А дивлячись на цю тендітну, ніжну дівчинку... Цунаде не вірила, що та впорається. Краще було відразу розставити всі точки над "і". Вона, звичайно, не знала, що Сакура з іншого світу і прийняла її за наступну молоду шану. Ситуація Цунади серед жінок села була надзвичайно високою. І справа не в тому, що вона була дружиною Кемігане Юя. Вона заслужила таку повагу власними руками, витягаючи жителів села з того світу.
Сказавши це, Цунаде розвернулась і пішла. Час ще був, і вона цілком встигала забрати дітей з садка.
Сакура піддалась устам і, повернувшись до Ямато, рішуче сказала:
— Капитан Ямато, я думаю... Ми ж можемо діяти окремо?
- Ти справді збираєшся тут вчитися? — Здивовано запитав Ямато. — Но... Що, якщо просторовий тунель відновиться...
— Тоді я повернуся в загін! А до тих пір... — Сакура подивилася на нього з непохитною серйозністю, - я хочу навчитися всьому, чого зможу.
Очі Наруто, що дивилися на рішучу Сакуру, перетворилися у два сережки:
— Сакура-чан! Я тебе підтримую!
Ямато лише помахнув рукою, даючи свою згоду.
Так, на повне здивування Юя, першим, хто знайшов роботу в його селі виявилася Сакура...
Так-так, Юя і не думав дозволяти загону Ямато сидіти склавши руки. Поручивши їх Фугаку, він особисто цікавився ними. А саме... виштовхнути їх в саму гущу життя Конохи.
Хтось запитує: як це - поручити Учіху Фугаку про них піклуватися і одночасно виштовхати в село?
Що ж, давайте подивимося, що сталося в перший же вечір.
Учиха Фугаку привів Ямато, Наруто і Сая в квартал клану Вчитеху. Сакура, яка записалася в інтернат Першої лікарні, отримала місце у гуртожитку — дієту, але без зарплати протягом перших трьох місяців. Її це зовсім не бентежило, хоча саме з цієї причини в інтерни ніхто і не йшов. Насправді зарплатня не платили лише умовно: її видавали повністю після трьох місяців, при офіційному зарахуванні в штат. Звучить знайомо, чи не так? Так, Юя просто заполонив систему, схожу з армейською. Ці три місяці були відбірним періодом, часом, щоб ти сам зрозумів, на що здатний. Це означає, що ти маєш досвід лікаря. Не впораєшся... якщо вже ти не витримав інтернату що з тобою буде після? Шукай ще одну роботу. Хоча Конохе не вистачало лікарів, Юя дотримувався принципу: « Краще — краще ».
Отже, Сакура переїхала до окремої кімнати в гуртожитку для інтернов - через брак зацікавленості кожен мав власну кімнату і багато пустив. Наруто та інші мусили чекати вечора, щоб поїхати разом з Фугаку до кланового кварталу.
Тут і виникла проблема. Фугаку все ще жив з батьками, адже він не був одружений. Він не міг поселити гостей у своєму домі, особливо в сім’ї голови клана. Залишалося тільки виділити їм один з порожніх будинків клана Учиха.
Як уже згадувалося, нині вулиці Учиха були створені за принципом: чим ближче до центру, тим розкішніше і далі — на кордонах з внутрішнім містом, біднішим та більш занедбаним. Фугаку було ніяково. Він щиро вибачався за погані умови. Відряд Ямато довелося оселитися в одному з обвітких будинків на околиці - тих, що звільнені ще до початку внутрішньої перебудови кварталу. Звичайно, ні водопроводу, ані електрики там не було, а туалетний сорт — велика бочка під двома дошками на подвір’ї.
Якби Наруто і його супутники не бачили Внутрішнього міста Конохі, вони б навіть не обурилися. Але, по правді кажучи, навіть громадські туалети в центрі були... Легше, ніж ці будинки на околиці кварталу Учиха. За ними ніхто не стежив, і вони давно заросли бур’яном.
Провівши там ніч, Наруто прокинувся від голоду в животі.
Фугаку, дотримуючись обов’язку гостинності, хотів запросити Трійцю на сніданок, але в домі не було зайвих паличок та подушок для сидіння. Ямато, Наруто і Сай почувалися дуже незручно. Зрештою Фугаку просто дав їм гроші і відправив снідати в місто.
Після такого прийому Ямато дуже серйозно подивився на Наруто та Сая і заявив, що їм не треба більше обтяжувати Учіху Фугаку. Наруто і Сай закидали. Їм просто не хотілося соромитися господаря, справа була зовсім не в спартанських умовах, немає-ні.
Вони зіткнулися з новою проблемою: куди податися в незнайомому місці, де знайти роботу?.
Я відчуваю себе винним за погані прийоми і хотів, щоб хоч якось загладити провину, викликав їх на біржу праці.
Як уже згадувалося раніше, Конохе так відчайдушно не вистачало робітників, що, коли він з’явився у селі справжній привид, його б і то змусили вколювати.
Стояла Трійця увійти в будівлю біржі праці, як їх тут же оточила натовп із семи або восьми чоловіків, що наперебій кричали:
— Братишка! Ти шукаєш роботу? У мене на будівництві таких хлопців, як ти, не вистачає! Оплата щодня, від трьох тисяч три на день! Будеш намагатися, і шість тисяч не межі, брате!
- Житло потрібно? Житло? Гаряча вода цілодобово, телевізор є! Всього двісті три на добу, дві тисячі в місяць...
— Водить умрёшь? Права є? Нам якраз потрібен водій, зарплата від 80 тисяч ре на місяць, а якщо оратимеш, то й двісті-триста тисяч не фантастика!
Звичайно, це було вранью. З таких речень можна було сприймати тільки мінімальну планку. Шість тисяч три в день? Та з такою зарплатою вони б давно всіх найняли! Мабуть, три тисячі були перебільшенням. Вони можуть поїсти кілька разів, декілька пляшок води, а потім відняти все це з зарплати. Якщо на руки вийде дві тисячі в день, то вже подякуй небеса. Можна сказати, що люди не завжди мали якісь витівки.
Але Ямато цього не знав. Він уже був готовий погодитись на першу пропозицію, але Фугаку зупинив. Він кинув натовп холодним поглядом і спокійно вимовив:
- Вони шінобі.
У ту ж секунду натовп розгулювалася, немов її і не було. Вербувальники миттєво перейшли на інших шукачів.
На обличчі Ямато відбивалося здивування. Фугаку махав рукою:
— Не звертай уваги. Привыкёшь.
- А те, що вони говорили... Це правда? — Все ж запитав Ямато. Інформація могла стати у пригоді для звіту Хокаґе.
— Правда, — кивнув Фугаку. — Якщо б ти пішов, то міг би отримати зарплату за вищу ставку. Но...
Фугаку провів їх вглиб будівлі, відчинив залізні двері і вказав на ряди стін всередині:
— Там робота для звичайних людей. Ти будеш один вкачати за десятерих, а платити тобі будуть як троєм. Який у цьому сенс? А ось тут... Тут те, що тобі потрібно.
Ямато ошоршенно дивився на просторні, майже порожні зали і снущих туди-сюди шінобі Конохи в протекторах. Він миттєво все зрозумів...
Це була... Спрацьовує шінобі.
— До речі, вам ухвалили тимчасові протектори. Не забудьте потім забрати їх у резиденції Хокаґе. А ваші власні... — Фугаку похитав головою. — Краще не діставайте. Це вже застаріла модель.
Наруто потрегал голий лоб. Було незвично. Але зараз, дивлячись на сліпуче різноманіття стендів, він вирішив, що спершу треба знайти роботу, щоб було на що поїсти.
Фугаку покликав працівника в діловому костюмі і представив йому загін Ямато.
Працівник з чергувальною посмішкою кивнув:
— Ладно. Прошу вас йти за мною.
Він привів їх до столу для заповнення анкет і з тією ж посмішкою почав інструкаж:
- Тут написано ваші імена, вік... Тут ранг шинобі... і уточніть, будь ласка: початковий, середній або вищий.
- Що ви маєте на увазі? — Ямато моргнув.
Фугаку плескнув себе по лобі і, відтягнувши Ямато в сторону, запитав:
— У вас що, джони не діляться на ранги?
- Які ще ранги?
— Ну як? — Фугаку устала. — Звичайно, що так. Якщо джонін вищого рангу отримає таку ж зарплату і пільги, як і його початкове завдання, то чи не буде він незадоволений?
У Ямато дёрнувся куточок рота. Він ніколи про це не замислювався... Однак, поміркувавши про деякі джорини, які були значно слабші його, але мали ті ж привілеї... Ямато визнав, що в цьому була якась несправедливість. Але щоб прямо незадоволення... До такого не доходило.
— Раз ранга немає, значить початковий. Прямо як у мене... — Покинув Фугаку, подивившись на Ямато. Насправді Ямато був не такий вже й старий, просто виглядав... Скажімо так, кілька старше своїх років.
Система рангів для джонінів у Конохі вимагала десятирічної вислуги, щоб перейти на наступний крок. Тож Фугаку потрібно було чекати ще сім років, щоб отримати право на звання джону середнього рангу. Але з його силою це була чиста формальність. Ще через сімнадцять років він гарантовано стане джоніном вищого рангу, і буде йому тоді всього тридцять вісім чи тридцять дев'ять - зовсім не старий.
Після заповнення основних даних з’явилася черга потомок чакри і класифікації ніндзюцу.
- В якому вірші ти найсильніший? — запитав Фугаку.
— О, Мокутон, — відповів Ямато.
— Мокутон, — кивнув Фугаку і зробив помітку.
А потім різко розгорнувся до Ямато. Від різкості руху почувся розголошений кришталик.
— Мокутон? — Неперевірливо перепитав він.
Ямато до таких поглядів звик, тому що ...
- Той самий... Мокутон Першого Хокаґе?
Він зітхнув. Ось, завжди одне і те ж...
***
Щоб пояснити, що його Мокутон і Мокутон Першорядний — це, скажімо, одна й та ж стихія, але якщо у нього були давні дерева, то він мав найліпшу траву. Звичайно, це було применшенням, але для Фугаку таке пояснення було прийнятним. Якщо існувала сила, яку Колан Учиха переносив з тяжкою працею, то це був Мокутон. Гадаю, причини не варто пояснювати.
Після Ямато підійшла черга Наруто і Сая.
— Я Узумаки Наруто. Э-э... поки ще генин... - Через інцидент на іспиті на чуніна і подальші тренування з Джирей Наруто так і не встиг отримати новий ранг.
— Ниндзюцу... ну, Техніка Множенного Тіневого Клонування, напевно.
- Множинного? — Зацікавився Фугаку. - І скільки клонів максимум?
Звичайно, про технології Второго Хокаґе Фугаку знав. Але оскільки кожен клон віднімав частину чакри, а потім після зникнення передавав всі відчуття оригіналу, чим більше клонів, тим болючішим була доля. Зазвичай "множинним" вважалося створення 20-тридцяти копій.
- Гм, найбільше... десь тисячу, - чесно відповів Наруто.
Фугаку знову в шокі подивився на нього. Потім опустив погляд на анкету.
- Ти впевнений? Тисячу?
Ямато, який стояв поруч, сказав, що Наруто ніколи не бреше.
Фугаку знову подивився на ранг "генін" в анкеті, подумав трохи і запитав:
- У вашому селі... Усі генини на таке здатні?
Наруто тільки збентежено почухав затилиць.
Наступним був Сай.
— Мое ниндзюцу... Мистецтво наслідування звірини — представився він.
Фугаку завмер в замішанні. Що це за технологія? Він ніколи про таке не чув!
Я мав показати вам, як малюнки з пензлем оживають.
Фугаку мовчки заніс докладний опис в анкету.
дані заповнені. Тепер чекайте. Якщо хтось зацікавиться вашими анкетиками, він сам вас знайде. Повірте, зарплатня вони передумістять куди вище, ніж ті, хто хотів заманити вас на чорну роботу.
Не встиг Фугаку договорити, як в зал урвався цілий натовп... Вони згрозилися біля входу і почали кричати:
— Тисяча темних клонів? Хто це? Нашому Інституту енергоенергетики такий талант заріз потрібен! Я даю мільйон на місяць! Мільйон ре!
— Чушь собачь! Ти що, його як собаку використовувати зібрався? Йди до нас у Науковий відділ! Робота непильна, зарплата висока! Ми даємо вісімсот тисяч на місяць!
- А ну обидва геть звідси! Думаєте, я не знаю, що один хоче змусити його чергувати на всіх підстанціях Конохі, а другий - самому мити всі пробірки у вашому відділі? До нас іди! Нашого Служби тилового забезпечення такі таланти потрібні більше за все! Ми даємо мільйон!
- А де той, що з Мокутоном? Шинобі зі стихією Дерєва! Ідіть до нас в Строжний департамент! Ми продаємо вісімсот тисяч!
- Гей, будівельники, геть звідси! Кабінетні щури, нічого тут людей переманювати! Ідіть до нас, в Департамент мостів і шляхів повідомлення! Наші працівники на передовій якраз не вистачає спеціалістів з Мокутону!
Ці люди, побачивши дані Наруто і Ямато, здавалося, зуміли. Фугаку, який мовчки спостерігав за цією сценою, лише похитав головою. Він знав, що Конохе не вистачає людей але не до того ж ступеня... Вони були схожі на зомбі з того нового фільму, що нещодавно вийшов в прокат...
Але весь цей шум і гвалт припинив одна людина...
- Хто з вас пан Сай? Я даю десять мільйонів ре! Тільки заставте її ожити!
Хлопчика років семи-восьми з пов'язкою на голові розмахував рисунком, на якому була зображена дівчина із звабливою фігурою, котячим хвостом і двома кішками на макуші.
Ціна, яку він запропонував, і суть його прохання змусили замовчати всіх.
Включаючи Сая і весь цей час стоячого поруч Фугаку...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt