Юя вирушив разом з Кагами у подорож до країни Молнії, яка тривала шість з половиною днів.
Якби вони були звичайними людьми, а не шінобі, то на дорогу пішло б менше півмісяця. Все-таки перехід від самої Конохи до кордонів країни Огня - подорож не з коротких.
Коли Юя дістався до передової, то прослідкував у тимчасовий командний пункт, де його вже очікував Сенджу Тобірама, який прийшов йому дядьком по лінії наставника.
Майже за іншими зачинилися двері, крижана маска байдужості злетіла з обличчя Тобірами, змінюючи погано прихованим нетерпінням. Він наказав усім, хто був готовий піти геть, а потім потирати руки і впівголоса розповів Юї про те, що йому вдалося виявити під час тренування Технік Віртія Води.
Коли Юя почула відповідь, то відразу загорілася.
Чистий золотий пісок! Це могло означати лише одне: унизу стоїть величезна золота жила!
Головотапи зі Скритого Хмара, вірні своїй репутації. Мати під носом таке родовище і не вчути його! Але не дивно, адже воно є під руслом річки.
- Дядьку, де координати? — Нетерпляче выпалил Юя.
Але Тобірама негайно посерйозив.
« Юя », — тихо сказав він, — це родовище допоможе тобі стати сильнішим, я правий?
Юя поспішно закидав. Після того як його золотий запас перевалив за тонну, він зрозумів, наскільки добре йому було рости.
— У такому разі, - продовжив Тбірама, не змінюючи тону, відповів мені: хто, на твою думку, вніс вирішальний внесок у цю знахідку?
Юя швидко згасала. Його погляд потьмянілий, ставши як у дохлой риби.
- Говоріть прямо, дядьку, чого ви хочете.
Тобірама відкашлювався.
— Ну, загалом... Ти своєю силою вилікуєш золото, а ми ... Нам багато не треба. Як щодо навпіл?
Юя здивувався на нього.
- Дядьку, ви в своєму розумі! Пополам? Я заберу лише половину? А що, якщо для наступного прориву в силі мені не вистачить саме вашої частки?
Усмішка зникла з обличчя Тобірами. Він спокійно подивився на Юя.
- А як, по-твоєму, буде справедливо?
— Шістдесят на сорок. Мені шістдесят, вам...
Тобірама розвернувся, щоб піти.
- Вважай, цієї розмови не було.
— Зачекайте, дядьку! — сполошився Юя. — Добре, добре! П'ятдесят на 50! По руках!
Тобірама задоволений кивнув.
Коли Юя добрався до потрібної річки, то присів на горщики і торкався землі. Через мить він підняв голову і з дивним виразом подивився на Тобіраму.
— Що таке?
— Моя здатність зараз охоплює радіус у десять кілометрів, — простягнув Юя. - І в цій зоні золота... Просто...
Тобірама напружився. Чи справді вони маленькі?
- ... всього лише тонн сто з невеликим.
- Що? Всього сто з... — Тобірама осекся. — Постой. ТОНН?
Обличчя другого Хокаґе змінилося. У його алому погляді загорталися невидимі шестерні, гарячково намагаючись перерахувати тонни в реальні гроші, але збившись зі рахунку, він просто махав рукою.
— Ладно, потім розберемося. Бери його сюди!
Юя підкорився.
Через кілька хвилин з-під землі, розсуваючи пласти ґрунту і каменю, на поверхню вирвався потік рідкого металу, який на очах приголомшеного Тобірама сріс в один моноліт — блискучий куб із п'ятиметровими гранями.
— М-да... — Протягнув Тобірама, цокнувши язиком. - Цей твій Кеккей Генкай справді неймовірна штука. І хоча те золото, яке ви створюєте з підручних матеріалів, походить від води, але його правило не відповідає природному металу. Крім того, ти здатний видобути його прямо з руди, минаючи весь процес переплавлення... Народись ти на двадцять років раніше...
Він з тугою зітхнув, а потім наказав Юї розділити здобич.
Побачивши, як юнак просто втягнув свою половину золотого куба до тіла і змусив її безслідно зникнути, Тобірама відразу скривився.
Який же транжир! Скільки користі могло б принести це золото селі...
Другий Хокаґе і не підозрював, що Юя здатний не тільки поглинати золото, але й отримувати його назад майже без втрат. Але висвячувати дядька в такі тонкощі Юя, звичайно, не збирався. Нехай собі думає, що метал безповоротно пішов на зростання.
— Ах так, — захватався він. - Ти ж щось ще хотів сказати. Кажи.
— Так, — кивнув Юя. - Я хотів сказати, що там внизу є ще кілька тисяч тонн золота. Просто мій радіус дії поки не дозволяє дістати все.
Тобірама застиг на місці як гром уражений.
Через мить його очі налилися кров’ю (хоч вони у нього і так червоні). Він підскочив до Юи і, вчепившись йому у плечі, проричав:
- Я навчу тебе Вірменії Землі! Ти освоїш її за один день, чого б мені не коштувало!
Здавалося, що другий Хокаґе трохи пошкодився в розумі. Але його можна було зрозуміти: мало хто залишиться байдужим, коли побачить кілька тисяч тонн золота. Хіба що той, хто не знає його ціни.
Наступного тижня Тобірама особисто вбивав у Юї основи Дотона. Мета була одна: змусити хлопця будь-яким способом пробитися глибше в земній корі і вигріти звідти все до останньої крихти.
За сім днів сам Тбірама, маючи своїм генієм, міг би з нуля створити новий дзюцу. Юя ж ледве вітав три техніки, причому всі вони були фактично варивами однієї й тієї самої — розм’якшення і зміни форми землі за допомогою чакри. Будь-хто, хто взяв одну, повинен був з літа зрозуміти й інші. Але Юї забракло цілий тиждень.
Тобірама дуже зітхнув. У глибині душі він розумів, що для будь-якого іншого шінобі, крім нього самого, це був блискучий результат - ніхто з його елітних загонів не справився б швидше.
Але зараз час було буквально грошима.
І ось Юя, озброєний технікою Віртезмусу Землі, зробив другу спробу.
Цього разу результат перевершив усі сподівання. Перед ними виросла золота гора заввишки 10 метрів.
Серце Тобірами на мить зупинилося, але відразу забилося знову. Він не міг дозволити собі впасти в свідомість. Ще не зараз.
Він знову підібрав здобич і з задоволенням запечатав свою частку в сувій, але нахмурився.
- Це ті тисячі тонн?
— Ні, — відповів Юя. — Всього вийшло п’ятсот тонн. Вам двісті п'ятдесят.
— Ти ж казав - тисячі? — взревил Тобірама.
— Вони залазять глибше, — зітхнув Юя. — Десятки кілометрів під землею.
Тобірама нахмурився ще сильніше.
- Не можеш спуститися?
Юя закотив очі.
- Дядьку, спробуйте самі. На глибині кількох кілометрів я вперся. Надто тверда порода, чакри йде немірно. Застряну - залишуся там назавжди.
Тобірама зрозумів, що цей дрібний паршивець просто струсил.
— Я можу провести тебе, — запропонував він.
Якщо Юя лише потиснув плечима, то спочатку спробуйте.
Тобірама спробував. І він виявив, що навіть може заглибитися лише на три кілометри. Далі починався скальний пласт з приміщення якихось особливих мінералів, які блокують технології Вірші Землі.
Він зітхнув і відмовився від цієї затії. Якщо вже він тут застряг, то Юя і податливо не пройде.
Однак він запам’ятав дуже добре місце розташування цього золотого дому. Коли Юя стане сильнішою, вони вдвох повернуться сюди і по-тихому « заарештують » її біля країни Молнії. Все ж ці чоловіки з Хмари, отримавши таке багатство, лише пустять його на вітер.
Задовольнившись, Тобірама привів Юя назад у тимчасовий табір.
А той зрадів. Його золотий резерв знову виріс. Він відчував, що наступний етап еволюції його здібностей наступить, коли поглинаний об'єм перевалить за тисячу тонн. Тоді і радіус його сприйняття, і сила захоплення стануть куди потужнішим.
Але він ні з ким не збирався ділитися цими думками. Гроші люблять тишу, і це правило він засвоїв відмінно.
...А в ту ж ніч елітний загін з Скритого Хмарака здійснив налет на тимчасовий табір Конохі.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt