Це був не просто вибух. Гаотичні й безладні хвилі, що ширилися разом з хвилями вибуху, охопили кожен куточок цього моря.
Після того, як цей могутній хвилі магічних частинок було миттєво знищено і вся зона вибуху відразу перетворилась у безмагічний простір!
Величезна маса морської води була викинута в небо, і найвищі хвилі навіть торкнулися найнижчих темних хмар.
Небозвод, здавалося, ось-ось рухне. Він нахилився і майже торкнувся поверхні моря.
Звичайні чарівники в такій ситуації вже не могли ширяти у повітрі. Втративши магічну підтримку і не в змозі протистояти вибухам, вони втратили рівновагу й були змиті у морі.
Лише чарівники четвертого рангу і кілька сильних магів третього могли ледве втриматися у повітрі.
І серед них Пер була єдиною, кого це не вразило. Коли хвилі спадали на її тіло, вони проходили крізь нього, ніби тут нікого і не було.
Вона, опустивши голову, дивилася на безперервне тремтяче море, і на її губах як і раніше була усмішка, ніби вона дивилась на цікаву іграшку.
Поступово море втихомирилося. Елементарні частинки, які тільки що були витіснені, під тиском ззовні повернулися в цю акваторію.
Магі, яких щойно змило в морі один за одним, мокрий і жалюгідний, висунули голови з води.
І раптом серед них з'явився величезний прозорий бар"єр. Деякі маги навіть були підкинуті їм у повітря.
- Що це? — Він відразу піднявся в повітря і з тривогою запитав Фліїм.
Він боявся, що це виринуло око бездонні або Дуглас.
Але скидкий Горса побачив під бар'єром чорну пустелю. - Хаотічний домен?
Перо щойно сказала, що Око Бездні та Дуглас уже померли, але тільки побачивши, як давно континент проковтнув Глазю бездня, знову з'явився у цьому світі, люди більш ясно зрозуміли що Радіад Недол дійсно зник.
Чи прийдуть на море колишні якорі, Каміла та інші?
— Чи після смерті очей Бездні залишиться його труп? Чи не викличе він зараження? — Деякі з занепокоєнням обговорювали.
Але крім Хаотичного домену, з моря більше нічого не було.
Для шостої ранки, здається, знищення — це повне зникнення. Ці носії, які могли нести його свідомість, також перетворилися на пил.
— А Дуглас? - ментальна сила Горси просканувала все море, але нічого не знайшла.
Пер все ще дивилася на поверхню моря і тихо сказала: "Я за ним доглядатиму.
Флоко здригнувся і інстинктивно сховався за спину Пер, не бажаючи зустрічатись з нею поглядом.
Аура очей Бездни зникла, а Дуглас так і не з'явився, навіть у вигляді трупа.
Побачивши, звідки прийшла Пер, Горса подивившись на Флоко, який з усіх сил намагався стати непомітним і раптом зрозумів правду.
— Дуглас скоро помре, вірно?
- Він уже дійшов до кінця.
М'язи Горси напружувалися. - Дякую за допомогу.
Він знав, що Пер, після того як Сола пішла, щось зробила. Інакше око бездимне і Дуглас не зникли б так назавжди.
Ось тільки він навіть не помітив, що саме вона зробила.
І Горса підозрював, що Пер перед ним - насправді не Пер.
Флоко, мабуть, зрозумів це набагато раніше.
Він пам’ятав Флоко тільки що говорив, що здатність Вестника смерті - це спостереження. Але ця здатність могла змусити спостерігача відразу прийти до свого фіналу.
Як Вестник смерті, так і ти могли побачити свою смерть, щоб відразу докінчити своє життя.
А Пер щойно сказала, що вона доглядає Дугласа.
У цей момент Байрон, щойно виїхав з моря разом із напівельфом і кількома духовними істотами, підлетів до Пер.
Байрон прямо запитав: - Прошу вибачення, куди пішов Сол? З ним все гаразд?
На превелике здивування, пір’я було терплячим. Можливо, тому що їй нікуди було поспішати. - Він повинен розбиратися, перетравити знання, які поки не відповідають його рівням.
Коли вона це сказала, то опустила очі і трохи здивувалась: "Бо варто було тільки стати нами". . Якщо ми самі, то все б вирішилося... Чому він не хоче?
Почувши, що з Солом, ймовірно, все гаразд, всі нарешті полегшили.
Герман, побачивши, що Пер відповіла на питання Байрона, теж відважився і підійшов. - Вибачте, а коли господар зможе.
— Коли порахуєш, що готовий.
Вітряна фея, яка весь цей час слідувала за Байроном, нарешті не витримала.
Вона дивилась на це обличчя, як у неї, але в той же час зовсім чужа і запитала: "Ти Пер?"
Пер повернула голову. Вона подивилася на Вітряну фею. Коли Пер дивилася на це обличчя, точну копію свого імені, то дивилась так само, як і на Горсу, Байрона та інших людей.
— Я Пер, и не пер. Не зовсім Пер, — невідомо що згадавши, вона раптом посміхнулася. — Лінія Судьби завжди одна. Лише Сол є окремою сутністю. Смішно, чи не так?
Обличчя Вітряної феї змінилося, і вона відступила на два кроки.
Давній страх Флоко став з’явою. Він подумав: « Ви вже все запитали? Ще питаєте? Не можна просто дати їй піти? Викликали її, вона з останніх сил врятувала ситуацію, а ви навіть не можете дати їй спокійно повернутися? Це ж Вестник смерті! Чому Вестник смерті такий спокійний! Нелогічно!»