Розгорнувши дерев’яні двері кабінету Хокаґе, Юя недбало кинув свою куртку на стіл в стороні.
Стіл належав Нара Шикая, але з часу його сина Шікаку він вступив до Академії шінобі. За його словами, стомлива, монотонна і донезята нудна паперова волокніта, яка навалилася на нього в Конохі з дня на день не йшла ні в яке порівняння від насолодою прогулянки з сином по парку розваг.
А син його, Шікаку, навчався в Академії вже рік.
І, без сумніву, був генієм.
Ця риса виявлялася не стільки в ніндзюці, хоча й у цій галузі таланту він був безкраєм. Просто Шикаку вмудрився поставити новий рекорд Академії, використовуючи Технік Клони і техніка Заміни.
Він став першим і єдиним студентом за всю історію села, який додумався використовувати клона, щоб прогулювати заняття.
І коли викладачі врешті-решт виступили проти мене, що на уроках присутній лише клон, а не оригінал, вибухнула справжня катастрофа.
Юя вперше в житті бачив на обличчі Нара Шіка такий спотворений вираз - непереважну суміш нестерпного сорому за спійманої на гарячому відривку і глухого безсилля, адже по-справжньому злитися на нього він не міг.
За ідеєю, Шикая повинен був прийти в лють.
Але не зміг.
Принаймні, не на власного сина.
Тому що син успадкував його власне лінощі.
Почувши новину, Шикая подумав не про те, щоб першим справою здути цього паршивця, а про той факт, як сам колись підіймався Юю клонів для розбору документів. Звичайно, Юя було глибоко плювати, клон перед ним чи ні. Поки робота справлялася, на його місці могла бути хоч пес.
Шикая просто не очікував, що син перевірить той самий трюк, причому дійде до цього своїм розумом.
Він вписав своє ім'я у Академії, адже за тридцять сім років існування Конохи такого прецеденту ще не було. Інші, можливо, навіть думали про це, але в кінцевому підсумку вагалися.
А син Нара Шікая, секретар третього Хокаґе, який був другим після Каге в селі.
Тепер кожен, хто посміє повторити цей трюк, буде всього лише "другим".
І всі будуть пам'ятати, що першим був його син.
У клані Нара спалахнула буря.
Шикая и впрямь не злився. Він просто впав у відчай.
Він розумів: хоч би скільки сил він вклав у те, щоб допомогти Юї зробити Коноху багатшою і міцнішою, в історії він назавжди залишиться в тіні однієї-єдиної фрази: « А це той Сам Шика? Так, мужик толку, але чули як його син за допомогою клона втікав з уроків? Ось це куди крутіше, а?»
Так само, як і з Юєю. Немає сумніву, що люди будуть захоплюватись його досягненнями в майбутньому. Але куди більше їх цікавитиме плітка про його особисте життя.
Зрештою, хто не любить пліток?
А зневірена людина завжди поводиться нерозумно.
І Нара Шикая, нехай і не випробовуючи гніву, знайшов для свого відчаю лише один вихід...
Все-таки від душі випорошив сина.
Юя ж відчував себе чудово.
Просто чудово.
Він з задоволенням плюхнувся у своє крісло, відсунув кришку термоса і зробив великий ковток. Ха-а... Благодать.
Він заздрив Шикая. Останнім часом цей прохвост все частіше й більше чавив. Юя і сам був би не проти, але йому було заборонено.
Він Гокаґе.
Зчепивши руки за головою і закинувши ноги на стіл, Юя солодко позіхнув і прикрив очі, вирішивши трохи вдрімати.
Через десять хвилин годинники в кабінеті пробили рочний час.
Юя потягнувся, прибрав ноги зі столу і ліниво витягнув з стопки перший попавй документ.
Так, заявка на продовження оренди торгового приміщення на наступний рік...
Незважаючи на те що Юя створив багато департаментів, деякі важливі питання він як і раніше курив особисто. І продукція оренди для кожного магазину на головній вулиці Внутрішнього міста, безсумнівно, було питанням першочергової важливості.
Кадрова політика - отчина Хокаґе, а контроль над центральною торговельною вулицею — його особиста страта.
По обидва боки найбільш жвавої вулиці було понад сто магазинів — на кожній з них є більше 50. Це була найкраща земля в Конохі. Річна арена коштувала не так вже й дорого — всього двадцять мільйонів рів. Таким чином, одна ця вулиця не вимагала жодних зусиль, приносила в казну Хоказі більше двох мільярдів рі на рік.
Якщо майбутні Четверт чи П'ятий Хокаґе захочуть більше грошей, їм вистачить буде взяти під свій контроль другу і третю вулиці, і тоді прибуток з легко перевалить за чотири-пять мільярдів.
Цю кару Юя залишив спеціально для майбутніх Хокаґе.
Ставши Каґе, можна було не хвилюватися про гроші. Але чи існує такий правитель, що він не буде висвятити цілі села без залишку часу і сам житиме в роздоріжжі? Світ шінобі - це дивне місце, і хоча ймовірність такого результату була мізерною, але якщо така людина все ж з'явиться, ця особиста влада та гроші не дадуть йому прозябати в бідності.
Більше того...
Якщо ці гроші взагалі немає, їх можна завжди пускати на премію для мешканців Конохі.
Або хоча б для своїх безпосередніх підлеглих.
Ніхто ще не відмовлявся від зайвих грошей.
Залишивши підпис і запечатавши печатку, Юя відкинув сувій убік і взявся за наступний.
Невдовзі після того, як я почав складати десятки сувоїв, їх вже було готово до цього.
Він подивився на годинник і насупився. Минуло лише п'ять хвилин? А я думав, вже п'ять годин минуло і пора обідати!
Зітхнувши, Юя взявся за наступний документ.
А, будівельні креслення.
На відміну від Сенджу Тобірами, який мав розуміти кресля місцевості і розшифровувати всі параметри — багато розумових зусиль та довідкових публікацій. Йому вистачало одного погляду, щоб скласти загальне уявлення.
Він недбало поставив підпис і друк. З кресленнями була одна проблема - в підсумковому висновку. Здається, підрядник приписав понад мільйон з лишком ре.
Сума, загалом-то, дрібна, можна було б і заплатити. Але навчання вартувало. Юя задумався, взяв сувій і додав примітці: « Оплата робіт у десять етапів».
Зазвичай Коноха виплачувала половину суми авансом, а другу частину — після закінчення роботи. У крайніх випадках до оплату прибігали як добрі, так і погані.
Наприклад, коли бригадир був упевнений у своїх людях і сказав: « Цей період триває півроку, але я впевнений, що ми одужаємо за три місяці. Правда, для цього мені доведеться платити своїм робітником потрійної обклади. Тобто за півроку я виплачу їм як за дев'ять місяців. Але я гарантую, що термін скоротиться вдвічі без втрати якості. Не могли б ви трохи накинути зверху? "
Звичайно, Юя погодився на такі прохання. Чим швидше закінчиться один будівельний майданчик, тим скоріше робітники зможуть приступити до наступної. Конохе як і раніше не вистачало робітників.
Саме в таких випадках плата виконувалася не авансом, а під час виконання. Але зазвичай суму ділили на чотири-п'ять частин. Розбити її на десять — ясний натяк, що підрядчику не можна сподіватися рясного фінансового потоку.
І це лише знесення старого заводу та упорядкування території, проект на двадцять і мільйони рів. І навіть тут спробувати урвати зайвий мільйон ... Про що вони тільки думали?
Юя похитав головою і вніс цю будівельну бригаду до чорного списку. Більше ніяких державних замовлень. На відміну від його колишнього життя, тут казна не затримала виплати. Він платив щедро, а ці все одно намагалися юлити. Незбагненна.
Хоча, якщо подумати, всі справді розумні люди в Конохі давно вже скотилися з цим станом і не опустилися б до управління будівельною бригадою. Тому не дивно.
Колись костяк таких робітників становили мешканці Внутрішнього міста, але тепер вони переважно були прорабами і наймали працівників із Зовнішніх міст.
Зовнішнє місто Конохі і далі прив’язував до себе людей, навіть якщо це лише кілька тисяч осіб на рік. В основному це були жителі Огня, які шукали кращого життя в Коноху. Вони не хотіли все життя гнути спину в поле, а мріяли ризикнути і зірвати їжу.
Прибувши туди, вони відчули розчарування. Виявилося, що це не те місце, де гроші валяються на дорозі. Але будь - яка чесна робота тут приносила більше, ніж селянська праця.
Тому не було потреби у чорній робочій силі.
Справжня дефіцит був в іншому...
Юя взяв наступний сувій. Побачивши його з Наукового відділу, він дуже ослаб. Прочитавши, що відділ знову не вистачає людей, він з бавовною закрив сувій і огорожімотів собі під ніс:
- Я нічого не бачив, я нічого... Оскільки я не бачив, це означає, що мені не потрібно вирішувати...
Конохе не вистачало...
Кваліфікованих фахівців. Людей з хорошою освітою і досвідом у своїй галузі.
Їх неможливо було просто створити з повітря!
Кожного року з спеціалізованих академій друкувалися надзвичайно багато фахівців. Хіміки були нарозхват. Фізики на другому місці. А за математиків наукового відділу, фабрики та школи були готові перегризати один одному горлянки. Випускники школи електроніки також мали багато переваг, але один з них захистив диплом електромагнетизму, як його відразу забирав до себе науковий відділ. Вони взагалі хотіли забрати до себе всіх студентів, щоб вони вчилися прямо на роботі. Юя, звичайно, на таке піти не міг. Він знав, що їм важко дається розробка комп’ютерів і мобільних телефонів, які він замовив, але це не є причиною так експлуатувати людей.
Він відкинув сувій убік. З очей долой — з серця геть.
Наступний сувій... Ого! Сарутобі Хірузена.
Юя придивився. Конкурс краси?
Кхм-кxм...
Він був готовий підтримати цю ідею обома руками.
Але при думці про свою домашню мегеру...
Однак, подумавши, він вирішив, що мешканці Конохи мають повне право споглядати прекрасне.
« Так... — Уходил Юя. - Як голова села, я повинен поважати волю народу."
Він облився слиною і схвалив пропозицію Сарутобі.
Дальше. Свиток з чорною лаковою печаткою Анбу. Юя здивовано підвів брову. Чорна? Це найвищий ступінь секретності...
Він відкрив друк. Агенти виявили слід Какузу. Зараз він був у країні Залізника. Питання: чи випускати захоплення? Юя відразу ж почав говорити: « Добре. Вислати підкріплення".
Не слід було недооцінювати силу Какузу. Отже, операція очолить Учіха Каґамі, а на допомогу йому буде виділено весь перший взвод Енбу.
Один загін — троє бійців. Звід — це тридцять три загони і командир. Батальйон — десять взводів і комбат.
Таким чином, на Какузу відправлялися сотня ніндзя. Три десятки елітних загони Анбу на чолі з Джоніномами мали схопити його, щоб він сміявся.
Зробивши помітку, Юя натиснув кнопку на столі.
У той же момент в кабінеті матеріалізувалася фігура.
Це була Х'юга Казуко.
Юя згорнув сувій, знову запечатав його чорним ласотом і простягнувся до дівчини різким голосом:
— Передай главу Анбу. Вищий ступінь таємничості.
Казуко в масці мовчки віддала честь і беззвучно зникла.
Юя взявся за наступний документ.
Ага, від Шимури Данзо. Цікаво, чи не можна дозволити членам його клана швидше заступатися на нові посади, щоб освоїтися.
Юя закотив очі. Мечтай більше. Наступного року ті, хто йде на пенсію, чіпляються за кожен зайвий день. А ти хочеш, щоб вони достроково здали пост? З чого б це? Вони подумають, що ти намагаєшся їх вигнати і вже не будуть по-чесному передавати справи. Наївно.
Але ж...
Юя замислився. А чому б і ні? Якщо клан Шимура так хоче, будь ласка.
Зрештою, хто не любить доброго погляду?
Він зробив помітку і відклав сувій.
Наступний. Скука. Двоє шінобі поворухнулися і підростали. Потрібний вердикт Хокаґе.
Юя, не задумуючись перенаправив справу у Верховний Суд Конохі.
Дальше. Дані з виробництва за 37-ий рік...
Підбивши підсумкові цифри, Юя насупився. Він знову натиснув кнопку. Цього разу перед ним з’явилася Учиха Джу в масці. Вона мовчала - стандартна процедура для Анбу.
Юя простягнув їй відкритий сувій.
- З'ясуй, який паршивець це подав. Вони мене за ідіота тримають? Щорічні покази впали на цілий відсоток? Схопити всіх причетних — і начальників цехрів, і ліжок. Ви очолите розслідування. Коли розберешся, кого взяти, а кого відпустити, передай справу в суд.
Учиха Джу мовчки віддала честь і зникла.
Юя потер переносицу. Вічно знаходяться ідіоти, готові випробувати його терпіння. Так якби ви не були такими нахабними, я б закрив на це очі!
Коноха була в стадії бурхливого росту. Протягом цілого року заводи працювали, а продукція потрапляла в інші села. І в такій ситуації йому заявляють про втрати?
Вони, мабуть, побоювалися голитися і підробляли звіт всього на один відсоток, думаючи, що Юя навіть не підніме шум.
Але Юя був з тих, хто в період росту дозволяв тільки зростання. Спад був неприйнятним.
Спад...
Якщо ви налаштуєте графік, всі точки будуть йти вгору і лише одна — вниз. Вони що, справді тримають його за ідіота?
Зітхнувши, Юя нагадав собі, що людська пожадливість необмежена. Завжди знайдеться алькові стерв'ятники.
Він похитав головою і взяв наступний сувій. Ого, від його власної дружини.
Так-так... Виявляється, що за два роки було закінчено « Сборник по хірургії середньої складності» який увійшов методики лікування всіх поширених хвороб, які вимагають операційного втручання. Вона питала, коли її можна опублікувати.
Це була важлива справа. Звичайно, чим швидше, тим краще.
Юя знову натиснув на кнопку. У кімнаті з'явився шінобі в масці пса, пристойний під горщик.
« Це, — сказав Юя. — Передай йому сувій з помітками і передайте директору лікарні Кацурагі. Він знає, що робити... сьогодні ти на чергуванні? Я думав, буде та дівчина з клану Гекко...
Хлопець на мить замер, а потім, почушавши затилиць, розсміявся. Це був голос Майто Дая.
— Вона нещодавно вийшла заміж. Я сьогодні підміню її.
Юя розуміюще кивнув і відпустив його.
Він знову подивився на годинник...
Ну чому ще тільки десять?
Час тягнеться так повільно!
...
Того дня Юя пішов з роботи раніше.
Повернувшись додому, він застав свого сина Юкі.
У Академії почалися канікули, але Цунаде заборонила йому виходити грати, поки не буде зроблено вся дошка. Крім того, кожного вечора вона поверталася з лікарні і перевіряла його твори та змушувала листуватися зі своїми помилками.
Юки були розчаровані.
Юя підійшов і з’їси йому волосся.
- Давай, закінчуй з уроками. Як тільки зробиш, батько викриє час і зводить тебе в парк розваг.
Юки з сумнівом подивився на нього.
— Ты? Ти ж завжди зайнятий, звідки у тебе час?
— Вже годину я знайду, хмикнув Юя.
На обличчі хлопчика вилилося питання. Цунада вчила його не відволікати батька, адже Юя Хокаґе і кожен крок важливий для села.
Але яка дитина не хоче гратися з батьком?
Юки мучився вибором.
- А де твоя сестра? Де Юру?
— В комин.
Поки Юкі думав, що він вже штовхнув двері в дитячу і ніжно обняв свою маленьку донечку.
"Цілк" повернувся у замку. Юя вийшов зі спальні з Юрою на руках і побачив Цунаде. Вона щойно увійшла, несучи в руках пакет з лікарні Конохі.
- Хтось захворів?
Цунада підняла голову і здивовано подивилася на чоловіка з донькою.
— Сьогодні так рано?
« У селі мало справ », — відповів Юя, легонькаючи Юру. - А що в пакеті... Ліки? Ти захворіла?
Коли Цунаде почув у голосі щиру турботу, то пом’якшився. Перевиховуючись, вона похитала головою:
— Нет, это для Наваки. Його батьки відрубали, він проплакав усю ніч і застудився. Треба занести йому ліки.
— А, зрозуміло, — кивнув Юя і вже ступив, щоб забрати в неї пакунок, але Цунада зупинила його.
- Я робила реекцію нирки сьогодні. Хоч і прийняла душ у лікарні, боюся, Юру все одно може вчути запах. Я спочатку в душ, потім поговоримо.
Юя хитро пришукався і з олійною умилкою запропонував:
- Може, разом?
Цунаде відразу почервоніла і вкоренилася на нього.
- Що ти таке говориш?
А потім, вже перевтомившись тихо додала:
— У мене сьогодні... ті дні. Ти що, забув?
Юя завмер, а в душі його розлилася радість. Сьогодні можна спати спокійно!
Але на обличчі він зобразив глибоке розчарування і зітхнувши похитав головою:
- Який жаль...
Коли Цунада вийшла з душі, вона побачила ідилічну картину: Юя сидів біля Юкі й перевіряв його домашнє завдання. Звичайно, вона нічого не розуміла, але відчувала, що виглядає зараз неймовірно круто.
« Слухай, чоловіке, — почала Цунаде », — подумала я. Завтра і післязавтра у мене вихідні. Мої батьки давно не бачили Юру, тому я хочу поїхати до них на кілька днів. Ти не проти?
Ледве вона домовилася, як батько і син одночасно підняли голови. Їхні погляди, сповнені вогню, кинулися на неї.
— Правда? — Сковтнувши, перепитав Юя.
Цунаде, не розуміючи причини такої реакції, кивнула:
— Да, правда.
Юя ледве стримався від жахливого вигляду.
— А? Тобто я цілих два дні тебе не побачу? О, яке горе...
відразу ж підхопив Юкі. — Мамо, мені так сумно...
З цими словами він заткнувся обличчям в груди батька, щоб той не побачив, як він дався від сміху.
— Та що ви таке кажете, — обшарпано вимовила Цунаде. — Всього-то на два дні.
— Ну добре, — смиренно кивнув Юя з виразом обличчя. — Я сумуватиму.
Цунаде, вже вбрана, з Юрою на руках, дивилась на сумні фізіономії чоловіка і сина.
Чомусь їй здавалося...
Щось тут не так!
Нарешті, взявши з Юя обіцянку не годувати Юки ці два дні всякою поганню, вона зачинила за собою двері. Як тільки Цунаде почав діяти, Юкі вже був готовий закричати від радості, але батько закривав йому рот рукою. Юя навшпиньках підкрався до вікна, переконався, що за ними ніхто не стежить, потім привідкрив двері. Через п’ять хвилин, коли Цунаде з Юрою вийшла на руках і вони полегшено випочилися.
- Її-е-і! Два дні без домішки!
— Ха-ха-хо! Відмінно, синку! Пошли! Батько пригостить тебе смаженою куркою!
— Правда? Тату, ура!
...
Через дві години на Коноху опустилася ніч. Вивіски магазинів Внутрішнього міста і вуличні ліхтарі зліталися в одне сяйво, заливаючи вулиці яскравими світлом.
Юя та Юкі, ковтаючи зуби, йшли вулицею і обговорювали смакову курку. Вони зійшлися на тому, що двох порцій було мало.
Посміючись, батько і син відкрили ключ до дверей, розходилися, пройшли в вітальню та замерли, побачивши на дивані знайому фігуру з Юрою на руках...
Батько і син впали на коліна одночасно...
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt