Останнім часом Цунаде стала більше вдома, і з головою пішла у складі підручника із складних хірургічних технологій. Для Юкі та Юру, її дітей, це призвело до сумних мук.
Як уже згадувалося, Цунаде жила під постійним вогнем. Їхній батько, Кемігане Юя, був діючим Хокаґе, і тому брата з сестрою волею-неволею постійно прирівнювали до нього. У більшості випадків у цьому не було злого мислення. Просто Юя долав свою роботу настільки блискуче, що мешканці Конохи виявляли особливу увагу своїм дітям.
« Якщо у самого Юя такий видатний талант, — міркували вони, - то що щодо його відпрісків? »
Так-так, подивимося ...
Юки пішов вже третій рік в Академії, а з математики як отримував нулі, так і отримує ...
Кхм...
А це точно син Хокаґе?
Але його сестра Юру завжди приносила найвищий бал з математики. А всім відомо, що третій Хокаґе вважає цей предмет найважливішим. Крім того, декотрі з них були написані особисто їм. І ми повинні зробити так само, що його власний син в цій науці м'яко кажучи не сильний. Можна сказати, що з десяти виробів у нього працювала в кращому випадку одна.
У чому ж тоді проблема?
Юя був завжди зайнятий. У селі кожен день щось відбувалося, і справ завжди було по горло. Навіть незважаючи на те, що він поділяв велику частину повноважень і змусив Нара Шікая, Сарутобі Хірузена та навіть Акімічі Торіфу носитися як угорих, вільного часу в нього не додавалося.
Хто ж тоді має відповідальність? На вчителях Академії? Але ж серед їхніх учнів були й ті, хто здавав іспити на найвищий бал...
У результаті тиск на плечі Цунада став тягарем.
Хоча Юя, повертаючись додому, постійно казав їй, що зовсім не цінує свого сина і дочки. Завдяки йому його діти до кінця свого життя не знатимуть ні їжі, ні даху над головою. А раз так, навіщо взивати на них зайвий тягар відповідальності?
Юя знав, що в глибині душі Цунаде лікує мрію. Мрія про те, що одного дня Юкі займе його місце.
Лише пост Хокаґе в Конохі не є чимось приємним. З боку цього слова, мабуть, здаватиметься дивним, але Юя, який зайняв цей піст вже більше десяти років, не відчував до свого крісла жодної прихильності. Коли він сидить у ньому, неминуче втрачає щось важливе. Якби він хотів, то з яким задоволенням проводив би час зі своїми дітьми.
Але так не було. Хокаґе не буває вихідних, а коли трапляється щось серйозне, про спокійний сон можна і зовсім забути. Чому ж тоді батьки повинні давати своїм дітям такі самі страждання і тиски, що несла з собою цю відповідальність?
Для Юя, якби не його одержимість образами майбутнього, які б вставали перед очима, єдиним привілеєм цього поста була так звана влада. Тільки кожен, хто мало навчався, знає прописну правду: владу і відповідальність — дві сторони однієї медалі. Чим більше влади, тим більша відповідальність.
А Юя безвідповідальною людиною не був.
Тому, коли одного вечора він повернувся додому і знову застав Цунаду за звичною картиною Юкі та Юру, то лише знервувався й обійняв дружину зі спини.
— Ах! — Вигукнула Цунаде і відразу наказала дітям забиратися до своєї кімнати.
Вона явно не хотіла, щоб брат з сестрою бачили її у вигляді сумних дівчат. Юкі і Юру, немов діставши амністію, кинули на батька чудовий погляд: « Чудова робота, батя!» Для цих сорванців це був всього лише черговий манівр свого тата за їх порятунок, і ні про що інше вони не думали.
- З глузду з'їхав? Діти ж дивляться... — Почервонівши, пробурмотала Цунаде, легонька ковтаючи його по грудях.
— Не потрібно так на них тиснути, — з усмішкою прошепотів Юя. Головне, щоб вони виросли здоровими і успішними.
По обличчю Цунади було видно, що вона в глибині душі щаслива. Зрештою, швидкий розвиток Конохі призвів до багатьох проблем, про які не було говорити вголос, але котрі від цього не ставали менш реальними. Однією з них був гедонізм, який охопили деякі заможні люди.
Нічого особистого, просто гроші. Звичайно, багато людей присягалися, що вони зберегли чисті наміри, але насправді... хто знає, той зрозуміє. Вони хотіли відкрити рот, як з того часу лилася всяка нісенітниця: « Одягни для мене не головне" - "я б охоче все пожертвував." і « я живу на зарплату, причому вона у мене менше ніж більшість робітників".
Юя вже давно перестав слухати, що ці люди говорять. Він дивився на те, що вони роблять.
А що вони могли робити? Та всякі мерзоти.
Юя знав, що багато шінобі з кланів Сарутоби, Шімура та інших людей зовсім втратили голову від грошей і влади. А багаті купці з Внутрішнього міста, здається, і взагалі вирішили, що своїм станом зобов'язані виключно власним зусиллям, а також зміни в селі, у світі та на самій епосі тут абсолютно ні до чого. Вони скупували свої доми, наймали слугу і чинили розпусту.
І що Юя міг з цим вдіяти? Чи міг він втрутитися?
Що ж, взагалі-то міг.
Але цього не було потрібно.
Знесло їм дах — ну і нехай. Поки вони не порушували закон, Юя збирався їх чіпати. Що ж до їх слуг... тут все те ж питання. Жоден житель Конохі, будь він з Внутрішнього чи Зовнішнього міста, не опустився б до того, щоб піти в посслуження. Вся прислуга була з інших сіл. Єдине, що вони могли гарантувати, — це дотримання основних прав людини.
Твій господар розпускає руки? Зберігайте докази і подавайте на нього в суд. Я можу лише обіцяти, що ти виграєш справу.
Але якщо ти не хочеш йти в суд, а то й взагалі кидаєшся до обіймів господаря, чим Юя міг допомогти? На жаль, таких випадків було багато...
- Ти чого останнім часом постійно тягаєш додому ці теки? — З цікавістю запитала Цунаде, побачивши документи в руках чоловіка. — Сподіваюся, там немає нічого важливого?
Юя потиснув плечима.
- Повір, якби документи були дійсно важливими, я б не приніс їх додому. Це лише завдасть вам шкоди.
Цунаде з ніжністю подивилася на нього. Вона добре розуміла, що він має на увазі. Так само, як Юя міг за вечерею або під час гри з сином невзнай обронити кілька слів про міжнародний стан - саме так вона і дізналася про справи в Суні — все це були незначні дрібниці.
Принаймні для Конохі.
Юя ніколи не розповідав ні дружині, ані дітям про дійсно важливі речі. Це теж був спосіб їх захистити.
Звичайно, Цунада не могла нічого втаїти. Так само, як жодна важлива подія в Пісні не могла пройти повз пані Чіє. Від найсильнішого ібіона села неможливо щось приховати.
Але сам жест, сама демонстрація турботи тішила Цунаде. Порівнюючи своє життя з тими брудними історіями, що доносилися до неї із села, вона відчувала себе по-справжньому щасливою.
Вони ще трохи почекали в обіймах один одного, після чого Цунаде пішла готувати вечерю.
За столом вона оголосила Юю і дітям новину.
У найближчий місяць її, можливо, не буде вдома.
Юя переглянув погляд дітей і мало помітно кивнув. Юкі і Юру відразу ж розлютилися риданнями:
ми сумуватимемо за тобою! — В один голос завили вони.
— Я б навіть зраділа, — без тіні усмішки сказала Цунаде.
Брат з сестрою тут же скіслі.
— Ну що ти, це ж діти, - з усмішкою сказав Юя, стискаючи її руку. — Звичайно, вони не люблять, коли їх тримають у в’язниці.
- Зате ти даєш їм забагато свободи... — Цунаде, помітивши в нього смішний погляд.
Юя відразу присягнувся, що потурбується про своїх ворогів. Цунада лише закоїла очі, очевидно йому не повіривши.
- До речі, навіщо тобі їхати на цілий місяць? — Поспішно змінити тему Ю. - Ти вперше їдеш так надовго.
Цунаде подивилася на нього, неохоче підтиснувши губи, але тут же її очі знову забили.
- Щоб підняти своє мистецтво на нову висоту.
Юя здивовано нахмурився. Що це означало?
Цунаде не стала нічого приховувати і все йому розповіла. Проте Юя мала лише одну назву: « Лес Шиккоцу» — щоб все зрозуміти і без подальших пояснень.
А, так це Мудрець-Слизень покликав Цунаде до себе. Що ж, чудово. Принаймні, за її безпеку можна було не хвилюватися. Хоча назва Ліза Шиккоцу була моторошною, у порівнянні з горою М'юбоку та печерою Рьючі це місце було справжнім раєм.
Правда, Цунада замовкла про одну деталь. Поїздка до лісу Шіккоцу була лише частиною правди. Куди важливіше було те, що... вона розробила новий ніндзюцу.
Її ідея несподівано прийшла до неї, як осяяння під час роботи над медичними технологіями. Це було допоміжне дзюцу, здатне посилювати всі її здібності. Яким буде результат, вона ще не знала, але користь від нього була очевидною. Якщо все вийде, Цунаде збиралася зробити цю техніку надбанням села. Це є скарб, який можна було б вивчати лише для того, щоб дослідити ір'єни, які зробили величезний внесок у розвиток Конохи або доказують свою вірну відданість.
Але поки технологія була на початковій стадії, Цунаде ще не вирішила, як з нею повестися. Тому вона мусила побути на самоті.
Насправді, місяць могло і не схопити. Але скажи вона, що зникне на два-три місяці... Цунада була впевнена, що ця Трійця рознесе весь будинок. Так що поки вона вирішила обмежитися місяцем.
Наступного дня Цунада відвезла Юкі та Юру до батьків. Наваки, побачивши племінника з племінницею, підмигнув їм замахи. Очевидно, він також ставився до людей, які терпіли тиранію Цунади, але нарікали лише на себе.
Шістнадцятирічний Навакі вже не мав нещасної любові, як кілька років тому, коли здавалось, що життя скінчилося. І якщо нічого не станеться, то історія з розбитим серцем стане для нього ганебною плямою на все життя.
Хоча, мабуть, той факт, що він вийшов з Академії ніндзя лише в чотирнадцять років, теж увійде у його особистий літопис ганьби.
Два роки Навакі вчився під керівництвом Хатаке Сакумо і за цей час дослужився від геніна до чуніна. У Конохі зараз було багато генинів з останніх випускників. Як правило, їм потрібно від року до трьох-п'яти років щоб стати чунінами. Але оскільки кожного року з'явилось багато нових учнів, а декому потрібно два-три роки на підвищення, кількість генів повільно, але вірно зростала.
Можна було з упевненістю передбачити, що в майбутньому структура шини Конохе прийме форму ідеального еліпсу: вузькі верхинки і основа, але надзвичайно широка середина.
І це було добре.
Шлях до рангу джону був відкритий. Можеш пройти випробування - підвищить. Не можеш - твої проблеми. А чи була умова - протриматися три дні проти трьох джонінів - такою складною? Хіба всі не чули, як Майто Дай у перший же день іспиту мало не забив трьох своїх переслідувачів? Якщо він зміг, чому ти не можеш?
Так що така система просування була абсолютно справедливою. Принаймні, Юя вважав її такою.
Відвівши дітей до дідуся та бабусі, Цунада перед тим як піти в дорогу, закрила Юю вдома і створила йому виволочку з дорогими три години. Лише переконавшись, що всі соки він вижаліє і не матиме сил та бажання дивитися на будь - які « лісові феї » — сяюча Цунада вирушила в ліс Шиккоцу.
А Юя... Юя негайно вирушив до Сарутобі Хірузена та Акімічі Торіфу.
Вони були здивовані його візитом. Та все-таки Юя рідко заглядав до них в гості.
— Досить люб’язностей, — відмахнувся Юя. - Я знаю, у вас є дещо цікаве, виродки. Викладайте!
Хірузен і Торіфу переглянулися, а потім кивнули. Вони навіть не запитали, звідки Юя все відомо. Анбу створив Сенджу Тобірама, а цей чоловік... Був з тих суворих типів, що приставляли стеження навіть до себе. Отже, немає змісту ставити зайві запитання.
І ось Юя побачив той самий « конфіскат», який Хірузен і Торіфу вважали неприйнятним.
Ну, що сказати... відколи Сарутобі Хірузен, маючи творчий підхід до життя, запустив нічну радіопередачу, яка оспівувала прелесті жіночого тіла під час статевого дозрівання, Юя зрозумів: цей сучий син здатний на великі справи.
Очевидно, Хірузен надихнув декого... Умілих, але тих, хто направляв свій дар не в те русло людей. Ті, наслідуючи його приклад, почали знімати... Гм... Анатомічні фільми.
Звичайно, все залишалося в рамках пригадок з легким нальотом еротики. Занадто відверті сцени... в Конохі на цей рахунок мали відповідні закони.
Юя з задоволенням прибрав до рук цей ексклюзив.
Повернувшись додому, він вже готувався до перегляду. Коли Юя не впала, у холодному поту вніс фільми в резиденцію Гокаґе. На щастя, його статус дозволив йому переконати брата і сестру, що це секретні матеріали Хокаґе, і дітям на них дивитися не можна. Інакше сталася б катастрофа.
Наступного дня Юя сидів з такою особою, ніби в нього почався запор.
Як би це сказати... У порівнянні з цим навіть класика фривільного жанру вважалася шедевром. А вона була дуже навіть непогана.
Юя мав надзвичайно вишуканий смак. Після довгих роздумів він вирішив... половину фільмів відправити Джірає.
Чому тільки половина?
Итак... Його молодший друг, Орочимару, також не міг бути його обділеним.
І ось ...
В підпільній лабораторії десь на зачинках країни Трави Орочимару з подивом дивився на екран, де двоє впивалися один одному в губи.
Що ж старший брат мав на думці? що мені час одружуватися?
Орочимару нічого не зрозумів, але він був глибоко вражений.
Однак він негайно відкинув фільми в сторону і почав читати відповіді на запитання Юя.
Так, та сама тека, яку Юя останнім часом щодня приносив додому, насправді містила листи від Орочимара. До них додавалися різноманітні матеріали з біологічних досліджень, але оскільки це були тільки проміжні звіти, Юя ховав їх у шафу Цухаду. Він був упевнений: дай Юкі і Юру хоч сто разів проявити мужність, вони ніколи не зсміляться копатися в гардеробі матері. Та що там, вони навіть в її спальню боялися заходити.
Але зараз мова не про ці матеріали.
Протягом усіх цих років Юя таємно підтримував Орочимару вигнаним з Конохи.
А ціною... Звичайно, йому потрібно було регулярно виконувати завдання, які давав Юя.
Загалом, все було майже так само, як і в Конохі. Різниця лише в тому, що там можна було відкласти термін здачі, а тут... Варто було затримати звіт на день-другою, як фінансування наступного місяця врізалося на двадцять відсотків.
А відомо, що для фанатиків науки урізування бюджету - це ніби смертний вирок.
Тому Орочимару іноді ловили на дивному відчутті, ніби він і не покидав Коноха...
Гаразд, це було не відчуття. Він просто змінив місце роботи.
До того ж...
Країна Трави...
Кому не було відомо, що це насправді зовнішній анклав Конохи, створений в якості буферної зони і перебуває під її ж управлінням. Тому тут було розміщано гарнізон Ліста.
Вони, звичайно ж, ставились до Орочимара з повагою, годували і поили. Адже якщо він зробить тут технологічний прорив, їм теж перепаде. Хіба вони не бачили, що за ті роки, коли тут була його експериментальна база, зарплатня від Конохі значно зросла? Сидиш тут пару років, а за вислугою - всі п'ять в іншому місці. Повернешся додому, і тебе вже чекає те добре місце. Тепер служба на цій прикордонній станції була не каторгою, а справжнім курортом.
В останні дні Орочимару, крім звітів про дослідження, обговорював з Юєю ще одне питання.
А саме...
Проблю людей з інших країн, які хочуть переїхати до Коноху.
Орочимару знав, що село не вистачає людей. Тому він ще більше дивувався, чому Юя раптом закрив для чужинок шлях до Лист.
На це Юя міг лише сказати, що Орочимару ще замолодий.
Тільки тримаючи всіх у щоках... Можна було змусити їх прагнути в Коноху, як самотній корабель у розбурханому морі прагне до далекого світла маяка.
***
Через півмесяця з понад...
Цеунада, у гарному настрої духу, повернулася додому. На її чолі з'явився ромбоподібний знак.
Вона й справді сяяла від радості. Новий ніндзюцу приніс несподіваний бонус, який дозволяв зберегти молодість. Насправді, непевність Цунада була викликана також тим, що з віком її груди почали обвисати, на обличчі з'явилися зморшки, а фігура поплила. Старіння було неминуче.
Але тепер все змінилося.
Хоча технологія вимагала неймовірних зусиль, вона була більш ніж задоволена.
Адже для Юя... Вона все ж таки залишалася тією маленькою дівчинкою, яка колись відчайдушно домагалася його любові. Коли Цунаде стала його матір’ю, то хотіла безрозсудно володіти цим скарбом і ні з ким його не ділити. А тепер у неї був спосіб зберегти і свою красу, і пишні форми.
Але її добрий настрій випарувався у той самий момент, як вона відкрила двері.
Коли вона побачила, що будинок перетворився на справжню собачку конуру, на її гладкому білому лобі неминуче здулися вени...
— К-Кими-Га-НЕ Ю-Я!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt