Коли Учиха Каґамі зайшов у кабінет Хокаґе, він застав Юя біля вікна. Той з спокійним уловом старий мудрець дивився на фігурки, що внизу.
— Э-э... Може, варто послати когось їх розогнати?
Юя, побачивши Кагами, здивований брови - він не очікував його тут побачити. Однак ніхто не сумнівався, що клан Учиха стоїть на варті Конохи.
Каґамі коротко переказав своє завдання, і очі Юя відразу загорілися.
Хоча Сенджу Тобірама не говорив прямо про рудник, Юя все зрозумів з півслова. Золото. І, мабуть, багато. Десятки, а то й сотні тонн...
Однак, про це пізніше. Спершу треба розібратися з справами тут.
Побачивши здивування на обличчі Каґамі, Юя вважав за потрібне прояснити ситуацію.
Все почалося якийсь час тому, коли він оголосив, що всі фабрики і заводи в обов'язковому порядку повинні управляти систему очищення стічних вод. Звичайно, це не сподобалося торговцям. Поки Юя вважали лише рупором Сенджу Тобірами і їхні інтереси не перетиналися, вони помахали. Але тепер ситуація змінилася.
Очищення стічних вод з’їдала половину їхнього прибутку. Так, у довгостроковій перспективі, влаштовуючи обладнання, вони могли б розширити виробництво і з часом прибуток тільки зростала - оскільки система очищення вже є, потрібно лише підключити до неї нові цех майстерні. Юя пояснював їм це терпеливо, вдаючись і до логіки, та до почуттів, але торговці упёрлися. Вони твердо вирішили, що це його самовільна примха.
Юя криво посміхнувся.
Ах, ось як. Отже, поки була вигідна, ми - найкращі друзі, а як тільки її не стало, я - самодур і тиран? І щоб не нариватися на гнів Тбірами, вони ще й розпускають чутки, що я роблю поодинці, ні з ким не рахуючись?
Але якби все обмежилося цим, Юя міг би і погодився на поступове впровадження реформ. Однак, щоб напасти на нього, торговці пішли далі: розкрили всі свої крамнички, ткацькі мануфактури, зернові магазини і лавок спорядження для шінобі...
У ткацьке виробництво Юя ще не вилізло, а це дуже низька вигода при величезних обсягах робочих рук. Те саме можна сказати і про інші дрібні справи.
Він подумки посміхнувся. Ці комерсанти казали, що об’єднатися зможуть. Напевно вирішили влаштувати цьому "сопляку" невелику економічну встрянку.
Що ж, раз ви так граєте ... Чудово. Самі замкнули лавочку - так не відкривайте її більше ніколи!
Невже ви думаєте, що без вас я не справлюсь?
Невдовзі Юя роздрукував зерносховища Конохи.
Раніше торговці закупляли зерно в інших країнах або безпосередньо у Конохі. Юя одним махом перекрив їм цей канал, заборонивши продавати зерно з державних амбарів. Замість цього він послав депешу до Деревні Скритого Каменя, який попросив першу партію в десять тонн продовольства. Картопля, рис, пшениця - байдуже, він був готовий взяти все що годиться в їжу.
Проекти з ремонту лікарні, школи і резиденції Хокаґе негайно заморозити! Цього разу я замучу вас, борги прокляті, відчути біль, або я не Юя!
Ви зачинили фабрики і магазини, чи не так? Так щоб ви їх більше ніколи не відкрили!
Наступного дня після того, як він закрив зернові лавки Юя від імені Гокаґе оголосив у газетах, що в одному з колишніх крамниць на центральній торговій вулиці продаватиметься збіжжя. Навіть ті, хто не купував газет, швидко все дізналися. Коли кожен мешканець у паніці наткнеться до своєї звичної крамниці, то запитує себе, де тепер дістати їжу. І хтось може сказати, що в центрі села відкрилася нова точка, де зерно продають навіть дешевше.
Нехай різниця всього в п'ять-десять ре, але поки у селі є дешева їжа, паніки і заворушення не буде. Рішення продовольчого питання для Юя завжди було на першому місці. У Конохі кілька років тому багато людей голодували, і лише нещодавно ситуація почала виправлятися. Саме тому в угоді з Деревнею Скритого Тумана він став упертим на постачання риби.
Ці три тисячі кілограмів риби вже давно розлучилися. Звучить велично, але для Конохі з її багатотисячним населенням це крапля в морі - і по одній рибини на кожного не вистачить. Отже, Юя вислав друге замовлення в Киригакуру. Цього разу вдвічі більше. Тепер Туман стає головним болем, бо в них не було таких великих суден і вони мусили споряджати цілу флотилію. Але подвійна платня є подвійною, від цього не відмовляються.
Що до Девні Скритого Песка... гм... Їх можна було пропустити. Вони самі імпортували харчі.
Хоч би як там було, Тобірама доручив Юї управителі лише на два роки. Дай йому ще рік, і він би забив амбари так, що вся село могла б протриматись один рік - тоді довелося б навіть розширяти сховища.
Прощане питання вирішене, значить Коноха встоїть.
Після цього Юя відправив своїх людей у Киргакуре та Сунагакуру. Зачем? Ви закрили ткацькі мануфактури? Чудово! Я буду закупляти готову одяг прямо у них! Нехай краще вони зароблять, ніж ви!
На жаль, у сусідніх з Конохою країнах не було налагодженого виробництва, а точніше заводу, збудованих за підтримки Юя. А от у Деревнях Тумана і Песка він інвестував не тільки в сталелитні, але й на текстильні фабрики. Звичайно, місцеві жителі працювали на цих заводах за допомогою місцевої сировини. Юя лише вклала початковий капітал, домовившись, що протягом перших двох років десятої частини продукції буде витрачено Конохе, а сам кредит повинен бути погашений за десять років. При цьому Кірігакур і Сунаґакуре були повністю під контролем. Умови були більш ніж щедрі. Керівництво обох сіл ідіотами не було і з радістю згодилося. Хоча в Тумані до цих пір не могли вибрати третього Мізукаґе... Ходили чутки, що квани подумують і взагалі скасовують цей піст, вважаючи, ніби колективне управління ради кланів теж добре.
Юя мало хвилювала їхні внутрішні дрижки. У кого немає проблем? Є проблема - вирішуй її. Ти не можеш вирішити проблему - виріши людину, яка її створює.
Чесно кажучи, цього разу Юя був готовий зробити крайні заходи.
Відразу після закриття завод він відкрив аналогічні підприємства, повністю дублюють їх діяльність. Так, він багато в чому працював собі у збиток. Наприклад, доставка одягу з Киригакуру й Сунаґакуре включала в себе транспортні витрати і можливі втрати. На думку фахівців, у Конохі цей одяг треба було б продавати з національним.
Але Юя не робив наценки.
До біса лікарню, до чорта школа і оновлення резиденції! Нехай кожна така поставка і обходиться в мільйони решіток, плювати! Я вбухаю всі мільярди, зароблені протягом двох років у цю гру. Подивимося, хто перший кліпне.
Звичайно, Юя не обмежився лише відкриттям магазинів-конкурентів. Фабрики закрилися, робітники залишилися без роботи, вірно? Він негайно послав своїх людей до них.
— Так, у вас є їжа тепер, — казали вони. — Але якщо так піде і далі, як ви будете годувати свої сім'ї без зарплати?
Робітники з сумом кали потилиці:
— А? Про що ти говориш? У той же день, як наша фабрика закрилася, до мене вже підходили з сталелитичного і із цеху напоїв, звали до себе на роботу... І з нового цементного заводу також приходили, питали, чи не хочу я до них.
Юя: «...»
Твою ж мать... Я так розвинув інфраструктуру в Конохі, що тепер скрізь дефіцит робочих рук. І це все - досвідчені майстри, їх навіть не треба навчати, будь-яка фабрика з руками відриває. Моя ж політика обернулася бумерангом і вдарила по мені?
Поміркувавши, він вирішив змінити тактику і натиснути на гаманець.
« Послухай, — казали його люди. — Фабрика закрилася, але господар не виплатив тобі зарплату за останній тиждень? Що? Кажеш, пара тисяч ре - не гроші і тобі плювати? Ні, так не можна думати! Якщо ти зараз це проковтнеш, що буде далі? Завтра будь-який господар зможе найняти тебе на пару днів, а потім викинути на вулицю без копійки! Думай про майбутнє, а не лише нинішній день!
Працівники почесали в затичках і вирішили, що це резон.
Наступного дня, вийшовши на вулицю, вони дивувались знайомими.
- О, і ти прийшов вимагати зарплатню? Який збіг! Ходімо, разом веселіше!
Так і з'явилася картина, що зараз спостерігав Каґамі.
« Насправді, — сказав Юя, відходячи від вікна і плескаючи в долоні Каґамі по плечах, ці торгаші вже готові піти на поп’яту. Але я не збираюся так просто їх прощати. Не на того* напали, щоб мені умови ставити. Ходімо, я відправлюся з тобою на передову. А ці ідіоти, які не знають свого місця, нехай помарнуються тут з тижневу-другу.
Кагами обшарпано завмер, а потім гарячково почав згадувати... чи не встиг клан Учиха чимось образити цього хлопця.
Юя і уявити не міг, що ця вилазка на передову затягнеться більше ніж на місяць і мало не буде коштувати йому життя.
https://literna.net/uk/books/143-naruchu-ya-z-i-v-zolotii-frukt