Новина про вигнання Орочимара з Конохі була з тих, що гримають на перших смугах усіх газет.
Тож не дивно, що вона досягла Джарія, який жив далеко за села. Він поспішно завершив усі свої справи лише через місяць після вигнання свого товариша.
Спочатку, ледве ступивши на землю Ліста, він вдерся до Юя.
— Братец!
Юя, схилений над горою документів, підняв голову і побачив Джарія. Той підскочив до столу і, знизивши голос до напряженого шепота, випалив:
- Ти справді вигнав Орочимару? За що? Чому?
Юя втомився подивився на нього. « І ти туди ж?» — промайнула в його голові.
Але Джірая не Цунаде. Не було ні сил, ні бажань. Тож Юя, не давши йому більше слова, просто виставив його за двері пінком.
Після цього Джірая знайшов Цунаду і, тільки довідавшись від неї всю підшкірну, полегшено видихнув.
Цунаде, зміривши його розлюченим поглядом і міцніше притиснувши до себе маленьку Юру, відчитала його:
- І в тебе ще вистачає сумління називати його Братем! Він вдерся у кабінет Хокаґе, навіть не подумавши розібратися в ситуації! Якби на твоєму місці хтось інший, його б чекало суворе покарання.
Джірая лише тупо підхопив у відповідь, але відразу ж його увагу перемкнулося на дівчинку, і він все просував:
— То це моя племінниця? Ай, яка краса! Просто ангелочок!
Цунада відлучила дочку.
- Тільки не тобі про це говорити. Думаєш, я не знаю чим ти займався весь цей час?
Джірая завмер, а потім його обличчя прийняло винуватий вираз.
- Про що ти? Хіба я робив щось таке, про що не можна знати?
— Коли ти відмокав у гарячих джерелах в країні Рек, за тобою гналась ціле село! — Холодно посміхнулась Цунаде. - Думав, це залишиться в таємниці?
Джарейя втиснув голову у плечі. « Невже й справді знає... А як щодо... Все інше?»
Зустрівши його питання, Цунаде розлютилася ще більше. Вона схопила вибивку для килимів і накинулася на нього.
- А твої безмежні пиятики у веселих кварталах? Думав, я не в курсі?
Джірая прощався. Юкі, який спостерігав за сценою зі сторони, був дуже вражений: він плескав у долоні і підбадьорював маму.
Коли Джірая повернувся з наступного удару, раптом подумав:
— Постой! Звідки ти можеш знати в таких деталях, чим я займаюся за межами села?
Цунаді холодно фирнула і наказала синові відвести сестру до кімнати. Залишившись наодинці з Джірейєю, вона розповіла йому про свої кроки після його від’їзду.
Отже, Джарія мав не лише регулярно надсилати листа з вітаннями, але й давати їм розвідані повідомлення про місцевість. Це, однак, було не головним. Юя відстежив його місце розташування, щоб в разі чого негайно направити до нього гонца з місією. Врешті-решт, телефони вже з'явилися, але поки були тільки проводними. Як тільки бездротовий зв’язок стане повсякденним, то буде легше виконувати накази Джірая та інших шенобі.
Крім того, Юя приставив до нього загін найкращих бійців з Анбу, які регулярно давали йому вказівки.
Джірая до цього часу вже досяг рівня джоніна, але, ще не оволодів режимом Мудреця, не міг відчути стеження. І, чесно кажучи, навіть коли він оволодів ним, то навряд чи помітив би цих асів без постійного готовності.
Джирая осцепенелл. Отже, весь цей час він був ... під наглядом?
Перша реакція — це гнів. Але варто було подумати... Юя не тільки покривав усі його витрати, але й передавав їх на щомісячний список. Сам Джірая оправдував свої дива пошуків Дітя з пророцтва, хоча глибоко розумів, що це просто привід. А Юя робив вигляд, що вірить, і продовжував платити. Ні, скаржитися було б верхи невдячності.
Що ж до Юя, то він просто не хотів повторення історії. Смерть Джарія в каноні здавалася йому безглуздою. Тільки подумайте, один з Легендарної Трійці Саннінов вирушає на таємну місію в Країна Дощу і виявляється убитий практично миттєво. Тіло так і не знайшли. Коли звістка дійшла до Конохі, Цунаде, хоч убита горем, як П’ята Хокаґе була змушена зосередитися на отриманих даних. А Наруто залишився горювати на самоті, не маючи можливості навіть схилити коліна перед тілом свого наставника...
Звичайно, згідно з каноном Джірая тепер нічого не загрожувало. Але канон також повинен був полихати світ шінобі у вогні Другої світової війни. Ефект метелика, що з’явився Юю, вже давно обірвав світ із проторною колією. Покладати, що Джірая тепер у безпеці - чисте божевілля.
Як-никик, він був його молодшим братом. Попіклуватися про нього - це священна справа.
До того ж... Сучасний Джірая був ще далеко не такий сильний, як за часів Саннінів. Чи та сила гарантувала безпеку? Пам'ятати хоча б їх бій з Ханзо Саламандрою - втром ледве витримали.
Ні, зараз він був не так вже й сильний.
Чому? А ви не замислювалися... Якщо б Джарія на той час вже володів режимом Мудреця, то Ханзо Саламандр не став би для нього серйозною перепоною навіть наодинці. Не те щоб Юя недооцінював Ханзо, але Джірайя в Режимі Мудреця, та ще й з підтримкою Цунади і Орочимару, ймовірно, подолав би його. Отже, Джірая навчився своєї основної техніки вже після закінчення Другої війни.
Звичайно, це в оригінальній історії. Тепер, після стількох змін, він міг освоїти її і раніше. Але ненанного. Талантом він все ж поступався і Наміказі Мінато, і головному героя всіх хроніків, а для засвоєння режиму Мудреця йому ще потрібна допомога двох великих жаб'ячих мудреців.
***
Зрештою Джірає все ж дозволили вщипнути Юру за пухку щічку. Вона була настільки чарівною, що розтанув її. Що до Юки... він, звичайно, теж був милим, але в порівнянні з сестрою безумовно програвав.
Проте Цунада швидко вирішила, що Джіраї, який тільки й робить те саме, коли б’є в компанії дівчат, вистачить і одного дотику. Ще не вистачало, щоб він погано вплинув на її доньку. І з цими думками випустила його геть.
Що? Як півторарічна дитина може навчитися поганого? Пам’ятайте саму Цунаду: Коли їй було три роки, вона вже бігала хвостом за своїм дідом, першим Гокаґе, а в чотири досконало освоїла азартні ігри. Коли Цунада знала, що її тіло облуплене, то не хотіла мати такої самої долі. Її батько - прекрасний чоловік, який любить чоловіка і голову сім'ї, що кликав на себе непосильну ношу заради села. Нехай Юру пойде характером в нього.
Джірая, виставлений за двері, з полегшенням зітхнув і пішов бродити по Конохе. Через історію з Орочимару він поламав голову спочатку в резиденцію Хокаґе, а потім до Цухаду, так і не встиг озирнутися.
Слід сказати, що за кілька років його відсутність село змінилося до невпізнання. Для чоловіка, який повернувся з глушині, контраст був приголомшливим. Він ніби пішов з дикого племені пряміком у галасливий мегаполіс. Усюди знову літали диковинні речі, як - от проїздні автомобілі. Поки що вони були в державній власності і не продавалися приватним особам — майже мільйон чоловік, які живуть у чотирьох районах країни, вільні продажі неминуче призведуть до транспортного колапсу. Спочатку треба було побудувати підземні парковки, а це в планах стояло далеко не на першому місці.
Тепер Коноха гудела, як розмальований вулик: по цілому селі тягли телефонні лінії. Хоч Орочимару перед відходом і розробив технології бездротового зв'язку, на її впровадження та зладку пішли б роки. Провідний зв'язок був куди важливішим. Водночас, вони прокладали і підземні кабелі - хоча до створення мережі було ще далеко, Юя волів діяти на виперединня. Краще зробити все одразу, ніж потім знову перекопувати півдеревні.
Зрештою, якщо життя колись кипило переважно за межами Конохи, де були фабрики, то тепер робота йшла повним ходом і ззовні. І якщо Юя не перенесе найчистіших і найменш прибуткових робіт -- кондитерські, паперові та хімічні фабрики - в країну Водоворотів, а звільнених робітників не перевтомив для роботи на електростанції, то зараз робочих рук могло б й не схопити.
Хоча ні. Їх і так бракувало. Дивно, але Коноха все ще жила в стані вічного кадрів голоду.
Блукаючи вулицями, Джірая піддавшись старій звичкам заїхав у галасливий торговельний район. У світі шінобі «дома побачень» були цілком легальним промислом. Юя не заборонив їх, але впровадив суворі правила і довідував статтю за подружню невірність. Звичайно, для судового розгляду потрібно було виносити позов і відповідача. Багато хто не бачив нічого поганого в тому, щоб у успішного чоловіка було дві жінки, а то й більше жінок. У цьому винні лише одного невістка, Первородного Хоке з його двома подружніми партнерами. Згідно з цим, поганий приклад є заразливий. Однак Юя просто відповідав: « Законна дружина може бути лише одна ». А якщо ви вважаєте, що вас змінюють — подавайте в суд!
Незважаючи на це, дюжина закладів у веселому кварталі майже завжди була забита до відмови. І це не дивно, адже Конох говорив про нього. Жінки з інших сіл готові були на все, щоб потрапити сюди. Робота в такому закладі, хоч і не давала офіційного статусу громадян, відкрила шлях до умовної мети — знайти підхожого чоловіка та вийти заміж і вигляд на проживання у кишені.
Юя добре знав про цю лазівку, але поки вважав за краще не втручатися. Звичайно, якщо власники закладів перейдуть межу — наприклад, завезуть сотню дівчат з інших країн, — він діятиме. Їхня робота — розважати багатих клієнтів піснями, танцями і розмовами за вечерею. Якщо двоє з радістю вирішать побути на самоті, то це не його справа. Але якщо культурно-розворушний заклад перетвориться на бордель - він його з землею скручує. Не можна було закрити такі місця, якщо не мати віддушини; багаті та похітливі люди обов’язково почали б чинити гулянки. Залишалося тільки тримати їх у щоках і покладатися на розсудливість господарів.
Джірая прийшов сюди в очікуванні, але його чекало глибоке розчарування. Усі красуні опинилися приезжами. Воно і зрозуміло: яка жінка з Внутрішнього міста Конохі, де кожна власність має принаймні дві квартири, піде працювати в подібне місце? Смешно! Через це у Джіраї виникло дивне відчуття, що він і не повертався в рідне село.
Крім того, тут дівчата продавали мистецтво — у ліпшому випадку могли нагодувати з рук та підлити саке. Жодних фримошок. Відчувши смертну тугу, Джірая вийшов на вулицю. Полегшавшись, він опинився у великому місці.
Міські лазні Конохи.
Зайшовши всередину, він зацікавився. Кілька разів розрісся скромний заклад. Тепер тут були загальні зони відпочинку, фуд-корт, бари, зали для гри в сьоги та го, спортивні майданчики і багато іншого. Юя проектував їх на образ і подобу купальний зі свого колишнього життя і, будучи тіньовим власником, не покуштував на розкіш.
Джірая, який ніколи не бачив чогось подібного, пропав у цьому раю на три дні і насолоджувався небаченими розвагами та їжею.
За прогнозом, фінал не змусив себе чекати: на третій день його інстинкти взяли верх, охорона виволокла його з жіночого відділення і з ганьбою витягнула на вулицю, вручивши офіційне повідомлення про заборону відвідувати бань терміном на один рік.
Джарія був готовий розридатися. Ну чому він не може утримати свої ноги на місці?
Але це було не так вже й важливо. Він і сам збирався знову покинути Коноху. Оскільки вигнання Орочимару виявилося не тим, чим здавалося, і братик досі таємно з ним спілкується, то про що турбуватися? Настав час знову шукати Дітка з пророцтва.
Ах, да...
Перед тим як Джірая пішла, знайшов Юю і простягнув йому чернетку свого роману. Він виявив щирий інтерес, і зрештою у каноні Джарія був тим же « великим письменником ».
Але його розчарувало.
Ця книжка була на диво серйозною — історія про шинобі, який бореться на полі бою.
Юя недбало пробіг очима по декількох сторінках і повернув рукопис.
- Ти ж і сам розумієш, що це слабко?
Джирая кивнув.
Я ж ніколи не був на справжньому полі бою. Тому й не можу це пояснити.
Юя згідно хмикнув. У початковій історії Джарія закінчив свій перший роман, коли Кушина була вагітна, тобто вже після закінчення Другої світової війни. Не маючи за плечима справжнього воєнного досвіду, він не міг написати правдоподібну автобіографію шінобі, хоч би як йому цього хотілося.
Юя, подумавши, вказав йому напрямок.
— Киригакуре. Якщо хочеш зібрати матеріал, вирушай туди.
Джирая скрився. Звичайно, він чув про те, що в Деревні Скритого Тумана поширюється громадянська війна — новина про міждоусобиць у Великих селах облетіла весь континент. Але він не збирався туди. Занадто далеко. Крім того, він ненавидів плавати на кораблях. У результаті він вирішив вибрати простіший варіант — країну Водоворотів.
Юя вийшов проводити його. Цунада, дізнавшись про його від’їзд, теж прийшла. Вони вручили Джірає величезний вузол з припасами, місцевими делікатесами та одягом на всі випадки життя і проводили аж до воріт.
Взявивши на спину велику поклажу, Джарія вирушив у подорож.
Через три місяці, повних неспішних подорожей, нічок під відкритим небом і пригод, він зійшов з корабля на берег країни Водоворотів. За кілька років розвитку цієї рослини значно зріс і розбагатів. Шрами, залишені війною з Туманом, зникли. Лише рідкісні руїни нагадували нам, що тут колись йшли бої.
Джірая відвідав Мітокадо Гомуру. В країні Водоворотів він був майже повновластивим правителем. Але оскільки його клан базувався при дворі Дайме Країна Вогня, вся зібрана тут страта йшла тільки на його особисте збагачення. Проте Гомура ніколи не був тиранічним, і під його початком країна поступово почала процвітати. Тепер ніхто і не згадував про тих старійшин, Клану Узумакі, що кілька років тому емігрували до Коноху. Навіщо думати про минуле, якщо твоє життя стає лише кращим? А якщо вони повернуться, і все стане як раніше? Прості люди завжди думають прагматично. Саме на цю прагматичність чекав Ю. Коли прийде час, колишні старійшини будуть настільки старіти, що не зможуть і кроку поступитися, він напевно дозволить їм повернутися на свою батьківщину. Він не був чудовиськом і розумів, що кожен заслуговує померти на своїй рідній землі.
Попрощаючись з Хомурою, Джарія почав свою подорож по країні. Біженці з Кіригакурі, що знайшли тут притулок, і не думали повертатися. Саме з їхніх уст Джірая і сподівався почути історії про війну у Скритті Туману.
І ось, в процесі збору матеріалу ... Він зустрів одну дитину.
— Д-дяденька... просто... — Малюк рудоволосий, налетівши на нього, перелякано пролив вибачення.
Джарія не звернув уваги на зіткнення, але ось навернення...
Куточок його рота дёрнувся. Він присів на кісточку і вхопив малого за щоку.
- Який я тобі дядько? - Він обурився. — Мне усього двадцять три, щеня!
Жінка підбігла й низько вклонилася.
— Простите, простите! Мій син зробив вам незручності!
Джарія почухав у затилку і махнув рукою.
— Нічого страшного. Навчіть його правильно звертатись до людей. Мені двадцять три, я йому в братишки годжуся, а він мене дядьком кличе.
Жінка з сумнівом подивилася на нього, але поспішно кивнула і вибачилася ще раз.
Джарія пішов своєю дорогою, а жінка сіла поруч з сином.
— Нагато, ты не помиляєшся? Той... Той братик тебе не образив?
Трихрічний Наґато Узумакі з сумом схилив голову набік.
— Мама, но той чоловік... Він дядько. не братик...
Це був Наґато, чиї очі сяяли наче дорогоцінні камені.
В них не було тих моторошних концентричних кіл.
Ріннеган не мав.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt