Конохі Узумакі Кушіна була важливою фігурою.
Хоч Юя і вбився зі старійшинами Клану Узумакі, але тільки для того, щоб взяти під повний контроль країну Водоворотів, важливість якої було неможливо переоцінити. З самого початку, Кушіну вибрали й відправили до Коноху як прем’єру Узумакі Міто як новий джинчурік Дев'ятихвостого, який мав пожертвувати собою на благо всього клана.
Вона мала лише п’ять чи шість років. Сто років — це ще й важкий тягар. Будь-який член клану Узумакі, у якого залишилася хоч крапля совісті, не міг не відчувати до дівчинки симпатію і почуття провини.
Саме на цей ефект Юя і розраховував. Тепер він дуже турбувався про Кушина. До того ж, коли дівчинка була дуже слабка і потребувала захисту. Звичайно, це важливе завдання Юя доручив Учиху Каґамі, голові Анбу.
Але те, що умудрилася зробити ця дівчина, перевершило всі сподівання Каґамі.
— Але навіщо вона це зробила? — Юя справді непокоїв.
Кагами не знав, у чому річ. Він лише доніс, що Кушіну та інших дітей спіймали і тепер чекають його, Хокаґе, для винесення рішень.
Юя посміхнувся. Так вона була не одна?
Коли Конохі прибув до першої школи, там вже був натовп стривожених батьків. Заздрівши Хокаґе, кілька людей відразу ж пішли вперед і з тривогою в голосі звернулися до нього:
- Пане Хокаґе, мій... Моя дитина принесла вам стільки клопоту...
Юя з усмішкою махав рукою, і натовп мовчав, утворюючи живий коридор. Пройшовши через нього, він побачив шістьох дітей у ряді. П’ятеро, тремтіли і не сміли підняти очей, а лише одна Кушіна стояла з гордо піднятою головою, запивши груди. Було очевидно, що інші до смерті налякані.
Погляд Юя зачепив хлопця з світлим волоссям, який винен опустив голову. Якщо пам'ять йому не змінювала, цей хлопчисько повинен бути...
Намікаде Мінато?
Так ти, виявляється, був тим ще зірванцем в дитинстві? Навіть здійснив мою давню мрію - підпалити школу.
Юя, витворивши гнів на обличчі, підійшов до дітей і, вперши руки у бік, грозно рикнув:
- Що тут сталося?
Кушина відразу зробила крок вперед і стукнула себе кулачком в груди.
— Що зроблено, те робиться! Винена одна я! Вони ні до чого!
Юя ледве стримався, щоб не розгулюватись. Поміркувавши, він виймав з нього тенеграф і направив його на Кушину.
— О? Правда? Ти зробила все сама?
— Верно! Все я! Якщо хочете покарати, наказуйте мене одну!
Юя розселився. Чи вона була такою тигрицею в дитинстві? Хоча, якщо подумати про дорослу дитину, вона теж не давала нікому грошей...
Щоб мати більш інформативний запис, він почергово запитав:
— Тоді дозволь дізнатися, навіщо ти почекала школу? Чому вона тобі так не сподобалася?
Кушина опустила голову, очевидно підбираючи слова. У цей момент вперед виступив світловолосий Мінато.
— Пане Хокаґе, це наша провина. Ми не змогли відмовити її, так що теж несемо відповідальність...
Почувши це, Кушина мітила в нього виразний погляд, а потім підсувала руку і голосно заявила:
— Нет! Це все я! Вони мене не відмовляли! А зробила я це тому, що не можу вивчити математику!
Юя посміхнувся. Батьки Кушіни, які сюди поламали голову, стояли в натовпі зеїв. Ці двоє були звичайними геніями клану Узумакі, і вони майже не впали на коліна.
Через це?
Ти спалила школу через це?
Все ж Конохе знає, що Третій Хокаґе найбільше цінує два місця: Академію і шпиталю!
Бестолкова дівчинка! Ось повернешся додому, я тобі влаштую!
Юя, нехтуючи сміхом, подумав: « Дуже добре сказано. Цікаво, що ти відчуєш, коли виростеш і вийдеш заміж та побачиш цей запис на своєму весіллі? Мабуть, згориш із сорому. Тц-тц, не можу дочекатися цього видовища. А якщо... Якщо, згідно з каноном, вона вийде заміж за Наміказа Мінато, то від сорому згорить вже двоє. О-хо-го, одним пострілом двох зайців, як сказано».
З видом Правиці Кушіна публічно заявила, що математика їй не дається і крапка. До того ж інші діти в класі почали вивчати її раніше, і це, на її думку, несправедливо.
Її батьки сильно розлютилися через ці промови. Інші батьки також втратили дар мови.
Юя добре розумів почуття Кушіни. В попередньому житті він і сам у початковій школі задумував, як би її підірвати. Навіть співав: « Ми бачимо, як ми сяємо і цвітемо квіти. Пташки весело цвірінькають: "Навіщо ти несеш вибухівку?"
Що ж робити з дітьми? Політ фантазії у їхньому віці — звичайна справа.
Юя не гнівався. Вислухавши пояснення Кушини, він кивнув:
- Добре, я зрозумів. Якщо вже ти сказала, що береш всю вину на себе, так і бути.
Кушина гордо випила груди. Решта дітей боязко підняли голови і переглянулися. Мінато знову ступив вперед.
- Пане Хокаґе, я... Ми теж можемо понести покарання...
— Правда? — усміхнувся Юя.
Але кушина розірвала:
— Я ж казала, вас це не стосується! Ви що, мене, свою голову, слухати не будете?
Мати Куші, побачивши ці слова, підсмажувала ноги і мало не впала. Добре, що батько встиг її підхопити.
Яка трагедія, яка біда... Як їхня донька здобула таку нагороду?
Не звертаючи уваги на них, Юя кинув:
- Добре, значить покарання понесеш ти сама. Спочатку я планував подвоїти домашнє завдання кожному з вас. Але раз ти так просиш, ти понесеш покарання за всіх. Вас шестеро, так що...
На губах Юя заграла хитру усмішку. Лічко Кушини миттєво стало білим як полотно. Вона витягла маленьку ручку і почала загинати пальці.
— За одного - вдвоє, за двох - учетверо... - Тобто, моє домашнє завдання збільшать в десять разів?
Юя: «...»
Всі інші: «...»
Юя простягнув руку і добре зрощив волосся на голові Кушіни.
— У 12 раз! Хитрая ты Борис. — Потім він подивився на Мінато та інших. — А вы... Дякуйте їй за те, що вона прийняла покарання замість вас.
Ті просіяли, наперебій завдяки Кушину і крича: « Найкраще для нас — наш провідник! Ми завжди будемо твоїми вірними послідовниками!»
Тільки Кушіна залишилася стояти, обернувшись в попіл.
***
Наступного дня Конохі закрили на тижневі канікули для ремонту першої початкової школи. Насправді, згорів всього лише один кабінет і два змінених з ним вчительських. Це не завадило навчальному процесу. Але також треба було подбати про умови праці вчителів. Тільки таким чином вони могли дати їм душевний спокій і заспокоїти їх витерзані учнями нерви.
Юя, як завжди, все продумав до дрібниць.
Учні були в захопленні. Але канікули, а домашні завдання ніхто не відміняв. Вчора була п'ятниця, і вчителі вже встигли його задати. Це означає, що треба встигнути.
А ось Кушене... Принаймні, в найближчі кілька років початкової школи її домашні завдання завжди будуть у стадії "невиконання".
Дванадцять разів... Юя розповів, що в попередньому житті його максимум карали переписуванням тексту п’ять разів — за те що він підклав на двері ганчірку з крейдом, щоб пожартувати над вчителем, але той не потрапив до нього і сам здався.
А кушина... це що, відповідальність голови? Все дитинство цієї дівчини у початковій школі буде жалюгідним. Легше стане тільки в Академії шінобі, коли вона почне вивчати ніндзюцу. Там технік працює 12 разів, і це звичайна справа. І це не те ж саме, що здавати дванадцять однакових тетрадей з математикою як « універсальний доказ ».
Батьки проти такого покарання не заперечували. Навіть батьки Куші не вважали його надто суворим. Вона все-таки підпалила школу - могли покарати і ще.
Що до самої Кушини... Хоч вона була незадоволена, але слово керівника — закон! Я сказала, що мушу робити. Вона піддалась спокусі і погодилася.
Розібравшись з цим, Юя повернувся додому і розповів все Цунаді. Та сміялася до сліз. Діти — справжнє джерело радості для дорослих.
Юя подув на гарячу воду в своїй термокрутозі, зробив ковток і з насолодою видихнув.
Чудовий чай! З ягодами рокужа — це просто чудово.
Стук-тук.
— Уходи.
« Пан третій, — сказав він, двоє шінобі, які вчора успішно отримали рангу джоніну середнього ланцюжка, що ввійшов до Нара Шікої.
Юя просияв. Відставивши чашку, він поспішно сказав:
- Швидше запросіть їх!
В кабінет увійшли двоє. Один з них - двадцятирічний юнак із сивим волоссям і ще по-іноземі свіжою особою. Другий виглядав значно старше свого віку, з зачіску "під горщик".
Оскільки сьогодні вони повинні були з'явитися перед Хокаґе і отримати указ про призначення, обидва одягнені в стандартну форму шинобі Конохи, не ризикуючи що-небудь екстравагантному. Наприклад, в якомусь зеленому треніровому костюмі.
Юя з посмішкою підійшов до них, уважно оглянув обох і плескнув по плечима.
- Я чув про вчорашній. Відмінна робота. З тих пір, як я провів реформу, число людей, які змогли відразу отримати ранг джону середнього ланцюжка, не перевищує і десяти чоловік. Ви двоє — молодці. Продовжуйте робити те саме. Якщо будуть якісь прохання - звертайтеся до мене в будь-який час.
Звичайний джонін середнього рангу, звичайно, не отримав би такого прийому. Але Гатаке Сакумо і Майто Дай, очевидно, були для Юя найціннішими кадрами, до яких потребував особливого підходу. Якщо нічого не зміниться, ці двоє вже володіють силою вищої джонінів. Їм не вистачало лише десяти років вилупки.
Юя нарешті дочекався талантів, яких так потребував.
Зовнішній кісточок Конохі — найвища джоніна — складався з великих кланів. Багато з них було вже під 40-п'ятдесят років. Хоч вони й почали старіти, але бойової сили не розгубляли. Оскільки всі вони пройшли через війну, Конохе був переконаний у своїй відданості.
А ось відданість Хокаґе... Це вже було спірне питання.
Тому, замість того щоб покладатися на шинобі з кланів, Юя хотів чекати поки підросте нове покоління сильних воїнів. Майто Дай і Хатаке Сакумо, без сумніву, були саме тими, кого він чекав.
І найголовніше... Обидва були з простолюдинів, за їхніми спинами не стояли могутні клани Конохі.
Можливо, саме в початковій історії травля Хатаке Сакумо була пов’язана з відсутністю у нього впливового походження. Немає підтримки, але є величезна сила і влада - кого ще травити, як не тебе? Просто ті, хто плекав інтриги за його спиною не сподівалися, що Сакумо виявиться настільки впертою і воліє померти знеславою, позбавивши Коноху найбільшого таланту.
Але цього разу таке могло статися. Юя вже закріпив у законі: під час виконання місії головний пріоритет — життя самого шинобі та його товаришів по команді. Спочатку рятуй життя, а про причини провалу місії поговоримо потім. Якщо з'ясується, що причиною невдачі є боягузтво, жадібність або спроба шантажу із боку самого хунобі, то його чекає негайне позбавлення річної премії, зниження від джоніну до чужини, починаючи від опудала до геніна, а генетика - позбавлення статусу шинобі на визначений термін.
Але якщо причиною були нездоланні обставини, як у першій важливій місії молодого Наруто, коли клієнт приховав справжню небезпеку, то в цьому немає провини Конохі.
Тепер Коноха сама відчайдушно потребувала кадрів для власного розвитку. Юя з усіх сил намагався не приймати зовнішніх замовлення, будь то термінові доручення від Дайме країни Огня або місії з інших країн. Але обставини були сильнішими. Деякі завдання, особливо в країні Вогня, не могли відмовитися, щоб не втратити обличчя. Але навіть у таких випадках пріоритетом залишалася життя шінобі Конохі.
Один джонін Конохі коштував як мінімум тисячі звичайних жителів. А такий, як Учиха Ітачі на пікі своєї сили, без проблем міг замінити і цілу армію. Важливішим було те, що пояснювати не потрібно.
Хатаке Сакумо і Майто Дай були приголомшені такою неприємністю з боку Хокаґе. Адже це був сам Хокаґе, чиї здібності вже були доведені справою. Сьогодні Конохі є справжнім добробутом, і він повністю заслуговує на це. Тож Юя наповнила їхні серця радістю.
Незважаючи на це, Юя не почав говорити пустих фраз як: « Служіть мені вірою і правдою. І вас чекають почесті та багатства» Врешті-решт, вони ще не були вищими джонінами і надлишок лісу міг би все зіпсувати. Тому після кількох загальних фраз він вручив їм протектори джонінів середнього рангу.
Протестанти молодших, середніх і вищих джонінов Конохі різняться кольором. Але Юя вніс невелике вдосконалення. Тепер по краях металевої пластини розміщались три вертикальні візерунки. У молодшого рангу є три крапки. Серед них три порожнисті кільця. У найвищого — три суцільних кола.
Зараз у руках Сакумо і Дая були протектори з порожнистими кільцями.
Потім Юя дав їм офіційні вказівки про призначення і сказав, щоб вони наполегливо служили Конохе, а село не образить їх. Щасливе, вони покинули резиденцію Хокаґе.
Для більшості кланів різниця між молодшим і середнім рангом джона була лише в прибавці до зарплати понад тисячу рей. Для таких гігантів, як Сарутобі, Х'юга або Шімура, це були нещасні речі. Крім того, хоч би якою могутньою була клан, кількість джонінів у ньому мала. У тих же Сарутобі їх було лише 30, і більшість з них — наймолодший ранг, оскільки не пройшли іспит на середній рік.
Однак усі ці рани не мали особливого значення. Справжня еліта Конохі була вищою, ніж джоніна. Тільки вони отримували право командувати сотнями панів. Лише ті, хто мав достатньо влади, могли очолити групу з тисячі шинобі. Ось що насправді цінували клани.
Однак...
З поширенням освіти та зростання добробуту в Конохі, серед простолюдинів почало з'являтися все більше і більше талантів. Справа не в тому, що вони були обдарованіші від виродків з кланів. Це лише питання ймовірності.
Клани Сарутобі, Шімура та Х’юґ разом нараховували трохи більше десяти тисяч людей, у тому числі старших і дітей. А число простолюдинів, нехай і з урахуванням жителів Зовнішнього міста перевалило за мільйон.
І треба сказати... Люди із зовнішнього міста боролися за своє місце під сонцем куди розпачливіше, ніж мешканці Внутрішнього. Їхні зусилля були спрямовані на те, щоб дістатися до центру міста і не знизилися.
Розгляньмо, наприклад, людей, яких прислали до Коноху листи від родичів у Внутрішньому місті. Історія Уміно Мусаші стала для багатьох натхненим прикладом. Кожен сподівався стати наступним Уміно Мусаші.
Сім'ї Ямаширо і Ашинамі були одним з таких. Вони відчайдушно намагалися перебратися до Внутрішнього міста. Дружина голови сім'ї Ашіна була вже на третьому місяці вагітності... Внутрішнє місто Конохі було справжнім раєм для вагітних жінок і малих дітей.
Так думали вони, і так воно й було насправді.
Для цього вони були готові працювати без рук, щоб боротися за місце у складі союзних ста щасливчиків, яким раз на рік дозволяли оселитися в Внутрішньому місті.
Їхні зусилля були винагороджені. У лютому 33-го року, коли Конохі був оповіщений, сім'ї Ямаширо і Ашінамі отримали право переїхати до Внутрішнього міста.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt