Не можна сказати, що методи Кемігане Юя були вишуканими або шляхетними.
Натомість вони були вражені своєю прямолінійністю. Ніхто не сподівався, що Юя колись стане такою м’яким у справах. Цей грубий, майже підлий хід з його руками здавався немислимим.
Звичайно, Юя нічого не визнавав. Країна Залізнеза і її новозбудований союзник, Республіка Медведей, також в один голос заперечували будь-які закулісні угоди з Конохою, запевняючи, що діяли сугубно з власної волі. І будь-який літописець, хоч би що це коштувало, не посміє вписати до анали припущення, ігноруючи докази та прямі докази. Це може бути дуже важко.
Саме тому, незважаючи на всі інтриги, ніхто в Конохі не посмів виступити з звинуваченнями у адресу Юя. Він як і раніше залишався Третім Хокаґе, якого любив і читав народ. Тим самим Хокаґе, що вів їх до процвітання.
Насправді ж, причина, чому Юя вирішив зробити такий же крок - і ніхто не заступився за країну Водоворотів та не засудив його -- була лише одна.
Стратегічне розташування країни Водоворотів було занадто важливим.
Вона лежала за сотні кілометрів на схід від морських врат Огня. Попутний вітер ніс кораблі до її берега за дві-три години, проти вітру - за чотири чи п'ять.
Про що говорила така близькість?
Про те, що якби вони опустилися в руках ворогів Конохі, то могли б нанести удари будь-коли і де завгодно. Навіть якщо не роз’єднувати цілковитої війни, постійні вилазки та диверсії виснажували б будь - кого. А якби ворог вибрав тактику набігів — вдарив по східному узбережжі країни Оґня і негайно відступив, то Коноху став би у безвихідь.
Відповісти удар? Тоді доведеться кидати всі сили на те, щоб відвоювати країну Водоворотів.
Не відповідати? Тоді вони просто виведуть тебе постійними уколами.
Тому, як би цинічно це не звучало по відношенню до покійної Узумакі Міто, саме її смерть розв'язала Юя руки, дозволивши йому негайно і безповоротно підкорити собі Країна Водовертів. Це місце було занадто важливим, щоб залишати його під контролем людей, які завжди намагаються всидіти на двох стільцях. Навіть якщо б старійшини Клана Узумаки прибули до Коноху на похорон, Юя все одно взяв би їх під варту.
З тієї ж причини, жоден з Конохі не докоряв би Хоказі у нечесних методах. Хоч би якими брудними вони були, контроль над країною Водоворотів був необхідний.
Навіть якщо б старші від самого початку виказали Юя глибоку пошану і покору, він все одно після смерті пані Міто знищив би їхні сім'ї та їхній вплив.
І знову - в географії.
До смішного доходило: коли з моря на Коноху прямував тайфун, він спочатку обрушувався на Країна Водоворотів, яка служила село чимось на зразок природного щита. Але, опинившись в руках ворога, він миттєво став би ідеальним плацдармом для вторгнення.
Якщо це покоління схилить голову, то де гарантія, що наступні не змусять підняти бунт? А покоління після нього? Рано чи пізно до влади прийде хтось, повний ненависті до Коноха, і тоді село опиниться в небезпеці. Нехай не буде смертельної загрози, але навіщо взагалі ризикувати? Навіщо покладатися на удачу, якщо можна з самого початку вчепитися до цієї країни Водоворотів?
Саме тому Юя з такою майже невиявленою поспішністю встановив контроль над цими землями відразу після смерті Узумаки Міто.
Звичайно, історії пишуть переможців. Для майбутніх поколінь дії третього Хокаґе виглядатимуть так: померла дружина його великого наставника, але її родичі не хотіли прийти на похорон. Третій був розлючений, але нічого не зробив. А на кордоні Водоворотів атакували війська Залізного моря та Медведей. Чому клан Узумакі не прибув на траурну церемонію і чому його нападали — про це в офіційних літописах немає жодного слова. Хіба що в якихось « народних переказах», але такі записи - не рівня офіційним хронікам, їм не місце на високому зборі.
Проте один чоловік, який поділяв деякі розбіжності, але не схвалював цього вчинку.
Сенджу Тобірама.
Рішення, з яким Юя ледве дочекалася смерті Узумакі Міто обезголовив верхівку клану Вузомки, прийшлося Тобіраме в душі.
Його не влаштовувало лише одне.
Вбитих було замало.
Навряд чи набралася тисяча людей, тоді як населення країни Водоворотів перевищувало двісті 000. На думку Тбірами, знищити не тільки старійшин, але й усіх тих, хто займав у країні хоч якусь важливу посаду. Навіть якщо б потрібно було вирізати десятки тисяч, ціна була неважливою. Другий Хокаґе, як ніхто інший, розумів стратегічну цінність цих земель.
І все ж головне, що Юя діяв.
Понад усе Тобірама боявся, що його наступник виявиться нерішучим і м’яким. Не те щоб це були погані якості, але надлишок м'якості у світі шінобі завжди призводить до втрати.
На щастя, Юя вмів бути жорстоким. Нехай він і порушив обіцянку, яку дав смертному одру Узумакі Міто, а потім відразу обігрів руки кров’ю — це було не дуже благородно, але саме таким повинен бути Каґе.
Просто недостатньо безжалісним.
"Але й так зійде" - подумки заспокоював себе Тбірама. У порівнянні з Каґе інших сіл Юя був більш ніж хороший.
Смерть Узумакі Міто змусила Тобіраму усвідомити, що і його власний час на завершення. Вона належала до роду Узумакі, чия життєва сила була легендарною і в ній було запечатано дев’ятихвостий. За всім розрахунками, вона не мала померти так рано. Але оскільки це сталося, то було безглуздо сперечатися з фактами. Став свідком її відходу, Тобірама і сам приготувався до неминучого.
Однак...
Перед смертю він хотів ще раз поговорити з Юєю.
***
Командир клава Узумакі Юя тримав у Конохі, потчучи найкращими ячами і напоями. Після трьох днів похоронних церемоній на честь пані Міто він припинив їх мучити і наказав розмістити їх з усіма зручностями.
Потім, як і раніше, він відкрито надав країні Водоворотів щедрі субсидії та пільги. Проте, замість цього потрібно було цілковитої співпраці в питаннях освіти, державної телекомупанії та розміщення гарнізону. Простіше кажучи, всі ключові пости відтепер повинні були контролюватися Конохою.
Старійшинам було б добре погодитись.
Спочатку вони боялися розплати, і тому не наважувалися відвідати похорон у Конохі. Вони навіть придумали привід: нехай тіло пані Міто повернуть на батьківщину, і там вони оплакуватимуть про неї скільки завгодно довго — рік, два, три... Тільки б не їхати до Коноху. Але Юя не став слухати їх відмовки і наніс удар першим.
Тільки тоді старійшини по-справжньому зрозуміли...
Коли цей хлопець вирішує бути жорстоким, він йде до кінця.
Що вони мали робити?
Тільки підкоритися. Навіть після того, як Юя знищив усю їхню владу на батьківщині, вони не сміли і пікнутись.
І Юя не збирався відпускати їх назад. Хай доживають своє століття в Конохі багаті загони.
Коли Юя писав до старійшин Клана Узумакі кілька угод, він відразу почав готувати людей для передачі відповідних рамок і призначення на нові посади.
Найкращим кандидатом на пост губернатора був би шінобі-простолюдин, не пов'язаний ні з одним із кланів, але джона такого рівня у Юя під рукою не виявилося. У результаті, як компроміс, він вирішив відправити в країну Водоворотів Мітокадо Гомуру.
Новий піст легко міг стати джерелом замішання, тому керувати ним мав чоловік без власної влади. У Хомури не було такого таланту, але принаймні його сім'я мала вагу при дворі Дайме Країна Огня, а не в Конохі, так що його руки не могли дотягнутися до влади у селі.
А що до самої країни Водоворотів...
Юя вірив, що Хомура зможе тримати країну у в’язниці так само як іноземні генерали, котрі замаскували цілі нації після великих війн.
Так, у цих проблемах, і пройшов перший місяць 33-го року ери Конохі. Окрім підписання чергових торговельних угод з іншими країнами, Півдня постійно жертвував Країнам Водоворотів.
Він повторював собі знову і знов, що не можна випускати ці землі.
Тепер, коли проблема була тимчасово вирішена, можна було трохи відпочити і повернутися до збудування.
Чесно кажучи, Юя ненавидів таке заняття. Але якщо б ви будували економіку, не зваживши на військову загрозу, то це було би вершиною божевілля. Що ви будете робити, коли мирно оброблятимете свої поля, сусіди затренуться на твоє багатство і приведуть до втечі й сховатимуться повоях?
Щоб жити якомога довше, треба спочатку усунути всі перешкоди.
У початковій історії Друга світова війна шінобі, не враховуючи зіткнень зі країною Камня і Ветра на території країни Дощу, які прославили Трійцю Саннінов, велася також у країнах Оґля проти Кіригакуру й Кумодакуре.
Не кажучи вже про третю війну.
Якби ми не зробили цього, то Мінато на мості Каннабі та подивилися на карту бою, було б видно, що майже всі битви відбувалися по цілій країні Огня.
Війна на своїй батьківщині, хоч би яку перемогу ти здобув, завжди є перемогою.
Юя не хотіла такого результату, тому систематично створював буферні зони. І країна Водоворотів, без сумніву, була ідеальним буфером проти Деревні Скритого Тумана. Географічний щит Конохі, її східні морські ворота і демілітаризована зона між нею та Кіригакурою. І це лише незначна частина її цінності, не кажучи вже про сотні тисяч жителів...
Все зводилося до одного: хоч би якими підземними і брудними були методи, Юя повинен був дістати ці землі. Щоб через кілька десятиліть вони раптово не відвернулися від Конохи і не присягли на вірність комусь іншому. Ось тоді почалися б справжні проблеми.
***
В один з лютих днів 33-го року в будинку Юя народився Сенджу Тобірама.
Юя, відкривши двері, був багато здивований, але відразу поспішив запросити гостя.
Час наближався до вечері. Тобірама церемоніал не став, сів за стіл і наказав Юя поставити ще один прилад.
Після вечері Цунаде прибрала зі столу і пішла в спальню нагодувати маленького Юкі. У вітальні залишилися тільки Юя і Тобірама.
Юя не почав ходити навколо так близько і запитав напрямку:
- Дядько-наставник, ви думаєте, що я зробив не найкращий спосіб?
Тобірама відмахнувся.
- Ні, з цим все гаразд. Ти чудово справився. Я прийшов по іншій справі.
Юя всім своїм виглядом показав, що готовий слухати.
Тобірама подивився на нього і спокійно вимовив:
— Думаю, мені залишилося роки два, не більше.
Юя різко викинув голову і в подиві зупинявся на нього.
- Що за обличчя? — Холодно хмикнув Тбірама. - Шинобі не боїться смерті. І ти, і я - ми обидва знали, що цей день одного дня настане.
Юя мовчав. Він не знав, що відповісти.
— Я прийшов не для цього, - знову помахнувся Тобірама. — Я хочу запитати... Ти, той хто зміг підняти руку на клан Узумакі... Чи зможеш ти після моєї смерті... підняти руку на людей Конохі?
Юя, все ще не видужавши від шоку, з важкою стриманістю, перепитував:
- Про що ви говорите, дядьку-наставник? Прошу, скажіть прямо.
- Ти стверджуєш, що не розумієш? — У голосі Тобірами прорізався метал. — Тоді я скажу без обиняків. Після моєї смерті... Чи ви вирішуєте... розібратися з Сарутобі Хірузеном і Шимурою Данзо?
Юя замер.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt