Коли Юя виїхав з головної посади Клана Х’юґа, то сам Нітто Гьюга — колишній голова, якого в клані шанували всі від малого до великого, — особисто проводив його до воріт і з обличчя не сходила приємна усмішка.
— Ах, право слово, невже пан хто виконує обов’язки сьогодні не залишиться на вечерю? Клан Х'юга відомий своїми пригощами, запевняю вас.
Юя відповів з ввічливою усмішкою:
— Нет-нет, дел невпроворот. Упевнений, що ви теж бажаєте побачити закінчення будівництва. Ось коли все владнається, я обов'язково загляну до вас за глеком доброго саке. Сподіваюся, на той час ви не покупитесь?
— Ха-ха-хо! Звичайно, що так!
Вони вийшли з внутрішнього спокою, розмовляючи так, ніби були найкращими друзями. Казуко Хьюга, що стояла біля нього, від здивування відвисла щелепа.
Ці двоє... Коли вони так зблизились?
І Юя, і Нитто немов змовилися не помічати її, повністю ігноруючи присутність дівчини.
Юя з тією ж посмішкою тепло попрощався з Нітто, і вони ще раз запевнили один одного, що як тільки пил засяде, обов'язково влаштують славний бенкет на честь успіху.
Але Юя не могла забути, як усміхнулася на обличчі Нітто миттю. Він поклав руки в широкі рукави хаорі і кидав важкий, задумливий погляд після видаляної фігури.
— Де-дедушка... глава клана? — Казуко дивилася на нього в всі очі. Ця зміна була занадто різною. Тільки що вони ввірвалися душа в душу, а тепер ... Що це за вираз обличчя?
Нитто обернувся до неї. Його обличчя на мить пом’якшилися, але відразу ж знову скам’яніли.
— Казуко. Підійди. Дід хоче тебе запитати.
Він розпитав її про все, що вона знала про Юя. Трохи, чесно кажучи. В основному вона пам'ятала лише те, як він в Академії вічно підзуживав її і ту дівчину з Учиха, Джу.
Але для Нітто Х'юга і цього було достатньо.
- Пане колишній голова, навіщо ви питаєте? — У голосі Казуко захопило здивування.
Нітто просто відмахнувся, даючи зрозуміти, що вона може йти.
Він добре розумів, що пропозиція Юя була спокусливою, але обіцянки про річний прибуток у сотні мільйонів рей — це не більше ніж слова. Не міг повірити в ці цифри, ледве вони зірвався з мови хлопчаки. Якби він був настільки наївним, то ніколи б не став головою клана Х'юга.
До того ж...
Скажи таке Хаширама Сенджу, він би повірив. Навіть якби не хотів, повірив би.
Але коли про це заявляє якийсь сука чотирнадцяти років, як можна приймати його слова за чисту монету?
Поміркувавши, Нітто підняв голову і дав наказ членові клану:
— Запросіть до мене главу клану Саробі.
Це не було гра на два фронти. Не зовсім.
Хьюга - не Учиха. Учиха, через всі історичні проблеми були під невсипним наглядом Тобірами Сенджу. Хьюга не мала такої проблеми. Більше того, цей глава клана разом зі своїми людьми пішов на фронт під командуванням Другого Хокаґе. Тобірам не мав жодних підстав точити на них зуб.
Тому Х'юга могли дозволити собі те, на що ніколи б не насмілилися Учиха.
Наприклад, якщо ви хочете налагодити контакти з іншими кланами, то створюєте видимість угоди.
Звичайно, якщо після того, як пил з'явиться, прибуток і вперто будуть такими, якими обіцяв Юя... або хоча б вполовину від обіцяного... Тоді клан Х’юга стане найвірнішим і відданим союзником Сінкіна Юя, його опорою вічно.
А Сарутобі?
Ха. Чи Сарутобі зможе забезпечити Х’юґа такий самий прибуток? Ні? Тоді про що взагалі розмова!
***
Коли Юя повернувся в кабінет Хокаґе, то майже відразу отримав донесення від Каґамі Учіха. Коли Юя залишив землю, Нітто Х'юга послав людей запросити клан Сарутобі на чашку чаю.
Вони навіть не намагалися це приховати.
Кагами був розлючений. Це було відвертою дволичністю. Чи ж це був лише фарс?
Юя, однак, лише голосно розсміявся і махав рукою, мовляв, не бери в голову.
Х’юґа не викликав у нього здивування і гніву.
По правді кажучи, рішення старого розділу клава лише розв’язувало йому руки.
Хоч би як там було, Х’юга погодилась на пропозицію і виділили третину своїх земель. Якщо вони дали згоду, то вже не відкинуть.
Якби старий лис Нітто повівся інакше, Юя, керуючись сумлінням, і не знав би, як з ними повестися. Звичайно, у нього була тисяча і один спосіб змусити Х'юґа виплюнути те, що вони проковтнули. Але зроби так - що подумали б про нього інші клани?
Хьюга тільки-тільки віддали тобі свої землі, ти на них розгорнув будівництво, почав гребти гроші лопатою... і не поділився? Їм теж треба було мати частку. Якби він і його влада відбилися, то невдовзі його репутація завалилася б.
Простіше кажучи, за ним б більше ніхто не пішов.
Але тепер все було по-іншому.
Якщо ви, Х'юго, граєте в такі ігри, то і я зможу у майбутньому злегка на вас натискати. І поки я не перейду межу, ніхто мені і слова не скаже.
Це ви, Х'юго, перші почали свою подвійну гру відкрито робити ставки на майбутнє Хокаґе. Клан Нара також зарався, але їх довелося викривати, вклавши десять мільйонів. Тепер вони зволікають, не знаючи, притиснути до мене чи ні. А ви однією рукою робите ставку на мене, а іншою будуєте очі інших кланів. Отже, не нарікайте потім, коли потрапите під роздачі.
Кагами не розумів всієї глибини інтриги, але Юя бачив все чітко.
Загалом Конох — це стабільна і мирна ситуація, а тому клани могли дозволити собі трохи більш ризиковану боротьбу за піст третього. І це робилося не просто так, а щоб показати Тобі свою позицію.
« Ми, великі клани, не приймаємо твого вчителя, Сінкіна Юя. На пост третього у нас є кандидати краще."
А хто саме - це вони вже вирішать між собою.
Головне - заявити про свою позицію. Якщо ти цього не зробиш, інші просто проігнорують твою думку. Як можна вимагати поваги до своєї точки зору, якщо ти сам її не озвучив?
Звичайно, хоча Юя все і розумів, розіграти виставу було необхідно.
Він наказав Каґамі розпустити чутки, ніби Юя, дізнавшись про візит Сарутобі до Х’юга, в кабінеті Хокаґе рвав і метал, навіть стіл перекинув.
Так, це була підготовка грунту для майбутніх дій проти клана Х'юга.
Коли Нітто Х’юґа почув про це, його презирство до Юя лише посилилося.
« Все-таки хлопчисько. Неконтрольований, запальний. Як тільки я отримав удар у спину, він розклеївся. Хіба така людина може стати третім Хокаґе? Ні, наступника повинні вибирати ми, старі клани-засновники. Тільки так Коноха буде процвітати. Тільки так вона збереже свою силу."
... І тільки так їхні клани зможуть і далі займати в Конохі головуюче становище...
***
Але залишимо це. Тепер, коли клан Х’юґа погодився на пропозицію і став першим проходцем, Юя більше не потрібно було з піною біля рота розховувати свій план.
Якщо через кілька років інші клани побачать, який прибуток це приносить, і далі сидітимуть склавши руки... Що ж, їхнє право. Юя не проситиме їх.
Сидите, якщо вам так завгодно. Мені що?
У крайньому випадку, я почну будувати за межами кварталів кланів вздовж самого кордону з внутрішнім містом. Будую лікарні, школи, відкрию газету, підведу площі, знакові споруди - що завгодно.
Невже ви думали, що я без вас не зможу?
Що за чортівня?
Так він думав, і так був готовий поступити.
А потім, в один з днів наприкінці лютого двадцятого року Конохі...
Мінато Узумакі прислала за ним людину.
Вона благала про допомогу.
Тому що на Країні Водоворотів, країні клана Узумаки, війна пішла Схованою Туман.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt