Дії Юя було нескладно зрозуміти. По правді кажучи, жодне село не приводитиме людей до такого брудного характеру.
Візьміть хоча б старого Кацураги з Конохи. Навіть його власний син, невістка, намагався уникнути великих свят. А оскільки так поводилися рідні, то що сказати про інших? Люди, які мають погану вдачу і вперто не віддають перевагу.
А лікарі, що вийшли з-під крила старого Кацураги один іншого яростніше. Не можна було терпіти, коли наставник тичитав тобі пальцем в ніс і поносить на чому світло стоїть, але й вилити гнів на нього самого не було неможливо. Залишалося зриватися на інших. Крім того, у лікарні, особливо в операційній, потрібно докласти великих зусиль. Тому з часом їхня постійна тривога, запальність і дратівливість стали нормою.
Проте одна справа — характер, а інша — необхідність. Так, ці медики були нестерпні, але кожне село відчайдушно їх потребувала. Наприклад, якби у Конохі не було старого Кацурагі, то Цунада знадобилося б принаймні на десять років більше, щоб досягти свого рівня. У двадцять три роки ведучий лікар став надзвичайним досягненням.
Що до інших сіл, то лікарі в них були, звичайно ж, але фахівці, які отримали професійну освіту і знають як проводити операції - це були якраз ті « стожери» з Конохі.
Звичайно, Каґе всіх сіл добре це розуміли.
На одній з порад Онокі запропонував виділити мільярд рей на закупку медичного обладнання. Як і очікувалося, голови кланів Іви зустріли його пропозицію різко відмовою та стуком кулака по столі. Івакуре — не Коноха. Тут всім заправляв могутній клан Рётенбін, найбільший в селі. Щоб проштовхнути своє рішення, Онокі мусив переконати їх.
Завдання було не з легких. Чому? Тому що сам Онохі носив ім'я Реєтенбін. Якщо відкинути титул третього Цучінґа, він був найвпливовішою людиною у власному клані.
Тому його рішення було сприйняте солоновцями як недвозначний сигнал: Онохі забирає мільярд, по праву належить нашому клану, і витрачає його на якесь обладнання для чужинок. Це був смертельний хід.
Можна багато дорікати їм в пожадливості, у короткозорості, в тому, що вони плутають казну села з власною кишенею. Але в цьому і полягає суть канової системи. Безглуздо заперечити, що Онохі став Цучіке не без підтримки свого клана. Але в будь-якому селі, варто їй стати на шлях економічного розвитку, інтереси старих еліт неминуче будуть зачеплені.
Якби Сенджу Гашіра не виявив неймовірної волі і не розформував клан Санджу, розвіявши його членів серед звичайних жителів Конохи, Дерівня Ліста неминуче б зіткнувся з конфліктом інтересів. Незгоди між Сенджу та іншими кланами, між сенатом і самим селом було б неминуче. З цієї точки зору, перший Хокаґе і впрямий був генієм з вражаючою політичною містикою.
Хоча, можливо, він не заглядав так далеко...
Кхм, так чи інакше, конфлікт був неминуче. Але, по правді кажучи, дурнів серед тих хто носить назву "Казі" не буває. Хоча він не міг позбутися цієї затії, клубок суперечливих інтересів завдавав Онохі багато болю.
Особливо після того, як за шість місяців від відкриття лікарні в Іві було врятовано кілька сотень життів і статистика лягла йому на стіл. Це лише зміцнило його рішучість.
Те саме відбувалося і в інших селах.
Третій Райкаґе був дуже популярний своїм вибухом, але його люб’язність і турбота були з першою групою лікарів, які повернулися на батьківщину. Одного разу вони не піддалися спокусам Конохі і повернулися до свого рідного села, але було достатньо, щоб заслужити найлагідніше ставлення. Хоч би які конфлікти були там, вони мали цінні навички і право на особливе становище.
Те саме можна сказати і про Пісок у Деревні. Ворожу між кланами і Казекаге відклали в сторону, щоб вона не залишалась без догляду.
Отже, поки Коноха підвела підсумки своїх досягнень у кінці 30-го року, інші села також робили підрахунки. Вони прикидали, яку вигоду принесе селище відправка людей на стажування до Коноха. І, як би там не було, виходило, що це неймовірно вигідно.
Наприклад, якщо з п'ятдесяти осіб у Конохі залишатимуться в місті і лише один повернеться додому - для їхніх сіл це все одно буде чистим прибутком. Адже і з одним-єдиним спеціалістом вже можна відкрити лікарню. Щоправда, цьому бідоласі треба було б поєднувати практику з навчанням, інакше він би просто не впорався.
Власне, перші стажери вже почали навчання нових кадрів з повною підтримкою своїх Казі. Цінаді був посібником для навчання. І нехай керівництво для середнього рівня ще не було завершене, їх власного досвіду і знань цілком вистачало, щоб натягати першу групу учнів.
І тільки ставши вчителями, вони нарешті зрозуміли чому старий Кацурагі був з ними так нестерпно грубий...
- Ви ідіоти? Скільки разів повторювати! Руки! Мить руки! Я сказав, мити руки! А це що? Ти зібрався різати людину нестерильним скальпелем? Ти його рятувати прийшов чи вбивати? Ні, ну ви, курва вашу... Навіщо ви метеликом зав'язали? Для краси? Хочеш, я тебе сам в метелику скручу, поглянемо, як красиво буде! Сюди! Дивіться сюди! Куди очі п'єш? І чому в тебе руки трясуться?
І це був тільки початок. Ще на етапі знайомства з хірургічними інструментами і основними закладами підготовки до операції лікарі, які повернулися, були на межі зриву. І чим ближче до практичної симуляції, тим більш очевидним вони відчували, що ось-ось зароблять крововилив у мозок від люті.
Тепер вони розуміли старого Кацураги. На їхньому місці вони б теж крили всіх матом.
Третій Райкаґе з Опакою спостерігав за тим, як його медики - повернені з Конохи поливають учнів відбірною лайкою. Він подумав, що не турбуватиме їх. Подумаєш, якесь обладнання. Продати кілька тисяч овець - і все окупиться. Купити так купити. Старе не піде, нове не прийде.
А в Конохі Юя, дивлячись на торгові запити від інших сіл, ледве стримував усмішку, готову розтягнутися до вуха.
Медичне обладнання — це не окрема угода. Пройде кілька років, Коноха розробить точніші і зручні хірургічні затискачі, скальпелі - і що ви не купите? Коноха створить пульсоксиметри, апарати КТ - і що ви відкажитеся?
Юя не хотів наслідувати колишніх держав, які змушували, ручали і грабували військовою силою. Звичайна співпраця була достатньою, щоб регулярно « стригти овець» з інших сіл.
А що до конкуренції в розробках...
Якщо село на зразок Іви, де ви дивитесь - одні кам'яні мішки, раптом зробить технологічний ривок і обжене Коноху, це буде означати лише одне: сама Коноха за двадцять років не зробила жодного кроку вперед.
Просто кажучи, Коноха зараз випереджувала інші села на два десятиліття. І якщо вони топтатимуться на місці, не розвиваючи економіку, розрив буде тільки рости. І наздогнати її буде майже неможливо.
Чому в минулому світі однієї держави вдалося наздогнати іншу? Тому що та, яка була попереду, з якоїсь невідомої причини перетворилася від найбільшої індустріальної держави в найбільшу фінансову імперію. Вона занедбала виробництво і любила гру в « шамани роблять гроші», навіть перев'язуючи свою валюту від золотого стандарту. Хоча причини цього кроку були дуже складні, але їх не варто вияснювати.
Але ці самі фінанси...
Суть фінансової системи - обслуговувати реальний сектор. Якщо у вас немає виробництва, а є тільки гора бульбашок, якою ви тут між собою торгуєте, накручуючи уявну вартість, чи це спрацює? Будинок, який коштував певну суму, штучно роздувається в ціни на десятки або й у сотні разів. Дані в звітах виглядають красиво, показники зростають, але насправді ціла система вже на межі колапсу.
Юя точно не збирався грати в ці ігри. Звичайно, банк вже відкритий, і з часом, коли настає відповідний момент, з'являться фондовий ринок, та біржа. Це було необхідно, адже вони справді були зручні.
Але все це вимагало суворого контролю.
Навіть якщо на ринку щодня все буде « у зеленій зоні», нагляд не можна зменшувати. Ось, у заокеанських "партнерів" також постійний ріст. А ти подивишся - в суспільстві чорт-ті що відбувається, ніби цього ніхто не бачить.
Якщо хтось захоче пограти на біржі - Юя не буде проти. Але нехай потім п'є на себе. Нема чого пірнати в фондовий ринок, а після програшу бігати і звинувачувати всіх навколо. Якщо вже вирішив вступити в гру, не нарікай. Дорогу ти вибирав сам. Якщо ви хочете заробляти на життя, то чому б не купувати золото? Ах, золото, бачите, занадто повільно росте.
І розбагатіти за одну ніч хочеться, і ризикувати не хоче. Звідки стільки нахабства?
...
Юя покусав кінчик пензля, роздумував і так і едак, але зрештою рішуче перекинув свої ескізи.
Зараз не час для фондового ринку.
Звичайно, з його появою економіка Конохі почала рости ще швидше, але через неї стала б глобальна гарячка і нестабільність. Найбільш очевидний результат: на заводи нікого не заманиш. Людей там і так вічно не вистачає, але це була б вже зовсім інша історія. З відкриттям біржі дефіциту робочих рук став би катастрофічним.
Так що доведеться почекати. До кінця цього року населення Внутрішнього міста нарешті перевалило за мільйон. І нехай триста тисяч з них - діти до п'яти років, це довело, що політика заохочення сім"ї працює.
Звичайно, мільйон — це кількість зареєстрованих жителів і майже півтора мільйона мешканців у Внутрішньому місті. Багато з них були робітниками із Зовнішнього міста, які знімали тут житлову квартиру. Кілька років тому Юя зм’якшив правила пересування між містами, але квоти на отримання статусу мешканців Внутрішнього містечка залишалася такою ж - всього сто чоловік щороку.
Юя знав, що не можна розкидатися цим статусом. Це та морквянка, підвішена перед носом у осля. Було достатньо дозволити сотням з сотень тисяч жителів Зовнішнього міста отримати заповітний статус. Більше ні в якому разі.
А ті, хто пройшов першу стажування в Конохі і повернувся додому, нехай і були вірні своїм селом, але коли їх запитували про життя у Листі, вони не могли кричати душею та стверджувати, що село без громадських туалетів і парків краще. Отже, ця безкоштовна реклама була лише на руку Юя — економії величезних грошей.
Тридцять шостий рік Конохі. Новий гала-концерт з кожним роком ставав все краще. Треба віддати належне, Сарутобі Хірузен набрався досвіду. Цього року на сцені з’явилися навіть акробати, окрім співаків і танцюристів.
Юкі і Юру, брат з сестрою, дивилися шоу із захопленням. Навіть Юя не виявляв особливого зацікавлення, а Цунаде зовсім знеохочувала нудьгуванням і корпела над правками у своєму медичному довіднику.
Коли концерт закінчився, годинник вже показував опівночі. Юя вийшов на балкон, тримаючи в руках Юкі, і вони запустили у небо святкові феєрверки, знаменом офіційного наступу 30 шостого року Конохи.
Перед нами постало ще одне важливе завдання.
Скасування сільськогосподарського податку.
Майже через двадцять років Юя вже мав достатньо впевненості, щоб повністю скасувати цей податок.
Чи він не був обранцем неба, чи світ шінобі завжди вирізнявся таким м'яким кліматом, але за весь час його правління не сталося жодної великої катастрофи. Звичайно, повені або проливні дощі завдавали шкоди врожаю, але не критикували його.
Тепер усі десять зерносховища Конохі були забиті до відмови. Запасів вистачило б, щоб прогодувати три мільйони дорослих протягом п’яти років. Кожного року збирався новий урожай, і в більшості випадків старе зерно проходило на синокурі.
Саме це й спонукало Юю зробити такий крок.
Звичайно, щоб не втягати тягар на плечі майбутнього Хокаґе, Юя підписав наказ про п’ять років. Після закінчення цього терміну він, звичайно, продасть його. Але коли прийде день його відставки, наступник не матиме такого тиску, якщо він не захоче продовжити наказ. Адже якщо нащадки залишаться бездарними і розвалять економіку, повернення цього податку принаймні не дозволить людям померти з голоду. А сита людина не буде бунтувати, що принесе стабільний перехід влади.
Це було все, що Юя міг зробити.
У середині січня тридцять шостого року, коли представники різних країн з’їхалися до Коноху для обговорення планів співпраці на новий рік, сталося щось із серії неймовірних подій.
На чолі з Онохі, до Коноху прибули третій Райкаґе Ей та Третій Казекаге.
Третій Мізукаґе відразу ж напружився. Якщо ці чотири країни об'єднаються і почнуть бойкотувати Деревню Тумана, Кірігакуре доведеться не так вже й добре.
На щастя, розвідка швидко виявила, що інші села просто хочуть зміцнити співпрацю з Конохою.
А, зміцнити співпрацю... А я вже подумав, що ви нас ізолювати вирішили.
Що таке співпраця?
Юя не збирався нічого приховувати і вже наступного дня опублікував все в газеті.
❖ Касачо реалізує програму стажування в Деревні Скритого Ліста для шенобі з країни Ветра, Землі і блискавиці. Важливі вказівки третього Хокаґе̄
Заголовок, як завжди, був простий і зрозумілий. З тих, що позбавляють від необхідності купувати газету - і так все ясно. Однак для мешканців Конохи купівля газети була більше звичкою.
Цього року інші села відправляли до Коноху другу хвилю стажерів, і цього разу їх число було набагато більшим.
Деревина Хмара діяла за принципом: « Чим більше, тим краще» і відправила по п'ятсот з більшою кількістю людей.
Село Камня і Песка прислали по двісті чоловік, з чітко визначеними цілями: 50 — вивчати медицину, п’ятдесят — будівництво, а 5 — на заводи. Залишки шістдесят-сімдесятеро людей повинні були копір... Тобто, вивчати і перечитувати модель розвитку Конохі, щоб зрозуміти, чи можна застосувати її у себе.
Вердикт Юя був таким: « Не дури. Схоже, що в умовах світу ці хлопці не такі вже й дикуни, помішані тільки на війні.
Коноха досягла таких масштабів, не розв’язуючи війн з іншими селами, і це був найкращий приклад для наслідування. Для них, Конохі за двадцять років досягала б рівня життя.
Третій Мізукаґе, розійшовшись у ситуації, відкинув усі сумніви і негайно відправив послів для переговорів з Юєю. Мета була одна: « Братець, і нас прихопи з собою! Не можна ж так, одним все, а іншим нічого. Ми з Тумана теж хочемо прислати кілька сотень людей, щоб вони у вас тут покопір... - Тобто, повчилися досвіду ..."
Звичайно, на це Юя відповів найбільш люб’язною згодою.
І тієї ж ночі дав наказ:
— Незважаючи на те, з якого села вони приїхали, ці новоприбулих прибули вивчати медицину або бетон місити і зустрічати по одному правилу! Витисніть з них всі соки! Вони просто робочі руки! Кожен повинен працювати за двох! Ні, за десятерих! І не здумуйте з ними церемоніалатися!
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt